Ухвала суду № 65502652, 23.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 р. Справа № 876/9009/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Онишкевича Т. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Мацьків М. С.;

представника позивача - Федорука В. В.;

представника відповідача - Антонюка А. І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року в справі за позовом приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000272202/2383 від 24 лютого 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Італсервіс-Інжиніринг», ТзОВ «Вуд Енд Пленет» є реальними, мали наслідком зміну майнового становища позивача та підтверджуються усією необхідною первинною документацією, що надана позивачем до перевірки та долучена до матеріалів справи. Висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам справи та базуються на припущеннях. Також позивач звернув особливу увагу на те, що контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження факту, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не відповідають дійним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС № 0000272202/2383 від 24 лютого 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що за результатами проведення перевірки зокрема, не встановлено придбання/отримання товару (запчастин) від контрагентів, тому у позивача відсутнє право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту згідно з податковими накладними виписаними ТОВ «Італсервіс-Інжинірінг» та послуг від ТОВ «Вуд Енд Пленет». Таким чином, податкові вимоги є необгрунтованими, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що слід залишити в силі.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань господарських відносин з ТОВ «Італсервіс-Інжинірінг» за лютий, березень, квітень 2015 року та ТОВ «Вуд Енд Пленет» за квітень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів, про що складено акт № 40/28-06-42-01/22415322 від 11 лютого 2016 року.

У вказаному акті зафіксовано порушення податкового законодавства позивачем, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 116084,00 грн. в тому числі: лютий 2015 року в сумі 43631,00 грн.; березень 2015 року в сумі 19339,00 грн.; квітень 2015 року в сумі 53114,00 грн., що в свою чергу привело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 116084,00 грн., в тому числі: березень 2015 року в сумі 62970,00 грн.; квітень 2015 року 53114,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272200 від 24 лютого 2016 року, за платежем: податок додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 174126,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями) 58042,00 грн.

04 березня 2016 року позивач звернувся із скаргою на вказане податкове повідомлення рішення до Головного управління ДФС у Львівській області та до Міжрегіонального головного управління ДФС.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги № 5871/20/28-10-10-4-33 від 21 березня 2016 року, податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скаргу без задоволення. Рішенням Державної фіскальної служби України № 11956/6/99-99-11-01-02-25 від 01 червня 2016 року податкове повідомлення-рішення залишене без змін, як і рішення Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, а скаргу - без задоволення.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за Договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках наступні обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця)) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового Договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких умов, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг» (далі - постачальник) укладено договір поставки № 2301-15П від 23 січня 2015 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти товар і оплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість і інші характеристики товару визначаються в специфікаціях до договору. Поставка товару здійснюється на умовах - склад постачальника, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Постачання здійснюється на умовах підписаної сторонами специфікації для кожної конкретної поставки.

На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучено специфікації № 1, 2, 3, 4, 5 до вказаного договору, відповідно до яких обумовлено поставку конкретних товарів (запчастин) та їхню вартість.

На підтвердження виконання вказаного до матеріалів справи долучено копії податкових накладних; копії розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної; копії прибуткових ордерів; копії видаткових накладних; копії рахунків на оплату; копії експрес накладних; копії актів про приймання матеріалів; товарно-транспортні накладні; копію реєстру руху запасних частин придбаних у вказаного контрагента за період 01 лютого 2015 року по 02 лютого 2016 року; копії накладних на переміщення; копії актів списання ТМЦ; копії платіжних доручень (том 1 а.с.77-195).

Щодо того, що договір поставки з ТОВ «Італсервіс-Інжиніринг» укладено у м. Харків, а позивачем не надано доказів про відрядження генерального директора до м. Харкова, зазначено, що договір укладено відповідно до п. 3 ст. 181 Господарського кодексу України, а саме, позивачем одержано проекти договору, які підписані зі сторони позивача і один примірник повернуто контрагенту.

Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ «Вуд Енд Пленет» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01 жовтня 2014 року, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по відновленню якості бувших у використанні тари-піддонів та приведенню їх у відповідність до ГОСТ 9557-87 і нормативам на дані види робіт згідно з додатком № 1 до договору. Кількість виконаних послуг обліковується на підставі фактично виконаного об'єму послуг згідно актів. Якість послуг повинна забезпечити відповідність піддонів встановленим вимогам ГОСТ 9557-87 і нормативам на дані види робіт згідно з додатком до Договору. Вартість робіт становить 10,50 грн./піддон без ПДВ. Виконання послуг здійснюється силами виконавця в термін 14 днів з моменту надання замовником піддонів по акту прийому-передачі у 100 % обсязі переданої кількості. Приймання-передача піддонів від замовника Виконавцю відбувається за адресою виконання послуг Виконавцем м. Миргород, вул. Петровська, 15, Полтавська область. Повернення піддонів після надання послуг (відновлення якості) від виконавця замовнику відбувається за адресою замовника - м. Моршин, вул. Геологів, 12а.

Відповідно до додатку № 1 до договору від 01 жовтня 2014 року сторонами погоджено нормативи вимог по якості виконаних послуг, тобто придатності піддонів для використання на виробництві. Крім того, сторонами зафіксовано зразки пошкоджень, які підлягають усуненню (ремонту).

Відповідно до додаткової угоди № 1 до даного договору від 31 грудня 2014 року сторонами викладено договір в частині ціни послуг та товару викладено у наступній редакції: Вартість послуг становить 11,30 грн. без ПДВ; а також в частині терміну дії договору - до 31.12.2015 року про надання послуг № 29012015 від 29 січня 2015 року /Т.1, а.с, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по відновленню якості бувших у використанні тари-піддонів та приведенню їх у відповідність до ГОСТ 9557-87 і нормативам на дані види робіт згідно з додатком № 1 до договору. Кількість виконаних послуг обліковується на підставі фактично виконаного об'єму послуг згідно актів. Якість послуг повинна забезпечити відповідність піддонів встановленим вимогам ГОСТ 9557-87 і нормативам на дані види робіт згідно з додатком до Договору. Вартість робіт становить 14,25 грн./піддон без ПДВ. Виконання послуг здійснюється силами виконавця в термін 14 днів з моменту надання замовником піддонів по акту прийому-передачі у 100 % обсязі переданої кількості. Приймання-передача піддонів від замовника Виконавцю відбувається за адресою виконання послуг Виконавцем м. Стрий, вул. Нижанківського, 51. Повернення піддонів після надання послуг (відновлення якості) від виконавця замовнику відбувається за адресою замовника - м. Моршин, вул. Геологів, 12а.

Відповідно до додатку № 1 до договору від 29 січня 2015 року сторонами погоджено нормативи вимог по якості виконаних послуг, тобто придатності піддонів для використання на виробництві. Крім того, сторонами зафіксовано зразки пошкоджень, які підлягають усуненню (ремонту).

Щодо господарських відносин із ТОВ «Вуд Енд Пленет» повідомлено, що згідно з договором поставки між позивачем та його дистриб'ютором - ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - ПАТ «ІДС») позивач продає продукцію складену на тару-піддон, а дистриб'ютор в свою ергу через певні проміжки часу зобов'язаний повертати позивачу такі піддони. У зв'язку з тим, що під час використання тари піддонів, такі мають властивість пошкоджуватись, позивач уклав договори з контрагентом ТОВ «Вуд Енд Пленет» для відновлення якості пошкоджених піддонів. Для того, щоб уникнути додаткових піддонів дистриб'ютор повертає тару піддону на територію підприємства ТОВ «Вуд Енд Пленет», на підтвердження реальності надано накладні на повернення тари піддонів від ПрАТ «ІДС» на ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» - видаткові накладні з ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» на ТОВ «Вуд Енд Пленет» - тристоронні акти приймання передачі та сортування піддонів в місці вивантаження: м. Стрий, вул. Нижанківського, 51.

На підтвердження виконання робіт за договором до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень; копії рахунків на оплату по замовленнях; копії податкових накладних; копії актів наданих послуг; копію реєстру документів документального підтвердження взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Вуд Енд Пленет» за квітень 2015 року; копії накладних на повернення товару, копії видаткових накладних; копії актів прийому-передачі та сортування піддонів в місці вивантаження.

Також встановлено, що з огляду на віддаленість контрагентів та позивача одне від одного підприємствами практикувалось пересилання документів експрес-поштою «Нова пошта», що підтверджується вказаними експрес-накладними. Крім того, експрес-пересилання застосовувалось і щодо приймання-передачі відповідних товарно-матеріальних цінностей.

Щодо наданих та долучених до матеріалів справи накладних (Нова пошта), контролюючим органом встановлено, що такі містять недоліки, зокрема: відсутні об'ємна вага, відмітки, дати одержання товару тощо. Колегія суддів вказує, що відсутність у зазначених накладних перелічених відомостей не може спростовувати факт поставки. Зміст документів про надані послуги визначається сторонами договору та, з огляду на те, що акти здачі-прийняття робіт надання послуг між сторонами підписані, претензії у сторін відсутні.

Щодо відсутності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, за результатами господарської діяльності з ТОВ «Вуд Енд Пленет» (відсутні коди ЄДРПОУ підприємства відправника та одержувача; І.П.Н. для автомобільного перевізника; час навантаження та розвантаження товару; невірне зазначення пункту навантаження тощо), на переконання суду, такі не є достатньою підставою щоб ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів в первинному документів з правом платника податків на податкові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат. Сама собою наявність або відсутність окремих документів (або наявність помилок) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зокрема недоліки в оформленні ТТН та сертифікати походження іноземною мовою не можуть беззаперечно свідчити про нездійснення господарської операції, за умови надання підприємством всіх інших належно оформлених підтверджуючих документів, які мають бути складені в залежності від виду господарської операції.

Право платника податків на формування в податковому обліку витрат і податкового кредиту з ПДВ зумовлено юридичним складом, до якого належать такі юридичні факти, як реальність придбання платником податків у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податків;підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг)).

При цьому податкове законодавство не встановлює переліку первинних документів, складанням яких повинні оформлюватися ті чи інші операції. Відповідні первинні документи повинні містити всі необхідні реквізити, визначені ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про здійснену господарську операцію та бути носіями достовірних відомостей про таку операцію, її учасників.

Крім того, одним з аргументів, на які покликався контролюючий орган були відомості викладені в податковій інформації, описаній в акті перевірки щодо контрагентів позивача, відповідно до якої встановлено: щодо ТОВ «Італсервіс-Інжинірінг», таке не мало можливості поставити запчастини до позивача, оскільки у вказаного контрагента відсутні трудові ресурси, відсутня інформація щодо основних фондів; відсутнє за місцезнаходженням; встановлено невідповідності в видаткових документах, в документах на транспортування, відсутність інформації про матеріально-відповідальних осіб; відсутність постачальників, які б могли поставити контрагенту запчастини, зокрема, згідно БД ПБ (ЄДРПН) основним постачальником запчастин контрагенту було ТОВ «Філакас» (відсутній імпорт по ланцюгу постачання). Таким чином, вказані операції спричинили невідповідність задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам; операції з надання послуг ТОВ «Вуд Енд Пленет» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з тим, що вказаний контрагент не міг фактично здійснювати господарські операції з врахуванням часу, оперативності проведення операції, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів. Крім того, неможливо встановити час, місце надання послуг. Враховуючи вищенаведене. Всі представлені акти оформлені формально. Отже, з роблено висновок/, що позивач проводив операції спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість (нереальність здійснених в обсязі та часі господарських операцій) по взаєморозрахунках з ТОВ «Вуд Енд Пленет».

Однак, суд зазначає, що зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача (подання ними податкової звітності, не знаходження за юридичною адресою тощо), і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, висновки контролюючого органу щодо контрагентів позивача не можуть братися ним до уваги, з огляду на те, що згідно витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо контрагентів позивача станом на момент ведення господарської діяльності позивача з його контрагентами, та, зокрема, під час розгляду справи судом, відсутні записи про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням чи припинення відповідних контрагентів.

Відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, додатковими угодами до договорів, актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, які складені за результатами проведених операцій.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року в справі № 813/1967/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Т. В. Онишкевич

І. О. Яворський

Ухвалу складено в повному обсязі 24 березня 2017 року.