Ухвала суду № 65511482, 20.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/303/17 Справа № 201/3625/17 Слідчий суддя - Антонюк О.А. Суддя-доповідач - Крот С.І.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2017 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача Крот С.І.,

суддів Піскун О.П., Кленцаря В.Б.,

за участю секретаря Старовойтова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2017 року, якою відмовлено в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді застави щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року

народження, уродженця м. Дніпропетровська, який

зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 175 КК України,

за участю прокурора Солдатова І.М.,

захисника ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2 задовольнити повністю та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та встановити, що у разі внесення застави у сумі 6000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (9 600 000 грн.) ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, оскільки судом не враховано фактичні обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КК України. Зазначає, що слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 12 років, що є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Вказує на те, що нез'явлення на виклик прокурора без поважних причин, виїзд за межі території України свідчать про можливість ОСОБА_2 переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Звертає увагу на те, що під час досудового слідства не встановлено всіх осіб, причетних до скоєння кримінальних правопорушень, у скоєнні яких підозрюється ОСОБА_2, у провадженні планується призначити низку експертиз, планується допит свідків з числа працівників ДП «Дніпровський електровозобудівний завод», що дає підстави вважати, що ОСОБА_2 буде незаконно впливати на свідків, експертів. Вважає, що в разі застосування до ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу він, залишаючись на волі, негативно впливатиме на хід досудового розслідування у даному провадженні, безпосередньо впливатиме на учасників кримінального провадження та може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 1 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 600 000 гривень. Роз'яснено ОСОБА_2, що він не пізніше п'яти днів з дня обрання стосовно нього запобіжного заходу зобов'язаний внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою коштів на депозитний рахунок № НОМЕР_1 застави у розмірі 1 600 000 гривень. Не вчинення зазначених дій у встановлений строк є підставою для розгляду питання про обрання іншого запобіжного заходу. Покладено на підозрюваного ОСОБА_2 обов'язки: прибувати за кожною вимогою суду, прибувати за кожною вимогою до слідчого чи прокурора, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого чи прокурора або суду, повідомляти слідчого чи прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що під час досудового розслідування встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність ризиків, передбачених у п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що ОСОБА_2 може незаконно впливати на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, сховати, спотворити та знищити документи, що мають значення у кримінальному провадженні, однак прокурором не наведено жодних обґрунтованих обставин для обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які б свідчили, що ОСОБА_2 буде переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення чи перешкоджати якимось чином кримінальному провадженню, а отже вищенаведене свідчить про відсутність підстав для задоволення даного клопотання та обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В той же час, оцінуючи обставини, передбачені статтею 178 КПК України, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, а також враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_2 добровільно з'явився до суду для розгляду клопотання щодо обрання відносно нього запобіжного заходу, що в свою чергу, на думку суду, свідчить про відсутність намірів в подальшому переховуватися чи будь-яким іншим чином перешкоджати органу досудового розслідування, з урахуванням того, що підозрюваний ОСОБА_2 має тісні соціальні зв'язки, суд вважає, що до підозрюваного слід застосувати більш м'який вид запобіжного заходу, а саме заставу, який буде співрозмірним та достатнім для забезпечення належного виконання ОСОБА_2 своїх процесуальних обов'язків під час розслідування кримінального провадження №12015040030000780.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її, думку захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги та вважали за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без зміни, перевіривши матеріали за скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з наданих матеріалів судового і кримінального провадження, досліджених в суді першої інстанції та перевірених в суді апеляційної інстанції, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040030000780, а про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175 КК України, внесені відповідно 03 березня 2017 року.

Наявними матеріалами встановлено, що прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_2 наказом заступника Міністра Міністерства промислової політики України № 48-Д від 08.08.2014 призначений на посаду директора Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» (далі ДП «ДНВК «Електровозобудування» код ЄДРПОУ 32495626) та наказом ДП «ДНВК «Електровозобудування» № 147 від 08.08.2014 «З особового складу» приступив до виконання обов'язків директора цього підприємства.

ОСОБА_2, виходячи із обсягу наявних прав та обов'язків, постійно обіймав посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, у зв'язку з чим згідно примітки 2 до ст. 364 КК України, є службовою особою.

Проте свої службові повноваження директора ДП «ДНВК «Електровозобудування» ОСОБА_2 у вересні-грудні 2014 року використав у злочинних цілях, спричинивши збитки в особливо великому розмірі за наступних обставин.

Так, ДП «НВК «Електровозобудування» на підставі договорів з АТ «Соколовське-Сербайське горно збагачува необ'єднання» (р. Казахстан) здійснювало капітальний ремонт тягових агрегатів ОП1А (2 єд.) в обсязі КР2 із модернізацією та встановленням нового обладнання.

У вересні 2014 року у ОСОБА_2 виник умисел на заволодіння майном підприємства. З цією метою ОСОБА_2 при невстановлених обставинах підшукав ТОВ «Паперова фабрика», з яким вирішив укласти договір про надання послуг з капітального ремонту електродвигунів ДТ-9Н в об'ємі КР2 тягового агрегату ОП1А.

При цьому ОСОБА_2 достовірно відомо, що основним видом економічної діяльності ТОВ «Паперова фабрика» (ЄДРПОУ 39265179) є виробництво паперу та картону (код 17.12), у підприємства відсутні спеціальне технологічне обладнання, кваліфікаційний персонал та досвід проведення будь-яких робіт з ремонту електродвигунів тягового агрегату.

Далі 12 вересня 2014 року директор ДП «ДНВК «Електровозобудування» ОСОБА_2, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про відсутність у ТОВ «Паперова фабрика» спеціального технологічного обладнання та відсутній кваліфікаційний персонал, шляхом використання свого службового становища уклав договір № 550 від 12.09.2014, згідно з яким ТОВ «Паперова фабрика» зобов'язано надати послуги з капітального ремонту дванадцяти електродвигунів ДТ-9Н в об'ємі КР2, встановлено ціну договору 2966400 грн.

При цьому, згідно з п. 4 цього договору № 550 розрахунки здійснюються на підставі пред'явленого Виконавцем рахунку у національній валюті шляхом банківського переказу у формі: 10% від вартості послуг - попередня оплата в погоджені сторонами строки та 90% від вартості послуг - протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару після виконання послуг, підписання сторонами Акту прийому-передачі з ремонту.

Однак, 10 грудня 2014 року директор ДП «ДНВК «Електровозобудування» ОСОБА_2, перебуваючи на робочому місці за адресою: м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13, у порушення ч.ч. 1, 7, 8.1 Контракту, п. 4 договору від 12.09.2014, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, дав вказівку головному бухгалтеру цього підприємства шляхом проставлення визи на рахунку на оплату № СК-31 від 08.12.2014 про сплату ТОВ «Паперова фабрика» за нібито надані послуги з ремонту дванадцяти електродвигунів ДТ-9Н в об'ємі КР2 грошових коштів у сумі 2966400 грн.

Після цього на підставі платіжних доручень № 3855 від 10.12.2014 та № 3983 від 17.12.2014 до складання акту прийому-передачі виконаних робіт ДП «ДНВК «Електровозобудування» перерахувало грошові кошти у сумі 1000000 грн. та 1966400 грн. відповідно на розрахунковий рахунок ТОВ «Паперова фабрика» як оплату за договором № 550 від 12.09.2014.

При цьому ТОВ «Паперова фабрика» будь-яких робіт з капітального ремонту електродвигунів ДТ-9Н в об'ємі КР2 не проводило та не могло провести.

Таким чином, у вересні-грудні 2014 року директор ДП «ДНВК «Електровозобудування» ОСОБА_2, перебуваючи на робочому місці за адресою: м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13, у порушення ч.ч. 1, 7, 8.1 Контракту, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що ТОВ «Паперова фабрика» не має необхідного обладнання та персоналу, уклав договір № 550 з ТОВ «Паперова фабрика» про надання послуг з капітального ремонту дванадцяти електродвигунів ДТ-9Н в об'ємі КР2, після чого у грудні 2014 року у порушення п. 4 договору від 12.09.2014, тобто до складання акту виконаних робіт, забезпечив перерахування грошових коштів у сумі 2966400 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Паперова фабрика» за нібито надані послуги з капітального ремонту електродвигунів ДТ-9Н в об'ємі КР2, чим завдав збитки на вказану суму, що більш ніж у 2435 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (1218 грн.), що є особливо великим розміром.

Крім того, у період з жовтня 2016 року по січень 2017 року директор ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» ОСОБА_2 у порушення вимог ст. 43 Конституції України, ст.ст. 97, 115, 116 Кодексу Законів про працю України, ст.ст. 15, 24 Закону України «Про оплату праці», п.п. 8.1, 8.4 Контракту грошові кошти у сумі понад 60 млн. грн., які надійшли за цей період, витратив на оплату послуг та придбання матеріалів та у порушення ст. 115 КЗпП України не забезпечував виплату працівникам заробітної плати. У зв'язку з цим, станом на 02 березня 2017 у ДП «ДЕВЗ» виникла заборгованість по оплаті праці у розмірі 6410972, 04 грн.

06 березня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 175 КК України.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_2 ці вимоги закону були дотримані не у повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, яке підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції свого рішення та задоволенням клопотання слідчого.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області від 07 березня 2017 року, прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови у його задоволенні через недоведеність прокурором того факту, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія приходить до висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 квітня 2017 року, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 175 КК України, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів проти власності, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років та наявні ризики, що знаходячись на волі підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, безпосередньо впливатиме на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Також наявність щодо ОСОБА_2 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, ймовірності переховування від органів досудового розслідування та суду підтверджується фактом оголошення ОСОБА_2 в розшук, оскільки останній після повідомлення 06 березня 2017 року про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 175 КК України, при цьому його було викликано до прокуратури Дніпропетровської області для допиту та обрання запобіжного заходу на 07 березня 2017 року, однак ОСОБА_2 не з'явився, про причини неявки не повідомив, а згідно рапорту УСБУ у Дніпропетровській області 06 березня 2017 року літаком «Запоріжжя-Стамбул» вилетів з Запоріжжя до м. Стамбул Туреччини, звідки прибув до України 10 березня 2017 року.

Також під час досудового розслідування у провадженні планується призначити низку експертиз, планується допит свідків з числа працівників ДП «Дніпровський електровозобудівний завод», а тому є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може незаконно впливати на свідків, експертів.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком слідчого судді про те, що наявні щодо підозрюваного ризики можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 175 КК України, підтверджується вагомими наявними доказами, які додані до клопотання слідчого, а саме: протоколом огляду місця події від 01 січня 2017 року, протоколами допитів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6,, ОСОБА_7, які вказують про не проведення будь-яких ремонтних робіт 12 електродвигунів ТОВ "Паперова фабрика", протоколом проведення обшуку у ДП «Дніпропетровський електровозобудівний завод» та вилученими оригіналами договору № 550 від 12 вересня 2014 року, платіжними документами, рухом коштів по рахунку тощо, протоколом обшуку у ТОВ "Паперова фабрика", висновком експерта № 010-17 від 24 лютого 2017 року, відповідно до якого у грудні 2014 року ДП «ДНВК «Електровозобудування» перерахувало на рахунок ТОВ "Паперова фабрика" відповідно до договору № 550 від 12 вересня 2014 року грошові кошти в розмірі 2966400 грн., довідками ДП «Дніпропетровський електровозобудівний завод» про наявність заборгованості з виплати заробітної плати за період з жовтня 2016 року по січень 2017 року у сумі 6410972,04 грн.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Аналізуючи вищенаведені обставини у сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що вони свідчать про неможливість усунення ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, встановлених щодо ОСОБА_2, у менш обтяжливий спосіб, та вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Обговорюючи питання про розмір застави відносно ОСОБА_2, колегія суддів приймає до уваги, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, під час якого відбулося заволодіння грошовими коштами ДП «Дніпровський електровозобудівний завод», розмір завданим ним збитків складає 9377372, 04 грн., дані про особу підозрюваного, та з урахуванням положень ч. 4, ч. 5 ст. 182 КПК України вважає за необхідне визначити її на рівні 6000 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 9600000 гривень.

У випадку внесення застави колегія суддів вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов"язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною їх вимогою; не відлучатись з місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України - скасуванню з постановленням нової ухвали Апеляційного суду, якою слід задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 квіт ня 2017 року, взявши його під варту в залі суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 181, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2017 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 квітня 2017 року.

Визначити щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні заставу в розмірі 6000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 9 600 000 грн.

У разі внесення визначеного розміру застави, покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною їх вимогою;

- не відлучатись з місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

У разі невиконання покладених на підозрюваного ОСОБА_2, судом обов'язків, наступлять наслідки, передбачені КПК України.

Підозрюваного ОСОБА_2, - взяти під варту в залі суду, негайно.

Судді

____ _______ ____

Крот С.І. Піскун О.П. Кленцарь В.Б.