Ухвала суду № 65516410, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Київ К/800/53438/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Калашнікової О.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» до Хмельницької митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товару,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» (далі - Товариство) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів (далі - Митниця) про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 5 грудня 2013 року № 400000004/2013/100051/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 5 грудня 2013 року № 400040000/2013/00077.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 5 грудня 2013 року № 400000004/2013/100051/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 5 грудня 2013 року № 400040000/2013/00077.

Присуджено на користь ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» судові витрати у розмірі 255,78 грн, які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Хмельницької митниці Міндоходів.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено. В абзаці четвертому резолютивної частини виключено слова «шляхом їх безспірного списання із рахунка Хмельницької митниці Міндоходів». В іншій частині суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 травня 2013 року між Товариством (покупець) та компанією «DEFTRANS» (Польща) (продавець) укладено Контракт № І 13/20 (далі - Контракт), відповідно до якого, продавець приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти товари, вказані в специфікації (№ 1, і т.д.), які є невід'ємною частиною даного контракту (пункт 1.1 контракту); товари повинні бути запаковані і упаковка повинна забезпечувати збереження товарів від будь-яких пошкоджень під час транспортування та складування (пункт 3.1); поставка товарів по цьому контракту повинна виконуватись по кожному окремому замовленню покупця на умовах, вказаних в кожній специфікації до цього контракту (ICC INCOTERMS 2010) (пункт 4.1); асортимент, кількість, строк поставки та вартість продукції, яка поставляється вказуються в специфікаціях (№ 1, … і т.д.), які є невід'ємною частиною цього контракту (пункт 5.1).

На виконання умов Контракту, відповідно специфікації № 15, на адресу позивача у листопаді 2013 року направлено товар («Фрея» шкафчик високий білий (12 шт.); «Фрея» шкафчик під умивальник білий (90 шт.); «Руна» шкафчик високий білий/венне (24 шт.); «Руна» шкафчик під умивальник білий венне (90 шт); євро піддон (33 шт.)) відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 28 листопада 2013 року № FE/0000036/2013.

З метою митного оформлення товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача - митного посту «Славута» митна декларація від 3 грудня 2013 року № 400040000/2013/006614, в якій товар був задекларований у митний режим «імпорт». Ціна товару визначена на рівні 6804,54 євро, а митна вартість - 7616,15 євро. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.

Разом з митною декларацією позивач надав митному органу Контракт; специфікацію від 1 листопада 2013 року № 15; рахунок-фактуру (інвойс) від 28 листопада 2013 року № FE/0000036/2013; договір доручення про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 31 липня 2012 року № 627; договір про перевезення від 2 червня 2009 року № 02.06.09//06-61 ТП; довідку про транспортно-експедиторські витрати при перевезенні вантажу автомобільним транспортом від 2 грудня 2013 року № 1884-1312331; митну декларації країни відправлення від 29 листопада 2013 року № 13PL394020Е0057158; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 28 листопада 2013 року; прайс-лист виробника від 22 травня 2013 року № б/н; калькуляцію від 3 червня 2013 року № б/н.

Під час аналізу документів, поданих для митного оформлення встановлено, що вони містять розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У зв'язку з цим митним органом 5 грудня 2013 року прийнято рішення № 400000004/2013/100051/2 про коригування митної вартості товару, внаслідок чого митну вартість товару збільшено з 7616,15 євро до 13182,84 євро. Митним органом було також винесено картку відмови у митному оформленні товару від 5 грудня 2013 року № 400040000/2013/00077 з підстав неподання документів, що підтверджують складові митної вартості товару.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що використані декларантом при митному оформленні відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, а всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до Митниці документах.

При цьому, апеляційний суд, змінивши рішення суду першої інстанції, вказав, що останній помилково присудив стягнути судові витрати відповідача шляхом їх безспірного списання з рахунку, оскільки такі витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, судами встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що документи містять розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При цьому, як обґрунтовано вказали суди, розділом 4 Контракту, позивач та продавець визначили, що положення ІСС Incoterms 2010 (далі Інкотермс 2010) є обов'язковими для них.

Згідно із умовами FСА Інкотермс 2010 (абз. 2 п. А4) поставка вважається здійсненою:

А) якщо транспорт надається покупцем: коли товар завантажений на транспортний засіб покупця якщо названим місцем є площі продавця.

Б) якщо транспорт надається продавцем: коли товар готовий до розвантаження у будь-якому іншому разі.

Виходячи із наведеного, продавець зобов'язаний, з урахуванням положень п. В.6 правил FСА, нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.

Оскільки в даному випадку був застосований варіант, передбачений у вищезазначеному п. «А» правил FCA, то продавець згідно Інкотермс 2010 відповідає за навантаження.

Крім того, виконання продавцем свого обов'язку щодо навантаження, також підтверджується довідкою ДТЕП «ІСТ-ЗАХІД» про транспортно-експедиторські витрати при перевезенні вантажу автомобільним транспортом від 2 грудня 2013 року № 1884-1312331, в якій зазначено, що навантаження здійснено за рахунок вантажовідправника.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскільки, ані Контрактом, ані умовами поставки FСА не передбачений обов'язок позивача (покупця) щодо оплати вартості робіт, пов'язаних із обробкою оцінюваних товарів, то ненадання позивачем документів, що підтверджують вартість цих робіт та послуг, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Отже, в наданих декларантом документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар, а суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15), 31 березня 2015 року (справи 21-127а15 та 21-53а15) і колегія суддів бере її до уваги.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді