Постанова № 65514936, 07.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2017 року № 826/11000/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в його інтересах та в інтересах його малолітньої доньки ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 в його інтересах та в інтересах його малолітньої доньки ОСОБА_2 (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21 червня 2016 року №38709-13 та №39865-13 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем всупереч нормам чинного законодавства.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/11000/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті ОСОБА_1 підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2016 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення, якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено суми податкових зобов'язань за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у розмірі 183,92 грн. кожному.

Вважаючи зазначені рішення протиправними і такими, що порушують права та інтереси ОСОБА_2 й ОСОБА_1, останній звернувся до суду із позовом про скасування рішень відповідача, якими зазначеним фізичним особам визначено суми податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України, податок на майно складається, у тому числі і з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку (пп. 266.1.1, пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України).

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів (пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

При цьому, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

З аналізу викладених норм вбачається, що обов'язковою умовою для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є наявність у фізичної особи - платника податків права власності на об'єкт оподаткування, зареєстрованого у встановленому чинним законодавством порядку та внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, саме на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначається база оподаткування об'єктів житлової нерухомості та розраховується податок з нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Враховуючи викладене суд зазначає, що у матеріалах справи містяться витяги про державну реєстрацію прав, видані комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», з яких вбачається, що ОСОБА_1 є власником 2/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_2, у свою чергу, є власником 1/3 частки зазначеної квартири. Загальна площа квартири складає 75,10 кв.м, а тому частка ОСОБА_1 - 50,066 кв.м., а ОСОБА_2 - 25,033 кв.м.

Тобто, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться у спільній частковій власності.

З приводу викладеного суд зазначає, що Міністерством фінансів України надано певні роз'яснення щодо оподаткування нерухомого майна.

Зокрема, згідно з інформацією, яка міститься на офіційному сайті Міністерства, Верховною Радою України 24 грудня 2015 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909, яким внесено зміни в частині податку на нерухоме майно. У зв'язку з його прийняттям, з 2016 року вноситься ряд змін та доповнень, на які необхідно звернути увагу:

- пільги для невеликих за площею квартир і будинків залишаються - власники квартир до 60 кв.м і будинків до 120 кв.м (або будинки і квартири загальною площею в 180 кв.м.) не платитимуть податок. Податок платитиметься тільки з площі понад встановлений ліміт.

Наприклад, якщо людина є власником квартири загальною площею 75 кв.м, то вона буде сплачувати податок лише за 15 кв.м (75 кв.м - 60 кв.м). Проте, у разі коли квартира поділена між двома власниками, то пільга в розмірі 60 кв.м застосовується для кожного з них, а тому платити податок не потрібно.

Отже, приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що контролюючий орган безпідставно визначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки, як вже зазначено вище, ОСОБА_1 належить 2/3 частки квартири, що становить 50,066 кв.м., а ОСОБА_2 - 1/3 частки, що становить 25,033 кв.м.

Таким чином, оскаржувані рішення є протиправними і такими, що порушують права та інтереси ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

При цьому, заявлена вимога про скасування оскаржуваних рішень є такою, що не підлягає задоволенню, так як на час прийняття у справі судового рішення по суті оскаржувані рішення є скасованими (відкликаними), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа відповідача від 29 липня 2016 року №11817/Г/26-51-13-05-15. Тобто, оскаржувані рішення не підлягають скасуванню у судовому порядку.

Доказів прийняття нових податкових повідомлень-рішень у зв'язку зі скасуванням (відкликанням) оскаржуваних рішень, як це передбачено пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України, сторонами суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 в його інтересах та в інтересах його малолітньої доньки ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2016 року №38709-13 та №39865-13.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснений ним судовий збір у розмірі 275,60 грн. (двісті сімдесят п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39479227).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда