Ухвала суду № 65515431, 21.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 р.Справа № 524/1468/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.02.2017р. по справі № 524/1468/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука

про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИЛА:

24.02.2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука (далі по тексту - відповідач), в якому просила суд, з урахуванням уточнень, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2015 року по 19.10.2016 року (дату розгляду справи) в сумі 49968,20 грн.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.02.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач, ОСОБА_1, не погодившись з вищевказаною постановою, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.02.2017 року №524/1468/15-а та постановити нову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають обставинам справи, а прийняте ним судове рішення таким, що прийнято з грубим порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 21.03.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з період з 19.01.2006 року по 02.02.2015 року ОСОБА_1 працювала на посаді спеціаліста 1 категорії організаційного відділу виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука. Відповідач при звільненні розрахувався з нею щодо виплат по заробітній платі не в повному обсязі.

28.04.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області розглянувши справу №524/2700/14-а за її позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, встановив що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в 2013 році мала обов'язковий характер та повинна була проводитися у розмірі середньомісячної заробітної плати, а тому суд виніс постанову, якою зобов'язав Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука обрахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2013 рік, з урахуванням виплачених сум.

31.07.2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.

27.05.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області розглянувши справу № 524/2698/14-а за її позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, встановив що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в 2012 році мала обов'язковий характер та повинна була проводитися у розмірі середньомісячної заробітної плати, а тому суд виніс постанову, якою зобов'язав Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука обрахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2012 рік, з урахуванням виплачених сум.

Відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.

17.09.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області розглянувши справу №524/2693/14-а за її позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, встановив що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в 2010 році мала обов'язковий характер та повинна була проводитися у розмірі середньомісячної заробітної плати, а тому суд виніс постанову, якою зобов'язав Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука обрахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2010 рік, з урахуванням виплачених сум.

Відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.

30.09.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області розглянувши справу №524/2699/14-а за її позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, встановив що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в 2011 році мала обов'язковий характер та повинна була проводитися у розмірі середньомісячної заробітної плати, а тому суд виніс постанову, якою зобов'язав Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука обрахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2011 рік, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.06.2015 року по справі № 524/3504/15-а виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука зобов'язано нарахувати та виплатити грошову компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за 2010, 2011, 2012, 2013 роки.

Позивач вважаючи, що стягненню підлягає середній заробіток час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2015 року по 19.10.2016 року в сумі 49968,20 грн., звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вина відповідача не була доведена, розрахована заробітна плата на день звільнення була повністю виплачена позивачу позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2015 року по 19.10.2016 року в сумі 49968,20 грн. є не обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року по справі № 21-1765а15 вказав на те, що обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Отже, підставою відповідальності власника або уповноваженого ним органу є склад правопорушення, який включає два юридичні факти - порушення строків розрахунку при звільненні та вина власника чи уповноваженого ним органу.

Колегія суддів зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається відсутність вини Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука у невчасному розрахунку позивача при звільненні, оскільки кошти, які були стягнуті на її користь судовими рішеннями не входили до сум, що належали їй до виплати при звільненні. Крім того, в даному випадку вина роботодавця відсутня, оскільки при звільненні позивача по справі спору між роботодавцем та працівником щодо належних до виплати сум не було, а лише через певний проміжок часу після звільнення ОСОБА_1 останньою було подано позови і судами було встановлено, що виплати повинні були бути здійснені іншим чином, ніж це зроблено.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те що, на день звільнення, крім вказаної допомоги відповідачем не було їй виплачено заборгованості по заробітній платі в розмірі 176,76 грн., колегія суддів зазначає, що згідно з довідкою Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області від 31.01.2017 року вих. №11-а позивачу на день звільнення було нараховано заробітну плату в сумі 133,11 грн., в тому числі компенсацію за невикористану відпустку - 52,71 грн., яку фактично виплачено у повному обсязі в сумі 133,11 грн., заборгованість по заробітній платі відсутня.

Таким чином, оскільки матеріалами справи встановлено, що вина відповідача не була доведена, розрахована заробітна плата на день звільнення була виплачена позивачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2015 року по 19.10.2016 року в сумі 49968,20 грн. є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги, як на додаткове обґрунтування вимог скарги, на те, що залишається невиконаною постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.06.2015 року по справі №524/3504/15-а, якою зобов'язано Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити їй також грошову компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати (матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань) за 2010, 2011, 2012,2013 роки, яка згідно ст.ст. 1,2 Закону України "Про оплату праці" є складовою заробітної плати та мала бути виплачена не пізніше дати виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 06.10.2016 року, зокрема вищевказане рішення суду першої інстанції було скасовано, а в задоволенні позову відмовлено. Так, суд касаційної інстанції зазначив, що, оскільки матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань не є щомісячною складовою заробітної плати, тобто носить разовий характер, а тому відсутні підстави для здійснення компенсаційних виплат.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.02.2017 року по справі №524/1468/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.02.2017р. по справі № 524/1468/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Чалий І.С. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.03.2017 р.