Постанова № 65507752, 22.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року № 876/875/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Святецького В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Військової частини - польова пошта В2492 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини - польова пошта В2492, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Міністерства оборони України, Військової частини - польова пошта В2492 (з урахуванням заміни судом неналежного відповідача), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: 1) визнати протиправними дії обох відповідачів щодо систематичного порушення ними умов проходження військової служби позивачем, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі тво. командира військової частини-польова пошта В2492 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу Рудинського В.В., а саме: належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби, виплата підйомної допомоги, виплата грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за підйом (найом) жилого приміщення, та щодо відмови у розірванні даного контракту; 2) зобов'язати Міністерство оборони України припинити Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі тво. командира військової частини-польова пошта В2492 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу Рудинського В.В. шляхом його розірвання та звільнити з військової служби позивача, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця), на підставі пункту «з» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідачі Міністерство оборони України та Військова частина - польова пошта В2492 позову не визнали, у суді першої інстанції подали заперечення, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини-польова пошта В2492 в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тво. командира військової частини-польова пошта В2492 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу Рудинського В.В.. У задоволенні решта позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції від 16.12.2016 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог винесена при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому така постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт ОСОБА_1 зазначає, що Військова частина - польова пошта В2492 лише на п'ятому місяці проходження ним військової служби на підставі роздавальної відомості від 23.05.2016 року №86 видала йому костюм камуфльований у к-ті 1 комплект, тільник 1 шт., кашкет камуфльований 1 шт., носки х/б 3 пари, черевики з високим берцем 1 пара. Це вказує на порушення вимог законодавства щодо забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування. Ці та інші порушення були відображені в акті перевірки військової частини - польова пошта В2492 від 27.05.2016 року, проведеної за дорученням військового прокурора Південного регіону, а також підтверджені постановами апеляційного суду Миколаївської області від 06.10.2016 року і від 11.10.2016 року, якими визнано винними заступника командира в/ч- п/п В2492 з матеріального забезпечення ОСОБА_5 і начальника медичної служби ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, що передбачено ст.172-1 КУпАП, та звільнено їх від адміністративної відповідальності за малозначністю. Також вказує апелянт, що протягом січня - березня 2016 року він виконував бойові завдання в зоні проведення Антитерористичної операції не лише без належного речового (матеріального) забезпечення, а й без особистої зброї, яку йому мала видати військова частина - польова пошта В2492. Після повернення із зони АТО йому лише через 8 місяців було виплачено винагороду в мінімальному розмірі. Відповідно до умов Контракту від 05.01.2016 року саме Міністерство оборони України зобов'язувалось забезпечити позивачу належні умови для походження військової служби, а тому є протиправними дії також Міністерства оборони України, яке не забезпечило позивачу належні умови проходження військової служби та не забезпечило контролю за Військовою частиною - польова пошта В2492 щодо забезпечення нею належних умов проходження позивачем військової служби.

Крім цього, апелянт ОСОБА_1 вказує, що оскільки протягом проходження ним військової служби Міністерство оборони України та в/ч - п/п В2492 не виконували взяті на себе зобов'язання та інші умови визначені у Контракті два і більше разів, то дане невиконання є систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а відповідно наявні всі підстави для припинення Контракту шляхом його розірвання та звільнення з військової служби ОСОБА_1, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця), на підставі пункту «з» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Покликається апелянт на помилковість висновків суду першої інстанції щодо неможливості припинення строку дії Контракту про проходження військової служби протягом особливого періоду. Зазначає, що відповідно до абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» та ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє. Оскільки, на момент укладення ОСОБА_1 контракту про проходження військової служби від 05.01.2016 року, подачі рапорту від 24.05.2016 року про розірвання контракту та подачі до суду даного адміністративного позову, особливий період не діяв, то спірний Контракт має припинятися (розриватися), а позивач звільнятися з військової служби відповідно до підстав зазначених у ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Тому, є протиправною відмова Військової частини-польова пошта В2492 у припиненні Контракту.

За результатами апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 просить скасувати оскаржену постанову суду від 16.12.2016 року в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог та ухвалити нову постанову суду, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

З постановою суду першої інстанції від 16.12.2016 року також не погодився відповідач Військова частина - польова пошта В2492 та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно і не всебічно з'ясовано обставини справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт Військова частина - польова пошта В2492 зазначає, що розглядуваний адміністративний позов подано позивачем до суду з порушенням встановленого статтею 99 КАС України місячного строку для звернення до адміністративного суду, а тому це є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Крім цього, апелянт Військова частина - польова пошта В2492 вказує, що постановами Апеляційного суду Миколаївської області по справах №483/930/16-п та №483/929/16-п спростовано наявність порушень в діях Військової частини, які відображені в акті перевірки від 27.05.2016 року. Цими судовими рішеннями встановлено факт проживання військовослужбовців у належно оснащеному наметі, що був у придатному для проживання стані, з усім необхідним обладнанням, а також встановлено факт повного забезпечення особового складу роти, в тому числі і позивача, військовою формою одягу. Актом перевірки встановлено також наявність вини позивача. Зазначає апелянт, що зі сторони Військової частини - польова пошта В2492 немає порушень щодо виплати позивачу винагороди за участь у АТО і щодо належного матеріального і грошового забезпечення.

За результатами апеляційного розгляду апелянт Військова частина - польова пошта В2492 просить скасувати оскаржену постанову суду від 16.12.2016 року і залишити позов без розгляду, або прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відповідач Військова частина - польова пошта В2492 просить залишити цю апеляційну скаргу без задоволення, а апеляційну скаргу Військової частини - польова пошта В2492 задоволити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційних скарг, вважає, що обидві апеляційні скарги слід задоволити частково.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.01.2016 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем Міністерством оборони України в особі тво. командира військової частини-польова пошта В2492 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу Рудинського В.В. було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (а.с. 7 Т.1).

Пунктами 1, 3, 4 цього Контракту передбачено, ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов'язання, визначені контрактом, зокрема, проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк контракту, відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби та цим контрактом. Цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на термін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Сторони зобов'язуються не пізніше як за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, визначених нормативно-правовими актами.

24.05.2016 року позивач подав командиру військової частини-польова пошта В2492 рапорт про розірвання даного контракту на підставі п.7 Контракту та ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку із невиконанням Міністерством оборони України умов контракту, передбачених пунктом 2, а саме: належного матеріального забезпечення під час проходження військової служби; виплати підйомної допомоги; виплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій; надання жилого приміщення або виплати грошової компенсації за підйом (найом) жилого приміщення; виплат, пов'язаних з виконанням бойових завдань в зоні проведення антитериростичної операції у Донецькій та Луганській областях (а.с. 9 Т.1).

За результатами розгляду вказаного Рапорту 02.06.2016 року відповідачем військовою частиною-польова пошта В2492 було надано позивачу письмову відповідь № 1346/1 про відмову у розірванні контракту від 05.01.2016 року через відсутність для цього правових підстав (а.с. 10 Т.1).

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача військової частини-польова пошта В2492 в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1, які передбачені контрактом від 05.01.2016 року, виходив з того, що матеріалами адміністративної справи підтверджуються доводи позивача про порушення обов'язку по забезпеченю належних умов для проходження позивачем військової служби щодо його матеріального і грошового забезпечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 вказаного вище Контракту від 05.01.2016 року Міністерство оборони України взяло на себе обов'язок відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби ОСОБА_1, в тому числі: - належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби; - виплату підйомної допомоги на нього та кожного члена сім'ї, який переїжджає разом з ним на нове місце проходження військової служби; - виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, звання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій; - жиле приміщення йому та членам його сім'ї або виплату грошової компенсації за піднайом (найом) ним жилого приміщення; - інші соціальні виплати йому та членам його сім'ї, визначені законами та іншими нормативно-правовими актами.

Судом першої інстанції вірно враховано, що перевіркою, яка була ініційована військовою прокуратурою Південного регіону України, щодо неналежного матеріального та інших видів забезпечення військовослужбовців комендантської роти військової частини-польова пошта В2492, встановлено факти проживання військовослужбовців упродовж тривалого часу у непристосованих приміщеннях військової частини - польова пошта В2492 в м. Очакові, незабезпечення в них відповідного санітарно-епідеміологічного стану, а також неналежного речового забезпечення військовослужбовців.

Виявлені під час перевірки порушення зафіксовані в Акті санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 26.05.2016 року та Акті проведення перевірки військової частини-польова пошта В2492 (м. Очаків) від 27.05.2016 року (а.с. 89, 102 Т.1).

Про порушення умов контракту дали свої покази в судовому засіданні допитані судом першої інстанції свідки військовослужбовці ОСОБА_7 і ОСОБА_8.

Крім цього, постановами Апеляційного суду Миколаївської області від 06.10.2016 року та від 11.10.2016 року визнано винними заступника командира військової частини-польова пошта В2492 з матеріального забезпечення ОСОБА_5 і начальника медичної служби ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 172-15 КУпАП із звільненням їх від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням (а.с. 7, 11 Т.2).

Із довідки про розмір грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині-польова пошта В2492 з 05.01.2016 року по 02.07.2016 року видно, що в жовтні 2016 року проведена виплата винагороди за безпосередню участь в АТО з 19.01.2016 року по 23.03.2016 року на загальну суму 2593,55 грн. згідно наказу командира військової частини-польова пошта В2492 № 806 від 18.10.2016 року (а.с. 54 Т.2).

Отже, в суді підтверджено доводи позивача щодо порушення виконання умов контракту в частині неналежного матеріального та грошового забезпечення.

Також, судом першої інстанції зроблено вірні висновки про те, що відповідно до обсягу наявних у справі доказів та з врахуванням матеріалів особової справи позивача ОСОБА_1, не підтверджено належними та допустимими доказами доводи позивача про систематичне порушення умов контракту, в тому числі порушення умов стосовно виплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, звання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій лише відповідача військової частини-польова пошта В2492 відносно порушення виконання умов Контракту в частині неналежного матеріального та грошового забезпечення позивача.

Так, із змісту розглядуваного Контракту від 05.01.2016 року видно, що цей Контракт було укладено між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем Міністерством оборони України. При укладенні Контракту тво. командира військової частини-польова пошта В2492 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітан 2 рангу Рудинський В.В. діяв від імені Міністерства оборони України.

Пунктом 2 цього Контракту передбачено обов'язки саме Міністерства оборони України щодо забезпечення належних умов для проходження позивачем ОСОБА_1 військової служби.

У пункті 7 цього Контракту вказано, що сторони несуть відповідальність згідно із законом в разі порушення умов, визначених Контрактом.

Таким чином, оскільки Міністерство оборони України будучи стороною контракту від 05.01.2016 року про проходження військової служби не забезпечило дотримання умов контракту в частині пункту 2 цього Контракту, тому протиправними являються також дії відповідача Міністерства оборони України щодо порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 відносно його неналежного матеріального та грошового забезпечення під час проходження військової служби.

Відносно позовних вимог про припинення Контракту від 05.01.2016 року про проходження військової служби та звільнення позивача з військової служби на підставі пункту «з» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», то суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність такої позовної вимоги, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Об'єктом військово-службових відносин є публічний інтерес у сфері оборони і національної безпеки України, який складає предмет діяльності військовослужбовців.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що після укладення контракту про проходження військової служби виникають військово-службові відносини, які є різновидністю адміністративних, характеризуються нерівністю сторін, тобто подальше правове регулювання здійснюється на підставі методу влади і підпорядкування.

Таким чином, контракт про проходження військової служби не є різновидністю цивільно-правового договору, і відповідно, до нього не застосовуються наслідки, які випливають з порушення договірних зобов'язань.

Сторонами контракту про проходження військової служби є, з однієї сторони, Міністарство оборони України або інших державний орган виконавчої влади (МВС, СБУ), в якому законом передбачена військова служба, а з іншої - громадянин, який вступає на військову службу в добровільному порядку. Специфічний характер обов'язків військовослужбовця встановлюється як контрактом про проходження військової служби так і законами та відповідними нормативно-правовими актами.

Таким чином, після вступу на професійну військову службу військовослужбовець зобов'язується проходити її на протязі встановленого контрактом строку у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених у відповідності до законодавства України. Військовослужбовець не має права самовільно відмовлятися від виконання обов'язків військової служби змінювати місце військової служби, за виключенням випадків укладення у встановленому порядку контракту про проходження військової служби з іншим Міністерством (відомством) виконавчої влади, в якому передбачена військова служба.

Згідно ч.1 ст.4 вказаного вище Закону, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Частиною 4 статті 15 Закону передбачено, що форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону, для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

У разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону (ст.23 ч.9 Закону).

Частину шосту статті 26 доповнено пунктом «м» згідно із Законом № 711-VІІІ від 06.10.2015 року, у відповідності до якого контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Запкону.

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом визначено розділом II "Військова служба за контрактом" Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року. Так, контракт про проходження військової служби - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Згідно абз.8 п.18 вказаного Положення, перший контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Також слід зазначити, що відповідно до абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Порядок проходження військової служби за контрактом також визначений розділом II Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 року. Згідно з абзацом 16 пункту 2.3 розділу II вказаного Положення, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану громадяни приймаються на військову службу за контрактом на строки, визначені ч.3 ст.23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без врахування набуття права на пенсійне забезпечення та строку, що залишився до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Таким чином, строки військової служби для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Строк дії контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України пов'язаний безпосередньо з дією в країні особливого періоду.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303/2014, в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України. Завершення демобілізації можна вважати закінченням особливого періоду. На даний час в Україні діє особливий період, а закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.

Відповідно до пункту «з» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на яку покликається позивач, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).

Під систематичним невиконанням умов контракту командуванням слід розуміти невиконання одного із зобов'язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались два чи більше разів протягом останніх 12 місяців служби військовослужбовця. Невиконання зобов'язань та інших умов, визначених контрактом, не враховуються для встановлення систематичного невиконання умов контракту командуванням, якщо їх виконання стало неможливим у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій, а також залучення до здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством, посилення охорони державного кордону, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам.

Частиною 8 статті 26 вказаного Закону визначені особливості звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду. Однак, можливість звільнення з військової служби за пунктом «з» частини 6 статті 26 цього Закону під час дії особливого періоду частиною 8 статті 26 Закону не передбачена.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта ОСОБА_1 щодо наявності підстав для припинення Контракту від 05.01.2016 року про проходження військової служби та звільнення позивача з військової служби на підставі пункту «з» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового скасування постанови суду першої інстанції від 16.12.2016 року, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача Військової частини - польова пошта В2492, і в цій частині слід прийняти нову постанову про визнання протиправними дій обох відповідачів, тобто Міністерства оборони України та Військової частини - польова пошта В2492 щодо порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 в частині неналежного матеріального та грошового забезпечення під час проходження військової служби, які передбачені Контрактом від 05.01.2016 року про проходження військової служби.

У решта частині оскаржену постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Військової частини - польова пошта В2492 - задоволити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини - польова пошта В2492, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини - польова пошта В2492 - і в цій частині прийняти нову постанову.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Військової частини - польова пошта В2492 в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 щодо неналежного матеріального та грошового забезпечення під час проходження військової служби, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тво. командира Військової частини - польова пошта В2492 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу Рудинського Віталія Вікторовича.

У решта частині постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: В.В. Святецький

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови виготовлено 27.03.2017 року.