Ухвала суду № 65515509, 22.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6603/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

22 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженої відповідальністю «Технополіс» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач, ДФС України) у якому просило визнати протиправними дії та скасувати рішення відповідача № 37 від 26.02.2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника відповідача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.04.2011 ДПІ у м. Житомирі було прийнято рішення №993/29 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Технополіс» у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису щодо відсутності останнього за місцезнаходженням.

11.01.2012 постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду по справі №0670/5738/11, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 року, скасовано рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ від 27.04.2011 року №993/29.

На виконання вищезазначеного рішення суду податковим органом 02.10.2014 року було відновлено реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Технополіс».

23.07.2015 Житомирською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області було прийнято рішення №376/15/01 про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ у відповідності до вимог пп. «г» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, оскільки протягом 12 послідовних місяців платник податку подає декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового кредиту чи податкового зобов'язання.

Так, 23.07.2015 ТОВ «Технополіс» було виключено з реєстру платників податку на додану вартість.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «Технополіс» звернулось до ГУ ДФС у Житомирській області зі скаргою.

Рішенням ГУ ДФС у Житомирській області від 28.08.2015 року №621/6/06-30-15-01-10 скасовано рішення Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 23.07.2015 року №376/15/01 про анулювання реєстрації ТОВ «Технополіс» платником податку на додану вартість.

Рішенням ДФС України від 16.10.2015 року №38349/7/99-99-11-02-17 (далі по тексту - оскаржуване рішення) скасовано рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 28.08.2015 року №621/6/06-30-15-01-10 про скасування рішення ОДПІ від 23.07.2015 №376/15-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Вважаючи протиправними рішення ДФС України від 16.10.2015 року №38349/7/99-99-11-02-17, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не взято до уваги, що до 02.10.2014 року позивача було позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність як платника податку на додану вартість, а тому відлік контролю діяльності підприємства на протязі 12 послідовних місяців починається саме з жовтня 2014 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що під час прийняття рішення ГУ ДФС у Житомирській області про скасування рішення від 23.07.2015 року №376/15-01 про анулювання реєстрації ТОВ «Технополіс» як платника податку на додану вартість, відповідач керувався тим, що підприємство подавало податкові декларації з липня 2014 року по дату прийняття рішення, а саме по 28.08.2015 року.

Водночас, апелянтом зазначено, що позивач не подавав декларації з податку на додану вартість за липень, серпень 2014 року, а подавав за вересень 2014 року та червень 2015 року, а тому в рішенні ГУ ДФС у Житомирській області допущено помилку/описку, що призвело до помилкового прийняття рішення про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану від 23.07.2015 року №376/15-01.

Як вже зазначалось, на виконання рішень суду, податковим органом 02.10.2014 року було відновлено реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Технополіс».

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення про анулювання ТОВ «Технополіс» свідоцтва платника податку на додану вартість на підставі пп. «г» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України мало прийматись в разі неподання до Житомирської ОДПІ декларації з податку на додану вартість та/або подання такої декларації, який свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання/кредиту протягом 12 послідовних податкових місяців.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року та серпень 2015 року, що підтверджується квитанціями №1 та №2. За липень декларація прийнята податковим органом 18.08.2015 року, а за серпень не прийнята 21.09.2015 року, оскільки на момент подачі вказаної декларації підприємство не було платником податку на додану вартість на підставі рішення від 23.07.2015 року.

Також, на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних та виписки по рахунку щодо здійснення постачання/придбання товарів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Підпунктом «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Анулювання реєстрації на зазначених підставах здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу за наявності відповідних підтверджуючих документів (відомостей) (п.п. 5.3 п. 5 Положення про реєстрації платників податків на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. №1130 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233).

За змістом п. 5 вищезазначеного Положення, органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації у разі існування підстав, визначених у Податковому кодексі України.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» п. 184.1 ст.184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Отже, відповідно до аналізу вищезазначених правових норм, існують виключні підстави для прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника податків на підставі п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України, а саме: наявність довідки контролюючого органу про подання/неподання платником податку на додану вартість податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців.

Проте, відповідачем протиправно не взято до уваги обставини, що до 02.10.2014 ТОВ «Технополіс» було позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність як платник податку на додану вартість, а тому відлік контролю діяльності підприємства на протязі 12 послідовних місяців починається з жовтня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність рішення Державної фіскальної служби України від 16.10.2015 року №38349/7/99-99-11-02-17, а тому воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Державною фіскальною службою України, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого оскаржуваного рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1 515,80 грн. на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.