Постанова № 65504912, 22.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2017 р. Справа№ 910/29513/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 посвідчення адвоката №1237/10 від 26.06.1997

від відповідача 1: Дудник О.С. довіреність № 192-ЮД1 від 28.12.16

від відповідача 2: Соловей О.П. довіреність № 5 від 05.01.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року

у справі №910/29513/15 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом ОСОБА_2

до 1. Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

2. Публічного акціонерного товариства "Жашківське автотранспортне підприємство-17141"

про визнання договору про надання кредитних послуг недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсними Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2920 з додатковими угодами №BL2920/KL-1 від 20.03.2008 р. та №BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008 р. (т.І, а.с. 7-10).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у справі № 910/29513/15 у задоволенні позову відмовлено (т.І, а.с.171-178).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року у справі №910/29513/15 (колегія судів: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, про задоволення позовних вимог (т. І, а.с.234-239).

Постановою Вищого господарського суду України від 28 листопада 2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року у справі №910/29513/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.ІІ, а.с.97-104).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у справі №910/29513/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.

20 лютого 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у справі №910/29513/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф. та призначено до розгляду на 07 березня 2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06 березня 2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, для розгляду справи № 910/29513/15, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А.

07 березня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у справі №910/29513/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А., розгляд справи визначено на 21 березня 2017 року.

У судовому засіданні 22 березня 2017 року ОСОБА_2 та представник ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство-17141" надали пояснення, у яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник ПАТ "Універсал Банк" та у судовому засіданні 22 березня 2017 року наддав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

20 березня 2008 року між ПАТ "Універсал Банк" (далі - відповідач-1) та ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство-17141" (далі - відповідач-2) укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №ВL2920 (далі - Генеральний договір) (т.І, а.с. 15-18), відповідно до умов якого, з урахуванням Додаткової угоди №ВL2920/КL-1 від 20.03.2008 р. (далі - Додаткова угода від 20.03.2008 р.) (т.І, а.с. 20) та Додаткової угоди №ВL3182/2920/К-1 від 08.04.2008 р. (далі - Додаткова угода від 08.04.2008 р.) (т.І, а.с. 19), відповідач-1 надав відповідачу-2 кредитні кошти в сумі 240 000,00 доларів США (в межах ліміту встановленого п. 1.1 та в порядку визначеному п. 1.1.1 Генерального договору).

20 березня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором, між відповідачами укладено Договір іпотеки /нерухомого майна - нежитлової нерухомості/, за яким ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство-17141" передало в іпотеку комплекс, загальною площею 2 976,5 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Жашківської міської ради Черкаської області 16.06.2006, на підставі рішення від 29.05.2006 №142 (т.І, а.с. 21-22).

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що Генеральний договір про надання кредитних послуг від 20.03.2008 р. №BL2920 та додаткові угоди до нього № BL2920/KL-1 від 20.03.2008 р. та №BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008 р. укладені від ВАТ "Жашківське АТП 17141" (учасником якого він є) генеральним директором ОСОБА_3 з перевищенням повноважень, оскільки протокол загальних зборів акціонерів ВАТ "Жашківське АТП 17141" від 23.05.2007 р., а також протоколи засідання Наглядової ради ВАТ "Жашківське АТП 17141" №7 від 20.12.2007 р. та № 8 від 21.03.2008 р. було підроблено.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що Банк знав та повинен був знати про обмеження повноважень Генерального директора АТП ОСОБА_3, а з боку ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство-17141" не здійснювалось погашення по кредитах, відповідно правочин не був схвалений позичальником, а рішення про укладання Генерального договору та додаткових угод до нього приймалося неповноважним складом Наглядової ради в порушення прав та законних інтересів учасника, який володіє 60% статутного капіталу АТП.

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 09.03.1968 (68/151/ЕЕС).

В пункті 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що: "припис абзацу 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. "

Відповідно до п.п. 3 п. 10.4 Статуту ВАТ "Жашківське автотранспортне підприємство-17141", зареєстрованого 11.02.2008 р. за № 10031050007000299, генеральний директор має право розпоряджається коштами та майном товариства в межах, визначених Статутом (т.І, а.с. 25-30).

За змістом п.п. 2 п. 10.4 Статуту, генеральний директор приймає рішення про укладання правочинів на суму до 500 000 грн.

Згідно з п.п. 2 п. 9.4 Статуту господарські угоди, вартість яких перевищує зазначену граничну межу, укладаються за умови попереднього погодження їх з Наглядовою радою товариства.

20 грудня 2007 року відповідно до Протоколу № 7 засідання наглядової ради ВАТ "Жашківське АТП 17141" уповноважено ОСОБА_3 укласти договір про надання кредитних послуг на суму не більше 150 000 доларів США (т.І, а.с. 23).

20 березня 2008 року ОСОБА_3, як Генеральним директором ВАТ "Жашківське АТП 17141" підписано Додаткову угоду № BL2920/KL-1 до Генерального договору №BL2920 від 20.03.2008 р. щодо отримання відповідачем-2 кредитних коштів у сумі 150 000 доларів США (т.І, а.с. 20).

21 березня 2008 року відповідно до Протоколу № 8 засідання наглядової ради ВАТ "Жашківське АТП 17141" уповноважено ОСОБА_3 щодо укладення договору про надання кредитних послуг на суму не більше 90 000 доларів США (т.І, а.с. 24).

08 квітня 2008 року ОСОБА_3, як Генеральним директором ВАТ "Жашківське АТП 17141" підписано Додаткову угоду №BL3182/2920/K-1 до Генерального договору №BL2920 від 20.03.2008 р. щодо отримання відповідачем-2 кредитних коштів у сумі 90 000 доларів США (т.І, а.с. 19).

Направляючи справу на розгляд до суду апеляційної інстанції Вищий господарський суд України у постанові від 28.11.2016 р. зазначив, що: "не було перевірено, чи набрав вирок суду з кримінальної справи законної сили; апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що ПАТ "Універсал Банк" не міг не знати про обмеження, враховуючи, що генеральний директор діяв на підставі відповідних протоколів Наглядової ради, які не були визнані недійсними на момент підписання цих правочинів; не досліджувались обставини справи на предмет схвалення спірних правочинів; не наведено обґрунтувань, яким чином оспорюваними правочинами порушено права та охоронювані інтереси позивача."

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вищезазначених вказівок колегія суддів зазначає наступне.

19 листопада 2013 року вироком Солом'янського районного суду міста Києва (справа № 2609/23854/12, провадження № 1/760/173/13), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.10.2014 р. (справа № 11/796/313/2013), встановлено факт фальсифікації громадянином ОСОБА_3 протоколів Наглядової ради №7 від 20.12.2007 р., № 8 від 21.03.2008 р., № 11 від 19.06.2008 р. та визнано винним колишнього генерального директора ВАТ "Жашківське автотранспортне підприємство-17141" ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 222, ч. 3 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України (т.І, а.с. 34-39).

Поряд з цим, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.04.2015 р. (справа №5-984км15) вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 19.11.2013 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30.10.2014 р. щодо ОСОБА_3 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд (т.ІІ, а.с. 68-74).

Отже, враховуючи те, що вказаний вирок не набрав законної сили та станом на момент звернення з господарським позовом, що розглядається (16.11.2015 р.) був скасований Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ, з направленням справи на новий судовий розгляд, встановлені у ньому обставини не є преюдиційними у відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України для даної судової справи.

14 березня 2013 року рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 03/925/11/13-г визнано недійсними рішення засідань Наглядової Ради ВАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141" оформлені Протоколом № 7 від 20.12.2007 р., Протоколом № 8 від 21.03.2008 р. та Протоколом № 11 від 19.06.2008 р., визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141" від 23.05.2007 р., а також нову редакцію Статуту ВАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141", зареєстровану 11.02.2008 р. з моменту його реєстрації (т.І, а.с. 43-47). Вказане рішення не було оскаржене та набрало законної сили.

11 грудня 2013 року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-35/15336-2012 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. про відмову у задоволенні позову ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство-17141" до ПАТ "Універсал Банк", за участі третьої особи ОСОБА_2 (ОСОБА_4.) про визнання недійсним Генерального договору про надання кредитних послуг №BL4186 з Додатковою угодою №BL4186 від 01.07.2008 р.; визнання недійсним Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2920 з додатковими угодами №BL2920/KL-1 від 20.03.2008 р. та № BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008 р.; визнання недійсним Договору застави транспортного засобу № BL4186-З; визнання недійсним Договору іпотеки, посвідченого за №835 (т.І, а.с. 121-129).

У вказаній постанові судом апеляційної інстанції зазначено, що: "спірні угоди були підписані генеральним директором позивача ОСОБА_3 з перевищенням повноважень."

Поряд цим у зазначеній справі апеляційним судом встановлено, що: "на момент підписання спірних угод протоколи наглядової ради позивача №7, №8 та №11 не були визнані недійсними у судовому порядку та підтверджували повноваження директора позивача на підписання цих правочинів, а отже відповідач не знав та не міг знати, що протоколи були підроблені та про наявність у зв'язку з цим обмеження директора ОСОБА_3."

19 лютого 2014 року постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. у справі № 5011-35/15336-2012 - залишено без змін.

Враховуючи обставини, встановлені у справах № 03/925/11/13-г та № 5011-35/15336-2012, відповідач на момент підписання спірних договорів не знав та не міг знати, що протоколи, на підставі яких діяв Генеральний директор відповідача-1 ОСОБА_3 були підроблені та про наявність у зв'язку з цим обмежень повноважень вказаної особи, враховуючи ще й те, що станом на момент підписання оспорюваного Договору та Додаткових угод до нього протоколи № 7 та № 8 не були визнані недійсними та підтверджували повноваження генерального директора позивача на підписання цих правочинів.

За змістом ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини (п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

В матеріалах справи відсутні докази схвалення оспорюваних правочинів з боку ВАТ "Жашківське автотранспортне підприємство-17141".

Поряд з цим, ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тому, враховуючи те, що у постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. у справі № 5011-35/15336-2012 встановлено, що відповідач-1 на момент підписання спірних договорів не знав та не міг знати, що протоколи були підроблені та про наявність у зв'язку з цим обмежень генерального директора ОСОБА_3, відсутність доказів схвалення вказаних правочинів зі сторони відповідача-2 не є підставою для недійсності таких правочинів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звертаючись зі вказаним позовом, позивач зазначив, що він звернувся з позовом не в інтересах товариства, а до товариства, оскільки діями товариства порушуються його права та законні інтереси як учасника товариства. За його доводами внаслідок майбутнього відчуження активів товариство не зможе використовувати майно у господарській діяльності, а він недоотримає прибутки від діяльності.

Позивач зазначав, що має частку в статутному капіталі відповідача-2 у розмірі 60%, оскільки на підставі Договору купівлі-продажу цінних паперів № КТ-11/03 від 28.03.2006 р. ОСОБА_4 (ім'я якого було змінено на ОСОБА_2 (т.І, а.с.49) придбав 441 604 шт. простих іменних акцій ВАТ "Жашківське автотранспортне підприємство-17141" (т.І, а.с. 12), а 29.03.2006 р. на ім'я ОСОБА_4 було видано сертифікат акцій - код UA 2303461006 серії А № 157, випущених емітентом - ВАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141" (т.І, а.с.13).

Тому, оскільки частка позивача у статутному фонді товариства складає 60 %, такий акціонер (учасник) може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 р. у справі № 911/2089/14).

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Згідно ст. 167 ГК України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Товариство є власником майна переданого йому у власність засновниками та учасниками як внески (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства"), а управління товариством здійснюють його органи (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про господарські товариства").

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

При цьому, не можна ототожнювати власні права та інтереси учасника товариства з правами та інтересами самого товариства.

Крім того, учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників товариства (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.08, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 р. у справі № 8/219пн-к).

Отже, оскільки учасник товариства не наділений суб'єктивним правом здійснення повноважень власника майна товариства та в силу того, що позивачем не було доведено, що його корпоративні права, як учасника товариства було порушено при укладенні спірного договору і що він був наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів поза відносинами представництва товариства, підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено (абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Тому, оскільки позивачем не доведено наявності у нього порушеного станом на момент звернення з даним позовом права, заявлені ним позовні вимоги не підлягають задоволенню ще і за вказаних підстав.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У абз. 6 п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України" зазначено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Отже, враховуючи те, що суд першої інстанції у резолютивній частині рішення дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог хоча і з дещо інших підстав, ніж визначені у даній постанові, враховуючи вищезазначені роз'яснення, рішення зазначеного суду скасуванню не підлягає.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у справі №910/29513/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у справі №910/29513/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у справі №910/29513/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року у справі №910/29513/15 залишити без змін.

3. Справу №910/29513/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Г.А. Жук

О.В. Агрикова