Рішення № 65504436, 21.03.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 915/13/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача - Родіна Т.М. дов. № 14-179 від 07.12.2016

за участю представника відповідача - Шатков В.П. дов. № 09/01-18/01 від 05.01.2017,

за участю представника Кабінету Міністрів України - Коробочкіна Л.Л. дов. № 7/1 від 11.01.2017

представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в судове засідання не з'явився,

представник Міністерства фінансів України в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; адреса для листування: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1

До відповідача: Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, 54030, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 42

Третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2,

Третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30,

Третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство фінансів України, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

про: стягнення 3 857 026,32 грн.

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом в якому просить суд стягнути з Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації заборгованості в розмірі 3 857 026,32 грн. з якої: 1 857 568,39 грн. - основна заборгованість, 162 613,36 грн. - 3% річних, 1 836 844,57 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач у наданому до суду відзиві та уточненнях до відзиву проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до Розпорядження КМУ №1001-р від 26.08.2009 «Про добудову підвідних газопроводів» між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 1 від 16.01.2012, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався після завершення робіт по добудові об'єкта забезпечити його передачу у державну власність, протягом бюджетного року наступного після року закінчення фінансування добудови об'єкта повернути позивачу суму грошових коштів отриманих на добудову об'єкта. Відповідач забезпечив виконання всіх належних дій для добудови об'єкта, введення його в експлуатацію та передачі його в Державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання. Зазначає, що відповідач є бюджетною установою. За організаційно - правовою формою господарювання відноситься до органу державної влади, повністю утримується за рахунок Державного бюджету та є неприбутковою організацією. Вказує, що за період з 2009 року по теперішній час законами про Державний бюджет України не передбачались відповідні бюджетні призначення щодо повернення коштів НАК «Нафтогаз України» за добудову об'єктів газифікації в підтвердження чого посилається на лист Міністерства фінансів України за №31-06310-06-7/16343 від 26.06.2014 наданий на звернення Миколаївської ОДА щодо виділення відповідних асигнувань. Відсутність відповідних бюджетних призначень та асигнувань у відповідача також підтверджується Довідкою ДФІ України в Миколаївській області за № 14-23/160-з від 22.07.2015. Укладання Договору між сторонами, з передбаченими в п. 2.3.12 зобов'язаннями відповідача, відбулось за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань на цілі, що суперечить вимогам ст. ст. 22, 23 БК України. Отже взяття відповідачем зобов'язань викладених в п. 2.3.13 Договору за відсутності бюджетного фінансування на ці цілі унеможливлює їх виконання, внаслідок чого вони є завідомо не виконуваними відповідачем, як бюджетною установою. Це в свою чергу є порушенням Бюджетного кодексу України та у відповідності до ст. ст. 203, 2015 ЦК України, ст. 207 ГК України підставою для визнання укладеного Договору в частині п. 2.3.13 недійсним.

Позивач у наданих до суду поясненнях вказує, що відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилося відповідно до приписів гл. 50 ЦК України. Звільнення від обов'язку оплачувати роботи за договором за відсутності відповідного бюджетного асигнування, ґрунтується на помилковому застосуванні бюджетного законодавства до спірних правовідносин. Між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюється актами цивільного законодавства України. БК України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу, у зв'язку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим.

Представник Кабінету Міністрів України у наданих до суду запереченнях вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що відповідач є бюджетною установою, утримується за рахунок Державного бюджету та не є прибутковою організацією. Обов'язок повернути кошти за Договором нерозривно пов'язаний з наданням субвенцій з Державного бюджету. Сторони мали право включити п. 2.3.13 Договору лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань. За період з 2009 року по теперішній час законами про Державний бюджет України не передбачались відповідні бюджетні призначення щодо повернення коштів позивачу за добудову об'єктів газифікації. Факт наявності/відсутності відповідних бюджетних асигнувань є обов'язковим для встановлення всіх обставин справи, визначення повноважень сторін при укладенні Договору та вирішення справи по суті. Зазначає, що сторони не мали права прописувати в Договорі пункт 2.3.13.

Представник Міністерства фінансів України у наданих до суду пояснення просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що у відповідача відсутні підстави для отримання коштів по спеціальному фонду як плати за надання послуг замовника будівництва. Також, просить суд розглядати справу без участі представника Міністерства фінансів України.

Представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в судове засідання 21.03.2017 не з'явився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду від 07.02.2017 та від 22.02.2017 не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 54001 29860568 (а.с. 165).

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №43 від 20.01.2010 та Розпорядження КМУ №1881-р від 13.09.2010) була погоджена пропозиція Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» щодо фінансування компанією робіт з добудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого НАК «Нафтогаз України» переліку. Для забезпечення добудови газопроводів НАК «Нафтогаз України» укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом. Замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством.(п.1, п.2, п.3 Розпорядження).

Рішенням Миколаївської облради від 25.03.2011 року було затверджено Програму економічного та соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014 роки «Миколаївщина -2014».

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації №95-р від 04.04.2012 було затверджено перелік об'єктів газопостачання населених пунктів Миколаївської області, у спорудженні яких передбачається фінансова участь НАК «Нафтогаз України», серед яких, зокрема об'єкт «Газопостачання с.Квітневе Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області». Замовником будівництва об'єктів визначено Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та зобов'язано управління укласти договори з НАК «Нафтогаз України» на фінансування будівництва підвідних газопроводів до населених пунктів (а.с. 94 - 101).

16 січня 2012 року на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - замовник) було укладено Договір № 1 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», відповідно до Розпорядження та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу «Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: «Газопостачання с.Квітневе Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області», а замовник зобов'язується здійснити добудову об'єкта, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта.

Пунктом 2.3.1 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об'єкта у відповідності до діючого законодавства України та умов Договору, в тому числі отримання необхідних дозвільних документів та розробку проектно - кошторисної та іншої документації, надання підтверджувальних документів щодо права власності замовника на інші частки об'єкта та введення в експлуатацію об'єкта і передачу його у Державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування об'єкта, згідно з діючим законодавством України. Замовник зобов'язаний здійснювати за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг ,пов'язаних із добудовою об'єкта згідно з діючим законодавством України (п. 2.3.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3.4 Договору, замовник зобов'язаний забезпечити облік та контроль за використанням коштів, отриманих від Нафтогазу для виконання зобов'язань, передбачених цим Договором. Відкрити окремий рахунок в регіональному відділенні Державного казначейства або уповноваженого банку для отримання грошових коштів, які будуть перераховуватись Нафтогазом за цим Договором та негайно, протягом 5 робочих днів, письмово повідомити Нафтогаз про зміну реквізитів для перерахування коштів.

Згідно п. 2.3.12 Договору, замовник зобов'язаний після завершення робіт по добудові об'єкта в обов'язковому порядку забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та введення в експлуатацію у термін, що не перевищує 60 календарних днів від дати виконання Нафтогазом зобов'язань за цим Договором щодо фінансування добудови об'єкта.

У відповідності до п.2.3.13 Договору, замовник зобов'язаний протягом бюджетного року наступного після року закінчення фінансування Нафтогазом добудови об'єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта.

Відповідно до п.3.1 Договору, загальний обсяг фінансування за цим Договором складає 1 893 999,00 грн. Фінансування робіт з добудови об'єкта за Договором здійснюється згідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною цього Договору (п.3.4 Договору).

Згідно п. 4.7 договору, замовник не несе відповідальність перед Нафтогазом за невиконання п. 4.3 Договору, в разі відсутності субвенцій з Державного бюджету.

У відповідності до п. 7.1 Договору, цей Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об'єкта згідно з Договором.

Позивач свої зобов'язання щодо фінансування добудови об'єкта газопостачання, який передбачений Договором, виконав у повному обсязі, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1 893 999,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5570 від 27.06.2012 (а.с. 19) та не заперечується представника сторін в судовому засіданні.

Відповідач зобов'язання щодо добудови об'єкта у відповідності до діючого законодавства України та умов Договору виконав, оформив Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією ДАБК у Миколаївській області за №МК14312199048 від 24.10.2012 (а.с. 32-35), що також підтверджується інформаційною довідкою про стан будівництва об'єкта станом на 01.10.2016 р. (а.с. 36).

У подальшому, відповідач згідно акту приймання - передачі основних засобів від 23.01.2013 та авізо № 3 передав об'єкт основному балансоутримувачу ПАТ «Миколаївгаз» (а.с. 79,80).

13.06.2014 відповідач звернувся з листом №911/05-15/01 до ПАТ «Миколаївгаз» в якому просив надати інформацію щодо включення об'єктів газопостачання до складу державного майна. (а.с.146).

ПАТ «Миколаївгаз» у наданій відповіді № 08/2101 від 13.06.2014 вказало, що прийняті на баланс ПАТ «Миколаївгаз» об'єкти передані відповідачем протягом 2012-2013 років обліковуються на балансі товариства в складі державного майна яке не підлягає приватизації, не увійшли до статутного капіталу і використовується для транспортування, зберігання, розподілу газу, функції користування яким здійснює НАК «Нафтогаз України» (а.с. 147).

Також, відповідач звернувся із запитом №123/01-17/01 до Фонду державного майна України щодо підтвердження правового статусу газопроводів.

У наданій відповіді №10-15-5213 Фонд державного майна України повідомив, що збудований об'єкт за Договором обліковується з Єдиному реєстрі державної власності, як державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу та перебуває

на балансі Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз». Суб'єктом управління майном є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Отже, Договір в частині фінансування будівництва та в частині побудови об'єкта та введення його в експлуатацію, в частині передання його у Державну власність до сфери управління - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та на баланс спеціалізованого підприємства виконано у повному обсязі, що підтверджено представника сторін у судовому засіданні.

Позивач зазначає, що в відповідач в порушення п.2.3.13 Договору не повернув на його розрахунковий рахунок грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта в сумі 1 857 568,39 грн. (1 893 999,00 грн. - 36 430,61 грн. (часткове повернення), у зв'язку з чим просить суд стягнути заборгованість, 3% річних та інфляційні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач є бюджетною установою, за організаційно-правовою формою господарювання відноситься до органу державної влади (КОПФГ 410), утримується за рахунок Державного бюджету та є неприбутковою організацією.

Відповідач виконує функції замовника з проектування, будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення об'єктів житло-комунального та соціального призначення на території області зокрема за рахунок державних та бюджетних коштів, коштів інвесторів, запозичень під державні гарантії та інших джерел, не заборонених законодавством, а також виступає розпорядником та одержувачем таких коштів.

Згідно до визначення, наведеному у п.4 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» (чинному на час укладання Договору), державні кошти - зокрема, кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів, кошти установ та організацій, утворених у встановленому порядку державними органами, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування тощо. Відповідно до п.11 ч.1 ст.2 Бюджетного Кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження та витрати бюджету.

Враховуючи що відповідач є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів тому укладання будь-яких договорів на підставі яких останній бере на себе зобов'язання необхідно здійснювати з врахуванням положень Бюджетного кодексу України, яким регулюються правові засади бюджетних/міжбюджетних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.23 БК України, будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (ч.2 ст. 23 БК України).

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 8 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п.6. ч.1 ст. 2 БК України).

Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п. 7 ч. 1 ст. 2 БК України).

Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті (ч.ч. 1-4 ст. 22 БК України).

Згідно до приписів ч.1 ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог ч.2 ст.57 цього Кодексу).

Згідно з ч.3 ст. 48 БК України передбачено, що розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку. (ч.4 ст.48 БК України).

Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства (п. 20 ч. 1 ст. 116 БК України).

Тобто, зобов'язання відповідача щодо повернення грошових коштів, отриманих від позивача на добудову об'єкта, передбачені п. 2.3.13 договору, могли бути включені у договір за умови наявності відповідного бюджетного призначення відповідачу на такі видатки на момент укладання договору.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №43 від 20.01.2010 та Розпорядження КМУ №1881-р від 13.09.2010) не було погоджено механізму повернення замовниками будівництва коштів НАК «Нафтогаз України» профінансованих останнім на добудову об'єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України» своїм листом за вих..№11-6740/1.15-10 від 29.10.2010 (направленим на адреси Облдержадміністрацій, Раді міністрів АР Крим, Севастопольській міськадміністрації) повідомила про те, що «єдиним можливим шляхом продовження фінансування будівництва об'єктів газопостачання в регіонах країни, Компанія вбачає здійснення фінансування будівництва на поворотній основі, при чому повернення коштів замовниками будівництва здійснюється у разі отримання цільової субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості перед НАК «Нафтогаз України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2012 р. № 106 затверджено "Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій", згідно п. 3 якого субвенція надається для забезпечення здійснення відповідних заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць та спрямовується, зокрема, на проведення робіт з газифікації. Надання субвенції здійснюється в обсягах, передбачених законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Головним розпорядником субвенції є Міністерство фінансів України (п.п. 2, 5 Порядку).

Як вбачається з відповіді Міністерства фінансів України від 26.06.2014 р. №31-06310-06-7/16343 на звернення Миколаївської обласної державної адміністрації щодо виділення відповідних асигнувань на повернення позивачу грошових коштів, у тому числі виділених на добудову об'єкта за спірним договором, за період 2009-2013 рік Законами України «Про державний бюджет України» не передбачалося повернення коштів НАК «Нафтогаз України» за добудову об'єктів газифікації. Підстави щодо виділення коштів з державного бюджету на повернення коштів НАК «Нафтогаз України» за добудову об'єктів газифікації відсутні, так як Законом України від 22.12.2011 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності" змін до Господарського кодексу України та Закону України "Про трубопровідний транспорт" внесено зміни в частині виключення норм щодо відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на будівництво мереж постачання природного газу (об'єктів) (а.с. 82).

Враховуючи, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1001-р не було погоджено механізму повернення замовниками будівництва коштів НАК «Нафтогаз України» та що відповідачу на момент укладання Договору не було надано бюджетних призначень, то відповідач не набув в порядку визначеному бюджетним законодавством статусу розпорядника бюджетних коштів відносно спірних правовідносин, що зокрема підтверджується довідкою відповідача про відсутність кредиторської заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» (а.с. 75,76), то умови укладеного у справі Договору про зобов'язання відповідача повернути позивачу протягом бюджетного року, наступного після року закінчення фінансування позивачем добудови об'єкта, коштів шляхом перерахування на рахунок позивача, визначені п.2.3.13 Договору є такими що не відповідають вимогам закону, бюджетному законодавству, а тому не породжують правових наслідків для сторін.

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 24.03.2017

Суддя Н.О. Семенчук