Ухвала суду № 65511409, 23.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1474/17 Справа № 200/19733/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Женеску Е. В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 39

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Дніпро

23 березня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів: Каратаєвої Л.О., Пищиди М.М.,

при секретарі - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Гайворонської Тетяни Олександрівни, третя особа: ОСОБА_4, про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та визнання факту своєчасного прийняття спадщини

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом до Державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Гайворонської Тетяни Олександрівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та визнання факту своєчасного прийняття спадщини. В обґрунтування позову вказала, що постановою нотаріуса Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Гайворонської Т.О. від 08.09.2015 року позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії на підставі пропущення строків прийняття спадщини. Вважає, що це не відповідає дійсності, оскільки вона фактично прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадковим майном є 1/5 частина квартири за адресою АДРЕСА_1. Квартира приватизована на ОСОБА_5 - батька позивачки, ОСОБА_7 - мати позивачки, ОСОБА_4 - сестру позивачки, ОСОБА_8 - сина позивачки, та на позивачку. Позивачка зараз зареєстрована та мешкає в квартирі свого чоловіка. Після смерті батька позивачці залишили тільки секретер, який вона прийняла як спадщину. Позивачка зверталася відразу після похорон до нотаріуса щодо відкриття спадщини, але їй сказали, що вона фактично прийняла спадшину, поспішати нікуди, і щоб прийшла з сестрою та матір'ю через шість місяців з усіма документами, тоді і напише заяву. Після смерті батька у неї погіршилося здоров'я, її прооперували в грудні 2013 року, після цього вона довго лікувалася. Мати мінімум раз на півроку знаходилась у лікарні. У сестри теж не вистачало часу на сумісний похід до нотаріуса. Потім сестра стала виявляти небажання спілкуватися, настроювала проти позивачки матір, хоча позивачка допомагала матері. Після чергового стаціонару і лікування в серпні 2015 року, позивачка звернулась до нотаріуса 03.09.2015 року з заявою про прийняття спадщини, і лише тоді з'ясувала, що сестра, нібито не маючи часу йти до нотаріуса, все ж до нотаріуса заяву подала, а позивачку проігнорувала. Вважає, що її родичі ввели в оману з метою, щоб вона пропустила строк для прийняття спадщини, з цією ж метою не повідомили нотаріуса про наявність позивачки як спадкоємиці. Вказує, що спадщину після смерті батька фактично прийняла, а саме батьків секретер. Зазначає, що всі документи на квартиру та оригінал свідоцтва про смерть знаходяться у сестри і без неї позивачка сама нічого оформити у звичайному порядку не могла. Просить суд скасувати постанову державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Гайворонської Т.О. про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Визнати позивачку такою, що своєчасно прийняла спадщину від свого батька - ОСОБА_5, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2-6).

На підставі заяви від 21.10.2015 року у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вступила ОСОБА_4 (а.с.18).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської Державної нотаріальної контори Гайворонської Тетяни Олександрівни, третя особа: ОСОБА_4, про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та визнання факту своєчасного прийняття спадщини - відмовлено (а.с.76-80).

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 84-85).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є рідною дочкою ОСОБА_5, що підтверджується копіями свідоцтва про народження, та копіями свідоцтв про шлюб та про смерть (а.с. а.с. 11, 12, 13, 14).

ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), мешкав за адресою АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

03 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_5

Постановою державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Гайворонської Т.О. від 08 вересня 2015 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_5, в зв'язку з тим, що у строк, встановлений для прийняття спадщини, спадкоємцем заяву про прийняття спадщини не подано. Згідно наданих документів, факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини не встановлено (а.с. 9).

Згідно заведеної після смерті ОСОБА_5 спадкової справи вбачається, що ОСОБА_7, дружина померлого, відмовилась від одержання спадкового майна за законом на користь ОСОБА_4, про що подала заяву від 04.03.2014 року (а.с. 60).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання позивачки такою, що своєчасно прийняла спадщину від свого батька, суд 1 інстанції виходив з того, що законом встановлено єдину підставу, при наявності якої спадкоємець, який не подавав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що прийняв її - постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Однак, судом 1 інстанції такої підстави не встановлено.

Крім того, оскільки позовні вимоги стосуються спадкового майна, яке вже прийнято іншими спадкоємцями, суд 1 інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у державного нотаріуса відсутня особиста і безпосередня заінтересованість з приводу спору, а отже, позивачем заявлено вимоги до неналежного відповідача.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Гайворонської Т.О. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд 1 інстанції виходив з того, що державний нотаріус при винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії діяв у відповідності до чинного законодавства, оскільки позивачем було пропущено встановлений законом строк для прийняття спадщини, тому підстав для скасування вказаної постанови немає.

Вказані висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права й ґрунтуються на вимогах закону.

Так, згідно статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і запереченні сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст.1220, ч.1 ст.1222, ч.3 ст.1223 ЦК спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до положень ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Дією, що свідчить про прийняття спадщини, є подача заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1272 ч.ч.1,3 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їх особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Відповідно до ст. 26 ЦПК особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві.

Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК).

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів (ст. 35 ЦПК).

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Зі справи вбачається, що позивачка будучи спадкоємцем померлого ОСОБА_5 за законом, у встановлений законом строк не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Законом передбачена єдина підстава, при наявності якої спадкоємець, який не подавав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що прийняв її - постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Разом з тим, судом 1 інстанції встановлено, що позивачка не проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В позовні заяві позивачка зазначає, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки вона прийняла та користується секретером, який належав батькові, та який передали їй після його смерті. Однак, позивачка не скористалася наданими їй правами, не обґрунтувала свої позовні вимоги та не надала суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із постанови державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Гайворонської Т.О. від 08 вересня 2015 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій, що 03.09.2015 року ОСОБА_2, звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_5. Відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України, строк для прийняття спадщини встановлено 6 місяців, з моменту відкриття спадщини, тобто спадкоємці ОСОБА_5, мали подати заяви до 05.03.2014 року. Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. ОСОБА_2, не надано документів які б підтвердили факт її спільного проживання з померлим ОСОБА_5 Виходячи з наведеного державний нотаріус при винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії діяв у відповідності до чинного законодавства.

Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Тобто у державного нотаріуса відсутня особиста і безпосередня заінтересованість з приводу спору, а отже, позивачем заявлено вимоги до неналежного відповідача.

Доводи апеляційної скарги, щодо того, що неправомірні дії державного нотаріуса восени 2013 року призвели до фактичного позбавлення її спадку після померлого батька, колегія суддів не приймає оскільки такі твердження є надуманими та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Колегія суддів критично ставиться до посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що в рішенні суду безпідставно зазначено, що нею у строк встановлений для прийняття спадщини не подано заяву про прийняття спадщини, оскільки восени 2013 року вона зверталася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус безпідставно цю заяву не прийняла, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів не підтвердження наведеного апелянтом.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: