Ухвала суду № 65502786, 23.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 р.Справа № 820/5033/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В., Курило Л.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. по справі № 820/5033/16

за позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом у сумі 25000,00 грн. на розрахунковий рахунок 31415715700441, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, отримувач - УДКСУ у Харківському районі, код отримувача 37999633.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. по справі № 820/5033/16 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. по справі № 820/5033/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Також апелянт просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 р. № 01-17Т-Пісочин, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом відносно відповідача винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 р. № 01-17Т-Пісочин, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. У встановлений законодавством строк відповідач вказане податкове повідомлення-рішення у адміністративному чи судовому порядку не оскаржував, а тому, за висновком суду першої інстанції, зазначена сума вважається узгодженою.

Наведені обставини стали підставою для звернення контролюючого органу до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що сума податкового зобов'язання є узгодженою та відповідачем не сплачена, а тому за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 25000,00 грн., наявність якого також підтверджена даними облікової картки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що, дійсно, контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 р. № 01-17Т-Пісочин, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. Також позивачем на адресу відповідача направлялася податкова вимога від 10.03.2016 р. № 1398-25.

Вказані рішення податкового органу платником податків ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржувалися, у зв'язку з чим, судом першої інстанції зроблений висновок про узгодженість податкового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що за змістом пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції, чинній на час винесення податкового повідомлення-рішення) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Положеннями п. 267.4 ст. 267 ПК України визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

За приписами пп. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПК України органи внутрішніх справ зобов'язані до 01 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості необхідні для розрахунку податку. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця. Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Відповідно до пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Сума визначеного транспортного податку, відповідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено п. 57.2 ст. 57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 57.3 ст. 57 ПК України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 20.1.19, пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 ст. 87 ПК України).

Судовим розглядом встановлено, що на адресу позивача направлялося податкове повідомлення-рішення засобами поштового зв'язку, але поштовий конверт був повернутий до позивача із відміткою поштового відділення: «неповна адреса», що свідчить про те, що вказане рішення не було вручено платнику податків у зв'язку з допущенням помилки у зазначенні адреси його проживання.

Положеннями п. 58.3 ст. 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до розділу ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 р. за № 2135/22447 (який був чинний на момент надіслання відповідачу податкового повідомлення-рішення, далі - Порядок № 1236) структурний підрозділ органу державної податкової служби, який склав податкове повідомлення-рішення, уносить його до реєстру податкових повідомлень-рішень, направлених (вручених) платникам податків - юридичним особам (додаток 12), або реєстру податкових повідомлень-рішень, направлених (вручених) платникам податків - фізичним особам (додаток 13), які ведуться в цілому в органі державної податкової служби в електронному вигляді (п. 3.1 Порядку № 1236).

Відповідальним за достовірність інформації про податкове повідомлення-рішення у реєстрах податкових повідомлень-рішень є структурний підрозділ органу державної податкової служби, який склав таке податкове повідомлення-рішення. Відповідальним за збереження інформації у реєстрах податкових повідомлень-рішень є структурний підрозділ, на який покладено функції із супроводження та збереження баз даних (п. 3.2 Порядку № 1236).

Після складання не пізніше наступного робочого дня податкове повідомлення-рішення передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Один примірник податкового повідомлення-рішення направляється (вручається) платнику податків. У структурному підрозділі, який склав податкове повідомлення-рішення, залишається другий примірник податкового повідомлення-рішення, який долучається до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків (п. 3.5 Порядку № 1236).

Структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, у день отримання податкового повідомлення-рішення від структурного підрозділу, що його склав, направляє (вручає) податкове повідомлення-рішення платнику податків. При цьому корінець податкового повідомлення-рішення залишається в органі державної податкової служби та долучається до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків (п. 3.6 Порядку № 1236).

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення (п. п. 3.7, 3.8 Порядку № 1236).

Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби (п. п. 3.10, 3.11 Порядку № 1236).

Судовим розглядом встановлено, що при направленні на адресу відповідача податкового повідомлення-рішення, контролюючим органом допущено помилку в зазначенні адреси відповідача і в порушення п. 3.11 Порядку № 1236, позивач не забезпечив виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та не направив його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем було сформовано та направлено на адресу платника податків податкову вимогу.

Відповідно до п. 4.6 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України № 576 від 10.10.2013 р. (далі - Порядок № 576) податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на адресу за її місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 4.8 Порядку № 576, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб; відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу; незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Судовим розглядом встановлено, що на адресу відповідача направлялася податкова вимога, але конверт, в якому направлялася дана вимога був повернутий до контролюючого органу з відміткою поштового відділення: «За закінченням терміну зберігання».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що направлена на адресу відповідача контролюючим органом податкова вимога є такою, що надіслана йому належним чином і вважається такою, що вручена платнику податків.

Оскільки прийняті контролюючим органом податкове повідомлення-рішення та податкова вимога не є предметом розгляду в межах даної справи і ці рішення платником податків ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржувалися, визначена контролюючим органом сума грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. вважається узгодженою, а тому у позивача виникло право на звернення до суду із вимогою про стягнення податкового боргу.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Що стосується вимоги відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 р. № 01-17Т-Пісочин, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн., колегія суддів зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення не є предметом спору в межах даної справи та правова оцінка цьому рішенню контролюючого органу не надавалася, оскільки такої позовної вимоги в межах даної справи заявлено не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення цієї вимоги апелянта відсутні.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. по справі № 820/5033/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. по справі № 820/5033/16 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. по справі № 820/5033/16 за позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 24.03.2017 року.