Постанова № 65505013, 21.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"21" березня 2017 р. Справа № 918/1311/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Лук'янчук Н.І. (довіреність від 12.12.2016р.);

відповідача- Липка Д.В. (довіреність №08-466 від 26.01.23017р.);

третьої особи 1- не з'явився;

третьої особи 2- не з'явився;

третьої особи 3- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення госпо-дарського суду Рівненської області від 16.01.2017р. у справі №918/1311/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Рівненської

філії Публічного акціонерного товарисва «Укртелеком» м.Рівне

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого

комітету Рівненської міської ради м.Рівне

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача:

1. Міністерство соціальної політики України м.Київ

2. Департамент соціального захисту населення Рівненської обласної

державної адміністрації м.Рівне

3. Головне управління Державної казначейської служби України в

Рівненській області м.Рівне

про стягнення 31 474 грн. 13 коп. компенсації середнього заробітку, виплаченого

мобілізованим працівникам,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарсь-кого процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового про-цесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.01.2017р. у справі № 918/1311/16 (суддя Політика Н.А.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в осо-бі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (надалі в тексті - Товарист-во) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської місь-кої ради (надалі в тексті - Управління) про стягнення 31 474 грн. 13 коп. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам.(арк.справи 72-76).

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ч.2 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено державні соціальні гара-нтії, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підпри-ємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Тому Відповідач зобов'язаний ком- пенсувати ПАТ «Укртелеком» середній заробіток, виплачений мобілізованим працівникам за гру-день 2015 року в сумі 31 474 грн. 13 коп. Крім того, суд першої інстанції відхилив посилання Від-повідача на непідвідомчість даного спору господарським судам, оскільки правовідносини між сто-ронами, які є юридичними особами, виникли не в результаті здійснення Відповідачем своїх влад-них управлінських функцій.(арк.справи 74-75).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2017р. у даній справі та прийняти нове, яким у позові відмовити.(арк.справи 83-84).

Скаржник зазначає, що суд не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи, зро-бив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосував норми ма-теріального та процесуального права. Вказує, що порядок виплати компенсації підприємствам, ус-тановам, організаціям, затверджено постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2015р. №105. Розпорядником бюджетних коштів для таких виплат є Міністерство соціальної політики України. При цьому, змінами до законодавства з 01.01.2016р. встановлено, що компенсація заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету не здійснюється, середній заробіток за працівниками збе-рігається за рахунок роботодавця. Звіти Відповідача щодо перерахування компенсації мобілізова-ним працівникам передані Позивачем до вищестоящого органу - Департаменту соціального захис-ту населення Рівненської обласної державної адміністрації. Крім того, Управління наголошує, що даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується фінан-сових відносин, а не господарських.(арк.справи 84).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2017р. прийнято до про-вадження апеляційну скаргу Відповідача, справу призначено до слухання.(арк.справи 82).

Ухвалою від 28.02.2017р. розгляд справи відкладався. Крім того, залучено до участі у спра-ві в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповіда-ча - Міністерство соціальної політики України (надалі в тексті - Міністерство), Департаменту соціа-льного захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (надалі в тексті - Департа-мент) та Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області (на-далі в тексті - Головне управління).(арк.справи 97-98).

21.02.2017р. через канцелярію суду від Позивача надійшов відзив, а 09.03.2017р. - допов-нення до відзиву, в яких він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляцій-ну скаргу - без задоволення.(арк.справи 92-93,104-106).

Крім того на виконання вимог ухвали від 28.02.2017р. Управління подало докази надсилан-ня копій рішення та апеляційної скарги у справі №918/1311/16 третім особам.(арк справи 121-127).

Напередодні судового засідання 20.03.2017р. Департамент через канцелярію суду подав по-яснення, в яких зазначає, що після отримання коштів від Міністерства, вони одразу будуть перера-ховані Управлінню, а останнє в свою чергу направить їх Товариству.(арк.справи 128-130).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 28.02.2017р. та 21.03.2017р. представник Відпо-відача підтримав апеляційну скаргу, надав пояснення в обґрунтування правової позиції. Представ-ник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав свої пояснення.

Треті особи не забезпечили явки своїх представників у призначене на 21.03.2017р. судове за-сідання, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(арк. справи 99-103). Разом з тим, у день судового засідання на електронну адресу суду від Міністерства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів відхилила дане клопотан-ня, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 28.02.2017 року явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.(арк.справи 97-98).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2015 року Рівненська філія ПАТ «Укртелеком» виплатило мобілізованим працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 31682 грн. 81 коп. компенсації середнього заробітку, про що свідчать звіти про фактичні витрати на ви-плату компенсації, підписані представниками Товариства та військовим комісаром, т.в.о військо-вого комісара, скріплені відтисками печаток.(арк.справи 8-14).

Матеріалами справи стверджено, що Державна фінансова інспекція в Рівненській області проводила зустрічну звірку Рівненській філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» з метою документального підтвердження фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету у ме-жах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілі-зації, на особливий період, яка надійшла з Управління праці та соціального захисту населення вико-навчого комітету Рівненської міської ради, про що складено Довідку №17-04-08/185 від 22.07.2016 року, з якої вбачається, що компенсація витрат середнього заробітку мобілізованим працівникам за грудень 2015 року в загальній сумі 31 682 грн. 81 коп. від Управління праці не надходила. За гру-день 2015 року Філією зайво нараховано 7-ми мобілізованим працівникам 208 грн. 68 коп. серед-нього заробітку, які виплачено.(арк.справи 15-17).

Пропозиція сплатити 31 474 грн. 13 коп. компенсації середнього заробітку, виплаченого мо-болізованим працівникам за грудень 2015р., яка вбачається з листа Товариства №10 від 12.01.2016 року - отримана Управлінням 13.01.2016р., проте залишена без відповіді і без задоволення.(арк. справи 7).

Крім того, матеріали справи містять, подані до суду апеляційної інстанції:

- повторну вимогу Товариства до Управління про відшкодування коштів за грудень 2015р. від 08.02.2017р.(арк.справи 94);

- лист Управління до Департаменту від 01.02.2017р. №08-632 із зведеним звітом за 2015 рік про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку мобілізованим працівникам, з якого вбачається, що зокрема, по Рівненській філії ПАТ «Укртелеком» на 10 працівників підлягає 31 682 грн. 81 коп. компенсації.(арк.справи 132-133).

Вважаючи порушеним своє право на відшкодування компенсації мобілізованим працівник-кам Товариство звернулося до господарського суду.(арк.справи 2-3).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом позову є стягнення компенсації, виплаченої мобілізованим працівникам.

Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сто-рони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одно-стороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зо-бов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - від-повідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, положеннями ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України (надалі в тексті - КЗпП України) та ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особли-вий період або прийнятими на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації (далі - мобілізовані працівники), зберігаються місце ро-боти, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом міністрів Ук-раїни.

Пунктом 1 постанови Кабінету міністрів України №105 від 04.03.2015р. «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробіт-ку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виник-нення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом» (надалі в тексті - Порядок) визначено, що компенсація у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті.

Дія цієї постанови поширюється на громадян України, які починаючи, зокрема з лютого 2015 року були прийняті на військову службу за контрактом через виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) вве-дення воєнного стану; 11 червня 2015 року були призвані на строкову військову службу, а також призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Порядок визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобі-лізації, на особливий період (надалі в тексті - працівники), за рахунок коштів, передбачених у дер-жавному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобі-лізації, на особливий період» (далі - бюджетні кошти).

Пунктами 2, 3, 4 Порядку визначено, що Головним розпорядником бюджетних коштів та від-повідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики України.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є, зокрема, структурні підрозділи з пи-тань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадмі-ністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад (надалі в тексті - органи соціального захисту населення).

Бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в ус-тановах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.

Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 чис-ла органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробіт-ку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу та їх зведених звітів про фактичні вит-рати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відо-мості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Міністерства для спрямування їм бюджетних коштів, спрямовуються органам соціаль-ного захисту населення для перерахування підприємств установам, організаціям.

Тобто, саме Департамент та районні (міські) управління соціального захисту населення є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, а виплата компенсації проводиться підприємст-вами, установами, організаціями у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю Укра-їни.(п.6 Порядку).

Обов'язок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, По-зивач належним чином виконував свої обов'язки, щодо збереження місця роботи, посади, серед-нього заробітку і виплати його у строки, визначені ст.115 КЗпП України, мобілізованим працівник-кам та інформував про розмір таких виплат Відповідача шляхом подання звітів за встановленою формою.

Так, матеріалами справи стверджено, що за грудень 2015 року Позивач виплатив мобілізо-ваним працівникам, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 31 474 грн. 13 коп. компенсації середнього заробітку, про що свідчать звіти про фактичні витрати на виплату компен-сації.(арк.справи 8-14).

При цьому, матеріали справи не містять доказів відшкодування Відповідачем Позивачеві та-кої компенсації.

Переглядаючи рішення у даній справі колегія суддів зауважує, що звертаючись із скаргою Відповідач зазначає про відсутність коштів для оплати та про відсутність у нього з 01.01.2016р. обов'язку відшкодовувати Позивачеві виплати мобілізованим працівникам у зв'язку із внесеними до законодавства змінами, якими встановлено, що компенсація заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету не здійснюється, середній заробіток за працівниками зберігається за рахунок роботодавця.(арк.справи 84).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911 викладено в новій редакції частини 3 та 4 ст.119 КЗпП України. Зокрема, з 01.01.2016р. відбулась зміна джерела фінансування середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу: з частини 3 та 4 ст.119 КЗпП України вилучені норми які передбачали компенсацію такого середнього заробітку з бюджету.

Таким чином, відповідно до вищевказаних норм законодавства, до 31.12.2015р. діяли нор-ми КЗпП України, згідно з якими на підприємстві за працівниками, призваними на військову служ-бу, зберігалось місце роботи, посада і компенсувався із бюджету середній заробіток, а починаючи з 01.01.2016р. діють норми КЗпП України, відповідно до яких за працівниками, призваними на вій-ськову службу, зберігаються місце роботи, посада, середній заробіток.

Крім того, частиною 2 статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та дер-жавні соціальні гарантії» встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх дер-жавних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, від-повідно до п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02. 2013р. - не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідаль-ності за порушення зобов'язання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус про-ти України» від 18.10.2005р. та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підста-вою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05. 2012 у справі №11/446.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, що Відповідач зобов'язаний компенсувати Позивачеві середній заробіток, виплачений мобілізованим працівникам за грудень 2015 року в сумі 31 474 грн. 13 коп.

Крім того, відхиляються як безпідставні посилання Скаржника на підсудність даного спору адміністративним судам, з урахуванням наступного.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Крім того, в Інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 №3.2-2005 вказа-но, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядну-вання, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні уп-равлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирі-шуватись адміністративним судом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає що суд першої ін-станції правомірно не прийняв до уваги посилання Відповідача на те, що він, компенсуючи серед-ній заробіток, виплачений мобілізованим працівникам, виконує адміністративні функції, а не здій-снює господарську діяльність, оскільки правовідносини між сторонами, які є юридичними особами, виникли не в результаті здійснення Відповідачем владних управлінських функцій щодо Позивача, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку також і про те, що даний спір підвідомчий господарським судам.

Таким чином, Скаржник не довів відсутності у нього обов'язку відшкодувати Позивачеві витрати на компенсацію середнього заробітку мобілізованим працівникам за грудень 2015 року.

Всі інші твердження Скаржника не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків су-ду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов'язань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про обгрунтованість заявленого позову.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржува-ного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодек-су України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комі-тету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2017р. у справі №918/1311/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №918/1311/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.