Ухвала суду № 65503276, 16.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Київ К/800/6941/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Іваненко Я.Л., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А0284

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року

у справі за позовом Військової частини А 0284 до ОСОБА_4, про стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Військова частина А0284 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 завданої державі матеріальної шкоди у сумі 29568,22 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права. Вказує, що 19 червня 2013 року ним подавався позов до суду у порядку цивільного судочинства і провадження у справі закрито ухвалою суду від 17 січня 2014 року, а помічник командира Військової частини А 0284 з правової роботи перебував в зоні проведення антитерористичної операції, тому не було можливості подати позов до адміністративного суду раніше.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що наказом командира Військової частини А1853 від 29 березня 2000 року № 211 військовослужбовця ОСОБА_4 притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі у сумі 29251,00 грн. З грошового забезпечення ОСОБА_4 було стягнуто заборгованість у сумі 254,70 грн. Наказом командира Військової частини А1853 відповідача звільнено з військової служби.

У зв'язку з тим, що матеріальна шкода не відшкодована, позивач, як правонаступник Військової частини А1853 звернувся до суду з позовом.

За змістом пунктів 2, 13, 31 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами.

У разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі.

У разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Згідно із частиною 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи те, що підстави для стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_4 виникли у 2000 році, а цей позов подано у 2015 році, суди правильно вважали строк звернення до суду пропущеним.

Перевіряючи доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визнав їх не поважними.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи викладене, підстави для скасування ухвалених судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Військової частини А0284 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Я.Л. Іваненко Ю.К. Черпак