Постанова № 65506616, 27.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/729/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.,

представник позивача - Базилюк К.В.,

представник позивача - Демчук Я.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання дій протиправними щодо не визнання податкової звітності та зобов'язання визнати податкову звітність,-

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС в якому позивач просив:

-визнати дії Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України з невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року та додатків до податкової декларації з податку на додану вартість №2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) », №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» протиправними;

- зобов'язати Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС України визнати податковою звітністю податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року та додатків до податкової декларації з податку на додану вартість №2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» отриманої від ТОВ «Старгруп Торг» у паперовому вигляді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив.

Повідомленням від ДФС України позивач переведений до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України. 10.04.2008 року позивач засобами електронного зв'язку направив відповідачу договір про визнання електронної звітності № 160120171.

Позивач зазначив, що станом на 19.01.2017 року ТОВ «Старгруп торг» від Одеського управління Офісу великих платників податків інформації, щодо укладання договору про визнання електронної звітності отримано не було.

У зв'язку з відсутністю у позивача можливості подання податкової звітності в електронному вигляді 19.01.2017 року у відповідності до вимог п.49.4 ст.49 ПК України, податкову звітність було подано ТОВ «Старгруп Торг» до Одеського управління Офісу великих платників податків разом із супровідним листом декларацією з ПДВ за грудень 2016 року.

Позивач отримав повідомлення від відповідача № 3897/10/28-10-49-03 від 23.01.2017 року «про подання звітності», яким було відмовлено у визнанні поданої ТОВ «Старгруп Торг» декларації з ПДВ за грудень податковою звітністю. Підставою для відмови було зазначено не відповідність поданої декларації положенням п.48.7 ст.48 ПК України.

Відповідач свої письмові заперечення на позов не надав.

Заслухавши пояснення, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старгруп Торг» відповідно до наказу ДФС № 1036 від 26.12.2016 року «Про затвердження реєстру великих платників податків на 2017р.» включено до реєстру великих платників податку на 2017 рік.

Рішенням ДФС України від 27.12.2016 року №28219/6/99-99-07-01-04-15-ВПП позивача переведено до Одеського управління офісу великих платників податків (а.с.25).

Позивачу направлено повідомленням від ДФС України від 27.12.2016 року №28218/6/99-99-07-01-04-15-ВПП в якому зазначено, що відповідно до наказу ДФС від 26.12.2016 року позивач переведений до Одеського управління офісу великих платників податків (а.с.24).

Позивач отримав зазначене повідомлення 16.01.2017 року, що підтверджується копією поштового конверта (а.с.26).

16.01.2017 року позивач направив договір № 160120171 від 16.01.2017 року про визнання електронних документів (а.с.21-23).

Договір про визнання електронних документів доставлено до ДФС 16.01.2017 року в 12:17:02, документу призначено реєстраційний номер 9000787215, документ збережений на центральному рівні, що підтверджується квитанцією №1(а.с.19).

Також в квитанції № 1 податковий орган зазначив, що дія договору від 19.02.2014 року припинена, новий договір приймається до розгляду.

Суд встановив, що станом на 19.01.2017 року позивач не отримав від відповідача інформацію щодо укладання договору про визнання електронної звітності.

19.01.2017 року позивач подав до Одеського управління офісу великих платників податків разом с супровідним листом декларацію з додатками з ПДВ за грудень 2016 року (а.с.8-18).

02.02.2017 року позивач отримав лист-відповідь від відповідача №3897/10/28-10-49-03 від 23.01.2017 року з повідомленням, про те що відповідно до ПК України на порушення п.48.3 ст.48 та відповідно до п.48.7 ст.48, п.49.11 ст.49 ПК України надана ТОВ «Старгруп Торг» податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками не вважаються податковою декларацією. Враховуючи наведене, Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС запропонувало позивачу надати нову звітність, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства (а.с.27).

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У частині 3 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень , дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Зокрема, принцип обґрунтованості рішення, дій вимагає від відповідача, як суб'єкта владних повноважень, враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Аналізуючи відповідь Одеського управління офісу ВПП ДФС від 23.01.2017р., суд встановив, що відповідач, як на підставу своєї відмови прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016р. разом з додатками, посилається на п.48.7 статті 48 та п.49.11 статті 49 податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 48.7. статті 48ПК: «Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу».

Згідно з пунктом 49.11. статті 49 ПК: «У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови».

В свою чергу, пункт 48.3 статті 48 ПК визначає наступні вимоги до змісту декларації. Зокрема, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

48.4. В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:відмітку про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

З огляду на копію декларації, яка міститься в матеріалах справи, суд встановив, що вона містить всі обов'язкові відповідно до закону реквізити.

Таким чином, суд робить висновок, що висновок відповідача про те, що декларація позивача з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками не вважається податковою декларацією є безпідставним.

Крім того, суд звертає увагу на п.49.3 статті 49 ПК, який дозволяє платнику податків подавати податкові декларації такими способами:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надіслати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що позивач надсилав зазначену декларацію засобами електронного зв'язку. Однак, 16.0.2017р.,отримав відмову (квитанцію №1) у прийнятті електронного документа (а.с.19). У відмові відповідач зазначив, що договір про визнання електронних документів припинений, а новий приймається до розгляду.

Після отримання вказаної відмови позивач одразу направив податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016р. податковому органу поштою. Таким чином, позичав діяв відповідно до чинного законодавства. Адже відповідно до абз. третього п.49.4 статті 49 ПК України: «У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Також, на думку суду, окрім того, що відповідач у своїй відмові безпідставно послався на пункти 48.3 та 48.4 статті 48 ПК, він також всупереч вимогам пункту 49.11 статті 49 ПК не зазначив конкретні причин такої відмови.

Таким чином, суд робить висновок, що враховуючи подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2016 року за встановленою формою, приймаючи до уваги те, що ця податкова звітність містить всі обов'язкові реквізити, та те, що новий договір про прийняття електронної звітності приймався на той момент до розгляду, відмова відповідача у прийнятті податкової звітності є необґрунтованою, а відтак - протиправною.

З аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, суд робить висновок, що позов належить до задоволення.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 69-71, 94, 159-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати дії Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС України з невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року та додатків до податкової декларації з податку на додану вартість №2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) », №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» протиправними.

3.Зобов'язати Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС України визнати податковою звітністю податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року та додатків до податкової декларації з податку на додану вартість №2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» отриманої від ТОВ «Старгруп Торг» у паперовому вигляді.

4.Стягнути з Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженої відповідальністю «Старгруп Торг» сплачений судовий збір у розмірі 3200 (три тисячі двісті),00 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови виготовлений 27.03.2017 року.

Суддя О.Я. Бойко

.