Ухвала суду № 65511883, 21.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 298/1323/14-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

21.03.2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Крегула М.М. (головуючого), Гошовського Г.М., Марчука О.П., при секретарі - Федич Т.О., з участю прокурора - Машкаринець Т.М., обвинуваченого - ОСОБА_3, його захисника - адвоката Немеша І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Машкаринець Т.М. на ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2017 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_3,

в с т а н о в и в :

даною ухвалою суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за ч.2 ст.332 та ч.2 ст.342 КК України, повернуто прокурору, внаслідок його невідповідності вимогам ст.291 КПК України.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 в кінці 2013 року вступив в злочинну змову з раніше судимим за вчинення організації незаконного переправлення через державний кордон України нелегальних мігрантів у складі організованої злочинної групи громадянином України ОСОБА_6 щодо організації переправлення через державний кордон України 4- громадян Афганістану: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, з двома малолітніми дітьки, при наступних обставинах.

03.08.2013 року ОСОБА_3, діючи на виконання попередньої злочинної домовленості, спілько з ОСОБА_6 прибув на околицю с.Либохора Львівської області, яка межує з територією Закарпатської області, куди невстановленими досудовим слідством особами було доставлено вищевказаних 4-х громадян Афганістану.

Будучи обізнаним про те, що при в»їзді в Закарпатську область на околиці с.Н.Ворота Воловецького району розташований стаціонарний пост ДАІ «Нижні Ворота», з метою конспірації і недопущення викриття з боку правоохоронних органів, ОСОБА_3 вирішив здійснити супроводження даної групи нелегальних мігрантів через лісисту місцевість в обхід зазначеного поста ДАІ.

В період з 3 по 4 серпня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 супроводили згадану групу нелегальних мігрантів до державного кордону України з Словацькою Республікою та, допомігши подолати загороджувальний паркан з колючого дроту інженерно-технічних споруд Державної прикордонної служби України здійснили їх незаконне переправлення через державний кордон України в районі 20-40 прикордонних знаків, розташованих на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Стужиця» Чопського прикордонного загону, після чого ОСОБА_3 вказав подальший напрямок руху вглиб території Словацької Республіки.

Однак, 04.08.2013 року вищевказані громадяни Республіки Афганістан були викриті та затримані прикордонною поліцією Словацької Республіки і 10.09.2013 року передані в порядку реадмісії представником прикордонного загону.

Надалі, ОСОБА_3 продовжив свою злочинну діяльність, пов»язану із незаконним переправленням через державний кордон України груп нелегальних мігрантів і на початку червня 2014 року погодився на пропозицію ОСОБА_6 вдруге організувати та здійснити незаконне переправлення через державний кордон України громадянина Індії Навадін Сінгха та 4-х громадян Шрі-Ланки: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Так, 03.06.2014 року о 21 год. 30 хв., ОСОБА_3, діючи на виконання попередньої злочинної домовленості, спільно з ОСОБА_6 прибув на околицю с.Мохнате Львівської області, куди невстановленими досудовим слідством особами були доставлені вищевказаний громадянин Індії та 4 громадяни Шрі-Ланки. Після того, як ОСОБА_6 розмістив зазначених нелегальних мігрантів в салоні мікроавтобуса марки «Mersedes Sprinter» р.н. НОМЕР_1, вони вирушили у напрямку Закарпатської області.

Проте, ОСОБА_3, будучи обізнаним про те, що при в»їзді в Закарпатську область, на околиці с.Нижні Ворота Воловецького району розташований стаціонарний пост ДАІ «Нижні Ворота», з метою конспірації і недопущення викриття з боку правоохоронних органів, вирішив здійснити супроводження даної групи нелегальних мігрантів через лісисту місцевість з околиці с.Либохора Львівської області, яке межує з територією Закарпатської області в обхід зазначеного поста ДАІ.

Після прибуття на околицю с.Либохора, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вивели групу нелегальних мігрантів з мікроавтобуса і, використовуючи темну пору доби, з метою конспірації та унеможливлення їх впізнання з боку супроводжуваних ними нелегальних мігрантів, одягли маски, з синтетичного матеріалу чорного кольору і почали супроводжувати групу і пішому порядку у напрямку Закарпатської області в безпосередню близькість до державного кордону України з Словацькою Республікою, з метою їх подальшого незаконного переправлення через державний кордон.

Однак, 04.06.2014 року під час слідування по лісистій місцевості у напрямку 96-98 прикордонних знаків, розташованих на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Княгиня» у одного з громадян Шрі-Ланки ОСОБА_13 різко погіршився стан здоров»я, у зв»язку з чим ОСОБА_6 було вирішено, що він залишиться із зазначеним громадянином Шрі-Ланки і приєднається до групи пізніше.

Надалі, вжитими пошуковими заходами в районі 109 прикордонного знаку, який розташований на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Вилок» Мукачівського прикордонного загону прикордонним нарядом був виявлений та затриманий громадянин Шрі-Ланки ОСОБА_13, який був залишений на вказаному місці ОСОБА_6

В свою чергу ОСОБА_3, з метою досягнення бажаного злочинного результату, продовжив супроводжувати вищевказаних громадян Індії та 3-х громадян Шрі-Ланки далі у напрямку державного кордону України, періодично зупиняючись, знімаючи маску, та надаючи вказівку згаданим нелегальним мігрантам щодо подальшого напрямку руху в бік державного кордону України, у зв»язку з чим він був впізнаний громадянином Індії та громадянами Шрі-Ланки під час проведення впізнання впізнання за їх участі.

04.06.2014 року о 13 год. 40 хв. Громадянин Індії ОСОБА_14 та 3 громадянина Шрі-Ланки, під час супроводження їх ОСОБА_3, були викриті прикордонним нарядом прикордонної служби «Стужиця» Чопського прикордонного загону на околиці с.Люта В.Березнянського району. Під час спроби їх затримання, ОСОБА_3 вчинив опір прикордонному наряду, здійснивши постріл в бік військовослужбовців з пістолету спорядженого кулями травматичної дії, після втік, скориставшись лісистою місцевістю, а громадяни Індії та 3 громадяни Шрі-Ланки були затримані прикордонниками України.

Згідно цього ж обвинувального акту досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 04 червня 2014 року близько 13 год. 30 хв., супроводжуючи групу нелегальних мігрантів в кількості 4-х чоловік: громадянина Індії ОСОБА_14 та 4-х громадян Шрі-Ланки: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, перебуваючи у лісовому масиві неподалік с.Люта В.Березнянського району, здійснив декілька пострілів із невстановленої зброї у напрямку військовослужбовців відділу прикордонної служби «Новоселиця» ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17, ОСОБА_18., які під час виконання своїх службових обов»язків здійснювали його затримання та затримання вищевказаної групи нелегальних мігрантів .

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.332 та ч.2 ст.342 КК України.

Вказаною ухвалою суд, зі стадії судового розгляду, повернув прокурору обвинувальний акт, зазначивши, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, не містить формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_3, а містить лише виклад встановлених прокурором фактичних обставин кримінальних правопорушень та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті(частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Зазначені, на думку суду, недоліки обвинувального акту позбавляють суд можливості продовжувати подальший судовий розгляд вказаного кримінального провадження.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали та призначення розгляду даного кримінального провадження судом першої інстанції зі стадії судового розгляду. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно повернув обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 прокурору, який складений у відповідності з вимогами ст. 291 КПК України. Про це свідчать і результати проведеного у цьому кримінальному провадження підготовчого судового засідання, за наслідками якого суд першої інстанції визнав обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам закону й призначив судовий розгляд. На думку прокурора, протилежний висновок суду першої інстанції, зроблений на стадії судового розгляду кримінального провадження, свідчить про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону. Також прокурор зазначає, що судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду його клопотання про відкладення судового засідання для складання та погодження відповідних процесуальних документів, чим допущено порушення вимог ст..341 КПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого - ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Немеша І.В. про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Цих вимог судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_3 не дотримано.

Згідно ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Як видно з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_3, 11 листопада 2014 року було проведено підготовче судове засідання даного провадження, за наслідками якого, обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 був визнаний таким, що відповідає вимогам ст..291 КПК України з прийняттям рішення про призначення судового розгляду кримінального провадження на підставі цього обвинувального акта.

Проте, ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2017 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_3, зі стадії судового розгляду, повернуто прокурору, внаслідок його невідповідності вимогам ст.291 КПК України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, в порушення, передбачених ст.2 КПК України, вимог кримінального процесуального закону, а також вимог, які регламентують судовий розгляд та процедуру його проведення, перейшовши на стадію судового розгляду, необґрунтовано повернувся до вирішення питання про відповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_3 вимогам ст.291 КПК України.

До того ж, вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен обов'язково містити відомості, які передбачені п.п.1-9 цієї частини, зокрема, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого ( прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Тобто повернення обвинувального акту прокурору відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Як видно в обвинувальному акті щодо ОСОБА_3 чітко зазначені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема події кримінальних правопорушень (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень), що спростовує посилання суду на такі недоліки обвинувального акту щодо ОСОБА_3, що позбавляють суд продовжувати судовий розгляд цього кримінального провадження. .

З приводу неоднозначності судової практики в цих питаннях, у висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеного в постанові Судової палати у кримінальних справах від 24.11.2016 р. № 5-328кс16, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 445 КПК України, зазначено, що під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що фактичні обставини кримінальних правопорушень, які наведені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_3, у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 332 та ч.2 ст.342 КК України, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, а також ретельно і повною мірою дослідити та перевірити зібрані під час досудового розслідування докази та постановити обґрунтоване рішення.

Крім того, як видно із журналу судового засідання від 31.01.2017 року, у ході судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_3, прокурором заявлено клопотання про відкладення судового засідання для підготовки та погодження змін обвинувачення в порядку ст..341 КПК України.

Згідно з вимогами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення.

Однак, суд першої інстанції проігнорував вказане клопотання прокурора, про що підставно йдеться в його апеляційній скарзі, позбавивши таким чином прокурора, який здійснює конституційну функцію підтримання державного обвинувачення у суді, можливості використати право на зміну обвинувачення, передбачене ст.338 КПК України, та визначення ним межі обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті.

Також колегія суддів вважає, що повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_3, після тривалого його судового розгляду, з підстав, які зазначені в ухвалі суду першої інстанції, погіршує становище обвинуваченого, оскільки порушується його право на розгляд обвинувачення проти нього в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження, яке передбачено ч.1 ст.283 КПК України та стосується загальних положень закінчення досудового розслідування.

Кримінальне провадження повинно здійснюватись з дотриманням верховенства права та розумних строків розгляду, а повернення обвинувального акту з неналежно перевірених та формальних підстав щодо обвинуваченого, на переконання колегії суддів, цим загальним засадам не відповідає.

За таких обставин, ухвала суду про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_3 прокурору не може вважатися законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з призначенням у кримінальному провадженні нового судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Машкаринець Т.М. - задовольнити.

Ухвалу Перечинського районного суду від 31 січня 2017 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №22013070000000109 щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченених ч. 2 ст.332 та ч.2 ст.342 КК України - скасувати, призначити у кримінальному провадженні новий судовий розгляд в тому ж місцевому суді.

Ухвала набирає чинності з дня оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: