Ухвала суду № 65506102, 17.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

17 лютого 2017 р.Справа №804/958/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Степаненко В.В., розглянувши клопотання публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, -

ВСТАНОВИВ:

3 лютого 2017 року приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2016 року №0000015103, від 20.01.2017 року №0000285103, від 10.11.2016 року №0000525103 та від 20.01.2017 року №0000295103.

Ухвалою суду від 03.02.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Одночасно з позовною заявою до суду надано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень з нарахування пені на податкові повідомлення-рішення №0000525103 від 10.11.2016 року та №0000015103 від 16.08.2016 року.

Ухвалою суду від 03.02.2017 року клопотання приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» було залишено без руху та запропоновано в 3-денний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки, які зазначено в ухвалі.

17 лютого 2017 року позивачем надано квитанцію про сплату судового збору на виконання ухвали суду від 03.02.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що податковим органом нараховується пеня на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які мають очевидні ознаки протиправності, оскільки в порушення Порядку надіслання конролючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204) відповідачем не відкликано податкові повідомлення-рішення №0000525103 від 10.11.2016 року та №0000015103 від 16.08.2016 року та не замінено їх на нові за наслідками адміністративного оскраження, а у зв'язку з нарахуванням та стягненням пені позивачу буде завдано значної майнової шкоди, на усунення якої потрібно буде докласти значних коштів, часу та зусиль.

Проте суд критично оцінює викладені доводи позивача, оскільки характер заявленої вимоги про забезпечення адміністративного позову свідчить про бажання позивача спрямувати суд ухвалити рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Згідно із пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Також, згідно із пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» судам слід мати на увазі, що забезпечення адміністративного позову у спосіб не передбачений Законом є неприпустимим, оскільки це є вихід за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Суд звертає увагу, що за приписами пункту 57.4 статті 57 Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Заявленими способами забезпечення позову позивач фактично до вирішення спору по суті намагається отримати висновок суду щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, правомірність яких буде досліджена судом при розгляді справи по суті.

Таким чином, суд доходить висновку, що заявлений позивачем у клопотанні про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову спосіб забезпечення адміністративного позову не відповідає приписам пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи заявлене клопотання, не мають ознак очевидності та підлягають доведенню у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а тому підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у клопотанні, відсутні, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

Керуючись пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», статтями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Степаненко