Ухвала суду № 65510639, 14.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 757/4397/16 Головуючий у 1-ій інстанції - Гладун Х.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1237/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Музичко С.Г.

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі Дука В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги,

встановила:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Омега Банк» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначає, що договір про відступлення прав вимоги порушує права позивача як споживача кредитних послуг, оскільки заміна кредитора є істотною зміною умов договору, яка була внесена без відома позивача.

Вказує, що відповідачем не надано акт прийому-передачі прав вимоги до нового кредитора, не здійснено державної реєстрації спірного договору, а тому підстав вважати, що відбулося відступлення прав вимоги до позивача за іпотечним договором не має.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 24.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», яке змінило своє найменування на ПАТ «Омега банк», та ОСОБА_2був укладений кредитний договір № 2622/0408/71-037, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредит у розмірі 70000,00 доларів США, з процентною ставкою 11,9%, зі строком кредитування до 18.04.2038 року включно.

В забезпечення виконання зобов'язань позивача за вищевказаним Кредитним договором був укладений Іпотечний договір від 24.04.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», яке змінило своє найменування на ПАТ «Омега банк», та Позивачем, відповідно до умов якого в іпотеку Банку була передана квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк», правонаступником ВАТ «Сведбанк», та АТ «Дельта Банк» було укладено посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за №№ 1306, 1307, договір купівлі-продажу прав вимоги, в тому числі, і за кредитним договором № 2622/0408/71-037 від 24.04.2008 року та Іпотечним договором № 2622/0408/71-037-Z-1 від 24.04.2008 року.

За умовами даного Договору купівлі-продажу прав вимоги АТ «Дельта Банк» замінив ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначеному кредитному зобов'язанні.

Згідно з актом прийому-передачі прав вимоги від 25.05.2012 р. до договору купівлі- продажу прав вимоги від 25.05.2012 року ПАТ «Сведбанк»передало ПАТ «Дельта Банк» право вимоги, які перелічені у додатку до акту, що посвідчує факт здійснення відступлення. Як вбачається з додатку до акту, ПАТ «Дельта Банк» отримав право вимоги до ОСОБА_2

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Посилаючись на порушення законодавчо визначеної процедури передачі прав вимоги, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів , які б свідчили про те, що умовами договору купівлі-продажу прав вимоги правочину були порушені його права як боржника у кредитному зобов'язанні.

Апелянтом в належний спосіб не доведено про те, що заміна кредитора призвела до порушення прав позивача в частині порядку погашення заборгованості за кредитом та є перешкодою у виконанні ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Умови оспорюваного договору не містять положень, що притаманні для договору факторингу, а саме надання фінансових послуг, тому на вказані правовідносини положення ст..ст. 1077 -1086 ЦК України, ст.4 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не поширюються.

На спростування доводів апелянта представником відповідача надано акт прийому-передачі прав вимоги від 25.05.2012 р. до договору купівлі- продажу прав вимоги від 25.05.2012 року згідно з яким ПАТ «Сведбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» право вимоги, які перелічені у додатку до акту, за яким ПАТ «Дельта Банк» отримав право вимоги до ОСОБА_2

Судом першої інстанції правильно застосовані норми процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: