Ухвала суду № 65502033, 23.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4310/16

У Х В А Л А

23 березня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Андрухіва В.В., судді Вовченко О.А., судді Левчук О.А., розглянувши у письмовому провадженні додаткові пояснення позивача по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника Міністра закордонних справ України - керівника апарату Пристайка В.В. про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника Міністра закордонних справ України - керівника апарату Пристайка В.В., в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо надання інформації, яка стосується долі її сина в РК, прав сина, її прав, що не відповідає дійсності, створює неповне і упереджене уявлення про ситуацію, його бездіяльність щодо відсутності перевірки обґрунтованості поданої інформації та ненадання доказів тверджень, пояснень суперечливостей тощо;

- зобов'язати надати підтвердження щодо викладеного, спростування невідповідності тверджень фактичної ситуації, правову обґрунтованість вимогам щодо поховання її сина без доказів і документів.

У судовому засіданні 20.03.2017 року суд відповідно до ч.6 ст.128 КАС України ухвалив про розгляд справи в письмовому провадженні.

21.03.2017 року позивач подала до канцелярії суду додаткові пояснення, які окрім власне пояснень по справі містять клопотання: про відтермінування (скасування) рішення ООАС від 20.03.17 про письмове провадження; про залучення в якості третьої особи (сторони) до участі у справі Уповноваженого ВР України з прав людини; витребування доказів у відповідача щодо обгрунтування відповідно до національного і міжнародного законодавства вимог надання нотаріально завіреного волевиявлення на поховання без видачі свідоцтва про смерть, що оформлено належним чином, висунення дискримінаційних передумов надання вказаного волевиявлення на тлі видачі свідоцтва невідомій «зацікавленій стороні», без повідомлення якій саме, на яких підставах було видано свідоцтво ще 24.11.15, а позивачу через вибірковість і неповноту висвітлення данного питання відповідачем в листі від 13.05.16 на адресу УВРУ відповідною ухвалою, доказу обгрунтованості «візової підтримки» з огляду на твердження «візу або візу…» без зазначення змісту вислову, зазначення типу візи, обгрунтування спонукання до отримання турвізи всупереч зауваженню РК щодо отримання «звичайної гостьової візи», яка також не надає преференцій або винятків у порядку відвідання державних установ РК без повідомлення позивача про таке (лист ПУРК від 06.01.16), без гарантій можливості комунікації з органами влади РК під час поїздки в РК за умов нескасування боргу РК більше 7 тис.дол.США, докази посвідчення ПУРК свідоцтва про смерть, відсутності інших версій, крім самогубства в РК.

Щодо вимоги позивача про відтермінування (скасування) рішення ООАС від 20.03.17 про письмове провадження суд зазначає, що умови розгляду справи в суді першої інстанції в порядку письмового провадження передбачені не лише ч.4 ст.122 КАС України, на яку посилається позивач, а також і ч.6 ст.128 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Вимоги вказаної процесуальної норми судом були повністю дотримані, і рішення про розгляд справи у письмовому провадженні суд ухвалив після розгляду всіх наявних у позивача заяв і клопотань, приєднання до матеріалів справи письмових зауважень позивача від 15.03.2017 року на пояснення МЗС щодо виконання ухвали про забезпечення доказів, приєднання додаткових письмових пояснень позивача від 20.03.2017 року.

Слід зазначити, що процесуальним законом не передбачено відтермінування чи скасування судом власного рішення про розгляд справи в письмовому провадженні.

Тому в задоволенні клопотання позивача щодо відтермінування (скасування) рішення ООАС від 20.03.17 про письмове провадження належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 3 статті 71 КАС України встановлено, що якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Виходячи з предмету позову, який викладено вище, суд вважає, що докази, які просить витребувати позивач, не стосуються предмету доказування по даній справі. Крім того, позивач фактично вимагає витребувати у відповідача правове обґрунтування, пояснення з певних обставин, а не письмові докази як такі.

Також слід зазначити, що на виконання ухвали суду від 23.01.2017 року МЗС України надало до суду докази, які витребовувалися, на підтвердження обставин, викладених у листі відповідача від 13.05.2016 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання позивача в частині витребування доказів також належить відмовити.

Щодо клопотання позивача про залучення в якості третьої особи (сторони) до участі у справі Уповноваженого ВР України з прав людини суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Згідно пунктів 8, 9 ч.1 ст.3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Таким чином, оскільки Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини з позовом до адміністративного суду не звертався (позивачем є ОСОБА_1), і будь-яких вимог до Уповноваженого ВР позивачем не заявлялося, залучення вказаної особи в якості сторони по справі суперечить приписам процесуального законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.53 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Суд не вбачає передбачених вказаною нормою КАС підстав для залучення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до участі у справі в якості третьої особи, оскільки рішення у справі, на думку суду, не може вплинути на його права, свободи, інтереси або обов'язки.

Також суд зауважує, що провадження у справі відкрито ухвалою від 13.09.2016 року, і у позивача не виникало потреби залучати до участі у справі вказану особу ані на стадії подання позову, ані протягом більш ніж півроку провадження у справі.

Таке клопотання у позивача виникло наступного дня після прийняття судом рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, що, на думку суду, має на меті затягування розгляду справи.

Таким чином, у задоволенні клопотання позивача в частині залучення в якості третьої особи (сторони) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини належить відмовити.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що викладені у додаткових поясненнях позивача від 21.03.2017 року клопотання задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.3, 50, 53, ч.3 ст.71, ст.ст.133, 165 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань ОСОБА_1, викладених у додаткових поясненнях від 21.03.2017 року - відмовити повністю.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від судового рішення у справі не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.В. Андрухів

Суддя О.А. Вовченко

Суддя О.А. Левчук