Ухвала суду № 65505058, 23.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"23" березня 2017 р. Справа №910/18739/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Доманської М.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2016

у справі № 910/18739/16 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа експерт плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 порушено провадження у справі № 910/18739/16, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа експерт плюс" кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг" на суму 625780,00 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 15.11.2016, введено процедуру розпорядження майном боржника з 15.11.2016, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борейка В.А.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 в частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борейка В.А., прийняти нове рішення про призначення розпорядником майна боржника особу, кандидатура якої буде найбільш оптимальною для виконання функцій розпорядника майна саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг".

Також до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про її повернення скаржнику з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення (постанову) місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу - протягом п'яти з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

В статті 53 ГПК України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Так, оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва винесено 15.11.2016.

Всупереч нормам Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга була подана скаржником до місцевого господарського суду лише 15.03.2017, тобто з істотним порушенням строку передбаченого ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі боржник просить визнати причину пропуску строку на апеляційне оскарження поважною та прийняти апеляційну скаргу до розгляду. При цьому, скаржник зазначає про обставини вчасного звернення із апеляційною скаргою. Втім, подана апеляційна скарга була повернута без розгляду ухвалою апеляційного суду. Не погодившись із ухвалою Київського апеляційного господарського суду, боржник оскаржив її в касаційному порядку. Вищий господарський суд України не прийняв до розгляду та повернув подану касаційну скаргу на ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску.

Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

На думку колегії суддів, оскарження в касаційному порядку судового рішення про повернення апеляційної скарги, яку в передбачений процесуальний законом спосіб заінтересована особа має право подати повторно усунувши обставини, які стали підставою для повернення скарги без розгляду на підставі ст. 97 ГПК України, не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження зі спливом значного терміну від дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, оскільки, в даному випадку, відновлення строку на апеляційне оскарження буде порушувати принцип правової визначеності та право кредиторів на справедливий судовий розгляд за пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 у господарській справі № Б29/162-10.

Слід зазначити, що оскаржуваною ухвалою від 15.11.2016 введено процедуру розпорядження майном боржника, яка згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» триває сто п'ятнадцять календарних днів.

Звернення із апеляційною скаргою на судове рішення про призначення кандидатури розпорядника майна боржника після спливу строку процедури розпорядження майном, що було зумовлено касаційним оскарженням судового рішення суду апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, також свідчить про зловживання боржником процесуальними правами, зокрема, правом на оскарження судових рішень.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання скаржника про поновлення процесуального строку належить відмовити.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

З огляду на вказану норму процесуального закону, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг" належить не приймати до розгляду та повернути скаржнику.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відхилити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 910/18739/16.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 910/18739/16 повернути скаржнику.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

М.Л. Доманська