Ухвала суду № 65510956, 16.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

16 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву приватного підприємства (далі - ПП) «Престиж-Стиль» про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 лютого 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на ці судові рішення на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Не погоджуючись із цією ухвалою, ПП «Престиж-Стиль» звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 КАС.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 25 січня, 23 листопада, 1 і 14 грудня 2016 року, (№№ К/800/53766/14, К/800/21587/16, К/800/23044/16, К/800/53919/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У заяві ПП «Престиж-Стиль» також посилається на невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року № 21-377а15 висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права чи невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у постанові Верховного Суду України висновку.

Прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено конкретними фактичними обставинами, які були встановлені судом під час розгляду цих справ.

Викладений у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року № 21-377а15 висновок про те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, установлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК), має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК, зроблений за обставин, коли суди встановили, що у визначений законодавством строк позивач здійснив оплату податкового зобов'язання до Державного бюджету України, проте помилково у платіжному дорученні зазначив рахунок ГУ Держказначейства, який призначений для сплати податку на прибуток, внаслідок чого податковий орган на підставі листа позивача того ж дня зарахував вказане податкове зобов'язання на правильний рахунок.

За аналогічних обставин вирішувалося питання правомірності податкових повідомлень-рішень й у справах, копії ухвал Вищого адміністративного суду України в яких долучено до заяви як приклади.

Тоді як в оскаржуваному рішенні суд касаційної інстанції виходив із того, що ПП «Престиж-Стиль» під час сплати суми податкового зобов'язання протягом 2014 року в 12-ти платіжних дорученнях визначало код ЄДРПОУ та код платежу іншого платника податків - ПП «Еліт-Стиль», засновником якого є керівник ПП «Престиж-Стиль», що спричинило зарахування податкового зобов'язання саме за ПП «Еліт-Стиль», оскільки банківська установа здійснила перерахування на казначейський рахунок податку на доходи фізичних осіб за іншого платника податку, як і було вказано позивачем у платіжних дорученнях.

Тому суд визнав, що ПП «Престиж-Стиль» було подано податкові розрахунки за формою 1ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками (в податкових розрахунках за 2, 3, 4 квартали 2014 року неправильно відображені неперераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб з нарахованих дивідендів засновнику та власнику підприємства), а сам обов'язок по сплаті податку на доходи фізичних осіб ним не було виконано своєчасно та у повному обсязі.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви, та з яких виходив Верховний Суд України при формулюванні висновку.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ПП «Престиж-Стиль» заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом приватного підприємства «Престиж-Стиль» до державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 лютого 2017 року.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда Судді: О.Ф. Волков О.Б. Прокопенко