Постанова № 65514108, 27.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року Житомир справа № 806/872/17

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Черняхович І.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання відкрити виконавче провадження,-

встановив:

ОСОБА_2, представник ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. щодо повернення виконавчого листа №119 2017, який виданий Житомирським окружним адміністративним судом 13.02.2017 у справі №806/2005/16, без прийняття до виконання;

- визнати неправомірними та скасувати рішення у формі повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. від 02 березня 2017 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №119 2017, який виданий Житомирським окружним адміністративним судом 13.02.2017 у справі №806/2005/16.

В обґрунтування позову зазначає, що дії відповідача щодо повернення виконавчого листа є неправомірними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до суду не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Причини неявки до суду не повідомив.

Враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справ та у відповідності до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі №806/2005/16 зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надіслати до Пенсійного фонду України інформацію про зміни у грошовому забезпеченні для перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Постанова суду набрала законної сили 08 лютого 2017 року.

13 лютого 2017 року Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №119 2017р. у справі №806/2005/16 (а.с. 8).

Як зазначає у позовній заяві представник позивача, вказаний виконавчий лист було направлено для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

02 березня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком Віталієм Володимировичем винесено рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (далі - повідомлення від 02.03.2017, а.с. 9).

Обґрунтовуючи неможливість прийняття виконавчого документу до виконання відповідачем зазначено: "заявником не долучено документів які підтверджують його повноваження та в поданому виконавчому документі не дотримано вимог пункту 1 частини першої статті 4 Закону (а.с. 9 на звороті)".

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Мінюсту від 02.04.2012, №512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Встановлено, що виконавчий лист, виданий 13.02.2017 у справі №806/2005/16, було направлено для примусового виконання до відповідача.

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення від 02.03.2017, головний державний виконавець встановив, що: " в поданому виконавчому документі не дотримано вимог пункту 1 частини першої статті 4 Закону, а саме: не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист".

Так, приписами п. 1.ч. 1 ст. 4 Закону, у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала.

Як вбачається з копії виконавчого листа (а.с. 8), в графі: повне найменування суду, яким видано виконавчий лист, вказано Житомирський окружний адміністративний суд.

Суд звертає увагу на той факт, що навіть у оскаржуваному повідомленні від 02.03.2017 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у графі "документ видав" зазначає - Житомирський окружний адміністративний суд, а не посадову особу, яка, на його переконання, повинна була видала виконавчий лист.

Разом з тим, частиною 3 ст. 4 Закону визначено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Варто зазначити, що суддя та помічник судді (секретар) є особами, які уповноважені на підписання виконавчого листа, однак вони не є посадовими особами, що видають виконавчий лист, оскільки виконавчий лист видано судом.

Отже, виконавчий лист у адміністративній справі №806/2005/16, виданий Житомирським окружним адміністративним судом, як державним органом, та скріплений печаткою із зображенням Державного Герба України.

З огляду на викладене, суд вважає, що повернення виконавчого документу у адміністративній справі №806/2005/16 з тих підстав, що не дотримано вимог пункту 1 частини першої статті 4 Закону, а саме: не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист, є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення від 02.03.2017, головний державний виконавець встановив, що: " Представником стягувача пред'явлено до виконання виконавчий документ разом з світлокопією довіреності, яка посвідчена нотаріально, а долучена світлокопія довіреності жодним чином не завірено. Під час посвідчення довіреності, нотаріус вносить відомості до реєстру".

Відповідач, посилаючись на вимоги п. 22-1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, дійшов висновку, що заявником не долучено документів, які підтверджують його повноваження".

Так, згідно п. 1 ч. 1. ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 16 Закону визначено, що сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Пунктом 3 Інструкції визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону. До заяви про примусове виконання рішення, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Суд звертає увагу на той факт, що Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на яку посилається головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в повідомленні від 02.03.2017 втратила чинність у 2012 році.

Станом на 02.03.2017 нотаріальні дії нотаріусів регулювалися Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Мін'юсту, від 22.02.2012, №296/5.

Разом з тим, ані Інструкцією, ані Законом не визначено обов'язку заявника при пред'явленні виконавчого листа до примусового виконання, нотаріально засвідчувати копії документів, які підтверджують його повноваження.

З огляду на викладене, суд вважає, що повернення виконавчого документу у адміністративній справі №806/2005/16 з тих підстав, що заявником не долучено документів, які підтверджують його повноваження не відповідає дійсним обставинам справи та порушує права стягувача за виконавчим листом у справі №806/2005/16.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного повідомлення від 02.03.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з чим та виходячи з положень КАС України позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. щодо повернення виконавчого листа №119 2017, який виданий Житомирським окружним адміністративним судом 13.02.2017 у справі №806/2005/16, без прийняття до виконання.

Визнати протиправним та скасувати рішення у формі повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. від 02 березня 2017 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №119 2017, який виданий Житомирським окружним адміністративним судом 13.02.2017 у справі №806/2005/16.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Е.Черняхович