Постанова № 65521497, 23.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/140/17 Головуючий у І інстанції Коваленко К. В.Провадження № 33/780/355/17 Доповідач у 2 інстанції ЗімінаКатегорія 252 23.03.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2017 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ Зіміної В.Б., розглянувши справу за апеляційною скаргою прокурора на постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2; -

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Баришівського районного суду Київської області від 23 лютого 2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та згідно ст. 22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції прокурором подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та накласти на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400 грн.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши апеляційну скаргу, приходжу до висновку, що вона не підлягає розгляду, а тому її слід повернути прокурору, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 250 КУпАП прокурор має право, серед іншого, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, постанова в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором згідно ч.1 ст. 287 КУпАП лише у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 КУпАП, відповідно до якої прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Як вбачається з постанови Баришівського районного суду Київської області від 23 лютого 2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП та згідно ст. 22 КУпАП її звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення вказаних адміністративних правопорушень, обмежившись усним зауваженням, а провадження по справі закрито.

Оскільки до ОСОБА_2 постановою суду не застосовувались заходи примусового характеру, пов'язаного з обмеженням її особистої свободи, то в даному випадку прокурор не має повноважень на оскарження судового рішення.

Зважаючи на те, апеляційна скарга прокурора не містить обґрунтування про реалізацію прокурором своїх повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також з огляду на те, що прокурор за чинним на даний час законодавством не наділений правом оскаржувати рішення судді в справі про адміністративне правопорушення без додержання вимог ч. 5 ст. 7 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись, ст. ст.7 п. 5, 287, 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора на постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2 - повернути особі, яка її подала.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.Б. Зіміна