Постанова № 65514935, 06.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2017 року № 826/13311/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: ПАТ «Комерційний банк «Надра», про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - позивач, ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області) до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Бабушкінський ВДВС) про:

- скасування постанови відповідача від 25 липня 2016 року ВП №51799955 про відмову у відкритті виконавчого провадження (далі - оскаржувана постанова) щодо примусового виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2016 року у справі №826/5788/16 за позовом ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про застосування заходів реагування;

- зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа у справі №826/5788/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 11 липня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки внаслідок протиправної відмови відповідача у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення порушено права позивача, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/13311/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залучено ПАТ «Комерційний банк «Надра» (також далі - третя особа).

У відповідне судове засідання представники сторін та третьої особи не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторони та третя особа повідомлені належним чином. При цьому, до суду через канцелярію від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності його представника у порядку письмового провадження. Заяви про розгляд справи за відсутності представників відповідача та третьої особи до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2016 року у справі №826/5788/16 задоволено позов ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, а саме застосовано до ПАТ «Комерційний банк «Надра» заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об'єктів, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Андрія Фарби, 11 (вул. Сєрова, 11) та просп. Дмитра Яворницького, 71 (просп. Карла Маркса,71), шляхом зупинення експлуатації зазначених об'єктів. Покладено на ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області обов'язок щодо забезпечення виконання постанови. У резолютивній частині вказаного судового рішення зазначено, що постанова підлягає негайному виконанню.

11 липня 2016 року видано виконавчий лист у справі №826/5788/16, який позивачем скеровано до Бабушкінського ВДВС.

25 липня 2016 року Бабушкінським ВДВС прийнято оскаржувану постанову, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження. Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження стало те, що у виконавчому листі не вказано заходи примусу, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, яким було врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон), оскільки Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII набрав чинності 05 жовтня 2016 року, тобто після прийняття оскаржуваної постанови.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 ст. 6 Закону передбачено гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, зокрема державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України (ч. 3 цієї статті).

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Отже, як вбачається з викладених норм, підставою для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання судового рішення та відповідність виконавчого документа вимогам ст. 18 Закону.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що виконавчий лист, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва 11 липня 2016 року, містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 18 Закону.

Натомість, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що Законом не передбачений порядок виконання рішення суду щодо застосування заходів реагування у вигляді зупинення повної експлуатації приміщень, а судом при прийнятті рішення не встановлено відповідний порядок виконання останнього.

При цьому, суд зазначає, що Законом не передбачено такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження як невстановлення судом порядку виконання судового рішення.

Окрім того, слід зазначити, що відсутність в законі порядку виконання рішення суду щодо застосування заходів реагування у вигляді зупинення повної експлуатації приміщень не є підставою, яка в силу приписів ч. 1 ст. 26 Закону зобов'язує державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження. У разі незрозумілості судового рішення чи порядку його виконання державний виконавець має право звернутися до суду, що видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення судового рішення чи встановлення способу його виконання.

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа у справі №826/5788/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 11 липня 2016 року, є такою, що не може бути задоволена, оскільки виконавчий лист надіслано позивачу разом із примірником оскаржуваної постанови. Зважаючи на заявочний принцип відкриття виконавчого провадження, суд не може зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Окружним адміністративним судом міста Києва 11 липня 2016 року, який повернуто позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону, про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

До того ж, суд зазначає, що відкриття виконавчого провадження є дискреційними повноваженнями відповідача, у які суд не має права втручатися.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: ПАТ «Комерційний банк «Надра», про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене та зважаючи, що на час звернення до суду із позовом позивачем не сплачено судовий збір, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття у справі судового рішення по суті, суд вважає за необхідне стягнути з позивача судовий збір за заявлену ним та задоволену судом вимогу немайнового характеру.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Бабушкінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 25 липня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №51799955.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38598371) судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ 38004897), банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу "Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689".

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда