Ухвала суду № 65504332, 23.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23.03.2017Справа № 910/29339/15За заявою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК КРИМЕНЕРГО"

про відстрочку виконання рішення суду у справі № 910/29339/15

у справі

За позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК КРИМЕНЕРГО"

про стягнення 371048,40 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

Від позивача (стягувача): Деревинська О. М. (за дов)

Від відповідача (заявника): Клименкова Я. О. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Державне підприємство "Енергоринок" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електроенергії № 13/212/4726/01 від 02.06.2008 в сумі 371 048,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі №910/29339/15 позов задоволено повністю, вирішено: стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на користь Державного підприємства "Енергоринок" заборгованість у розмірі 371048,40 грн. та 5565,72 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі № 910/29339/15 рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

06.04.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі № 910/29339/15, яке набрало законної сили 24.03.2016, видано наказ.

Через відділ канцелярії господарського суду 24.02.2017 Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" подало заяву про відстрочку виконання рішення (вих. б/ від 22.02.2017), відповідно до якої просило суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 910/29339/15 про стягнення заборгованості у розмірі 376 614,12 грн. на строк до моменту повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим під загальну юрисдикцію України.

Ухвалою суду від 06.03.2017 у задоволенні заяви відмовлено, в зв'язку з її необґрунтованістю.

Через загальний відділ діловодства господарського суду 15.03.2017 Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" подало заяву про відстрочку виконання рішення, відповідно до якої просило суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 910/29339/15 про стягнення заборгованості у розмірі 376614,12 грн. на рік до квітня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 заяву Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" про відстрочку виконання рішення прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 23.03.2017.

Через загальний відділ діловодства суду 22.03.2017 від стягувача надійшли заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду. Свої заперечення стягувач обґрунтовує тим, що відповідач (юридична особа) зареєстрований у м. Києві, а на території тимчасово окупованої території АР Крим, знаходиться лише філія відповідача, а тому відсутні підстави для невиконання рішення суду відповідачем. Оскільки відповідач, який знаходиться в м. Києві не позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність. Крім того, рішенням у даній справі стягнуто заборгованість за договором реструктуризації від 30.09.2013 № 65Р/02, а виконання рішення з дня набрання ним законної сили здійснюється уже протягом року, а з моменту його прийняття, протягом більш як двох років. Тобто виконання рішення суду і так відстрочено уже протягом тривалого часу, а відсутність коштів у боржника не являється об'єктивною причиною для відстрочки виконання рішення суду, яке являється обов'язковим до виконання. Подана заява боржника порушує законні права та інтереси позивача (стягувача), а тому він заперечує проти її задоволення.

В судовому засіданні 23.03.2017 представник заявника підтримав заяву про відстрочку виконання рішення.

Представник стягувача (позивача) заперечував проти задоволення заяви боржника.

Подання вищенаведеної заяви заявник обґрунтовує наявністю обставин непереборної сили (протиправні дії третіх осіб, незаконне захоплення підприємства та реквізиція, експропріація майна), з огляду на які з 21.01.2015 відсутні умови для виконання рішення суду у справі № 910/29339/15, а саме: можливість здійснення ПАТ "ДТЕК Крименерго" господарської діяльності та отримання прибутку, доступу до первинної та договірної документації, а також банківських рахунків, на яких обліковуються обігові кошти, отримані від здійснення господарської діяльності. Крім того. заявник наголошує на наявності у нього дебіторської заборгованості ТОВ "Лукойл-Югнефтепродукт" у розмірі 11477146,00 грн., яка була реструктуризована у грудні 2014 року до кінця 2019 року і за рахунок якої боржник планує погасити заборгованість перед стягувачем у даній справі.

Розглянувши подану боржником (заявником) заяву суд приходить до висновку про відмову в її задоволені з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю чи приватному виконавцю.

Аналогічні положення закріплені у ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження".

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Як роз'яснено в п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо наявної загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, наявності стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.

Наявність обставин непереборної сили для заявника, засвідчено відповідним сертифікатом про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-Промислової Палати України.

Так, сертифікатом № 3363 від 23.02.2015 Торгово-Промислової Палати України підтверджено обставини щодо Філії Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" експропріації, примусового вилучення, захоплення підприємства, реквізиція, протиправні дії третіх осіб. Зокрема, у зазначеному сертифікаті вказано, що захоплення 21.02.2015 підприємства та його майна групою осіб на території Автономної Республіки Крим є форс - мажорними обставинами, передбаченими договором реструктуризації № 65Р/02, укладеним 30.09.2013 між сторонами. Початок дії форс - мажорних обставин - 21.01.2015, дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили визначити неможливо.

Заявник, також зазначає про відсутність на його поточних рахунках станом на 01.02.2017 грошових коштів, та про відсутність об'єктивної можливості у заявника зменшити свою кредиторську заборгованість.

Крім вказаного, заявник вказує, що оскільки все нерухоме та рухоме майно Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на даний час є окупованим (знаходиться на тимчасово окупованій території України), державний виконавець при виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/29339/15 від 06.04.2016, фізично позбавлений можливості проводити виконавчі дії на тимчасово окупованій території.

Наведені обставини, за переконанням заявника, ускладнюють виконання рішення суду у справі і є підставою для надання судом відстрочки виконання рішення суду від 27.01.2016 у справі №910/29339/15.

У ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Таким чином, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки виконання остаточного рішення у законі відсутнє. Відповідно, суд,приймаючи рішення про відстрочку, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

У той же час, зважаючи на те, що: 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд спору судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19.03.1997); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" № 22774/93), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, № 3236/03), господарський суд вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів та наявність обставин непереборної сили. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

У даній справі держава не несе відповідальності за борги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго", яке є самостійною юридичною особою, і неплатоспроможність приватного підприємства не може тягнути за собою відповідальність держави з огляду на Конвенцію та її Протоколи (ухвала у справі "Шестаков проти Росії" від 18.06.2002, заява № 48757/99). Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції"; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00; рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97).

У своїй заяві заявник зазначає лише про свої інтереси (інтереси боржника). При цьому, заявник не зробив жодної спроби обґрунтувати дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі з урахуванням тієї обставини, що на даний момент рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 (набрало законної сили 24.03.2016) вже не виконується ним один рік. Також суд відзначає, що жодна з обставин, наведених боржником у заяві в її обґрунтування, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави суду для відстрочки виконання рішення. Тобто боржником не наведено у заяві жодної документально підтвердженої обставини, яка фактично унеможливлює виконання рішення суду.

При цьому, господарський суд зауважує, що такий строк невиконання рішення (2 роки з моменту ухвалення рішення + 1 рік) для стягувача є надмірно тривалим, зважаючи на те, що протягом цього періоду він не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки за практикою Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2016 у справі № 3-1276гс15, "невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період такого розстрочення або відстрочення".

Крім того. заборгованість, що присуджена до стягнення з відповідача у даній справі виникла ще у 2013 році. Тобто уже протягом 4 років стягувач позбавлений можливості користуватись своєю власністю (грошовими коштами).

Заявник наголошує на існуванні у нього дебіторської заборгованості, за рахунок якої він має намір погасити борг перед стягувачем. Вказана заборгованість реструктуризована ПАТ "ДТЕК Крименерго" та ТОВ "Лукойл-Югнефтепродукт" до кінця 2019 року і складає 11477146,00 грн.

Отже, здійснюючи власну підприємницьку діяльність, відповідач погодився реструктуризувати ТОВ "Лукойл-Югнефтепродукт" заборгованість у розмірі 11477146,00 грн. на 5 років, однак, ДП "Енергоринок" не повинно обмежуватись у своєму праві власності на грошові кошти, в зв'язку з фактичним відстроченням виплати заборгованості ПАТ "ДТЕК Крименерго" третій особі. Крім того, позивач також має власні зобов'язання перед своїми контрагентами, які має виконувати, і за не належне виконання яких, несе відповідальність у встановленому договорами та законом порядку.

З огляду на вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що у цій справі відсутні особливі та непереборні обставини, які б виправдовували визначений заявником строк для відстрочки виконання рішення.

Посилання заявника на сертифікат № 3363 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.02.2015 про настання обставин непереборної сили, виданого Торгово-промисловою палатою України, який засвідчує настання обставин непереборної сили з 21.01.2015 для Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго", відхиляються судом, з тих підстав, що вказаний сертифікат оцінювався господарським судом при прийнятті рішення у справі № 910/29339/15.

В матеріалах справи відсутні жодні докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Крім того, на підтвердження обставин, викладених у даній заяві, боржник надав ті ж самі документи, що і при зверненні з заявою від 24.02.2017 про відстрочку виконання рішення, за виключення листа та графіку погашення ТОВ "Лукойл-Югнефтепродукт".

За переконанням суду подані заявником докази не є належними і допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України та не доводять наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідно у суду відсутні підстави для задоволення поданої заяви, з огляду на її недоведеність та необґрунтованість.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" про відстрочку виконання рішення відмовити.

2. Дану ухвалу може бути оскаржено у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя І. В. Усатенко