Постанова № 65501964, 20.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2017 р. № 820/7148/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Мєхтієва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа - Державна іпотечна установа про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805, адреса: 61166, м. Харків, пр. Науки, 9) перерахувати суму податкової знижки в розмірі 6562,63 грн на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у публічному акціонерному товаристві "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005).

В обґрунтування позову зазначено, що з метою отримання податкової знижки у відповідності у сумі 6562,63 грн з податку на доходи фізичних осіб на підставі ст. 166.3.8 Податкового кодексу за 2015 рік ОСОБА_1 звернувся до відповідача та подав податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік. Позивачем було подано необхідні документи задля документального підтвердження витрат. Листом 03.06.2016 року Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області позивача було повідомлено про необхідність надання копій документів про погашення відсотків за іпотечним кредитом. Отже, на думку позивача, відповідач повинен був перерахувати на рахунок позивача суму податкової знижки, оскільки всі документи задля документального підтвердження витрат позивачем були подані.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечував та зазначив, що задля реалізації позивачем права на податкову знижку ним може бути використаний, зокрема, меморіальний ордер, як документ, що підтверджує понесення ним витрат платника податку на сплату процентів за користування іпотечним житловим кредитом. Натомість подана позивачем довідка державної іпотечної установи не є платіжним (розрахунковим) документом, а отже не підтверджує понесені витрати.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що ОСОБА_1 28.04.2016 року подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, в якій задекларовано право на отримання податкової знижки відповідно до ст. 166 Податкового кодексу України у розмірі 6198,37 грн з підстав передбачених ст. 166.3.8 Податкового кодексу України (а.с. 38).

Разом із податковою декларацією за звітний податковий період 2015 року на виконання приписів п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу України щодо документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки позивачем подано копії документів, а саме: оригінал довідки про доходи ОСОБА_1 2015 р. виданої АТ «УкрСиббанк» за вих. № 632 від 08.02.2016 р.; копія договору купівлі-продажу квартири від 12.03.2012 р. з витягом про реєстрацію прав; копія договору про іпотечний кредит № 0-4/12-00350-с-а від 12.03.2012 р. з додатковою угодою № 1 від 12.05.2012 р.; копія іпотечного договору № 6276-90303/0312 від 12.03.2012 р.; копію довідки Державної іпотечної установи за вих. № 1133/11/2 від 12.03.2016 р. про сплату кредиту та відсотків за 2015 р.; копію довідки Державної іпотечної установи за вих. № 1134/11/2 від 12.03.2016 р. про відсутність копій платіжних документів; копію повідомлення АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за вих. № 10022/1737 від 22.08.2012 р. про відступлення прав вимоги за договором про іпотечний кредит; копію листа АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за вих. № 9-361110/1946 від 08.07.2015 р. про зміну реквізитів сплати за договором про іпотечний кредит; копію листа Державної іпотечної установи за вих. № 4979/11/2 від 17.06.2015 р. про зміну реквізитів сплати за договором про іпотечний кредит; копії квитанцій та платіжних доручень про сплату платежів за договором про іпотечний кредит за 2015 р.

Вказані документи на адресу контролюючого органу направлені засобами поштового зв'язку, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 28.04.2016 та квитанції про оплату послуг поштового зв'язку (а.с. 39).

Листом від 03.06.2016 року № 7237/10/20-33-13-01-13 Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області позивачу повідомлено, що для можливості користування правом на отримання податкової знижки, платник податку - резидент подає до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи та на вимогу контролюючого органу зобов'язані пред'являти документи і відомості пов'язані з правом на отримання податкової знижки, у зв'язку з чим контролюючим органом запитано у позивача копії підтверджуючих документів про погашення ОСОБА_1 відсотків за іпотечним кредитом, а саме квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери (а.с. 42).

Суд зазначає, що за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що 08.11.2016 року позивачем було самостійно подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період 2015 рік, в якій уточнено суму податкової знижки та вказано її у розмірі 6562,63 грн. Вказана податкова декларація було прийнята контролюючим органом про що свідчить відбиток штампу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 40-41).

Станом на час звернення до суду та вказані кошти відповідачем не були перераховані на рахунок позивача.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до приписів п.п. 49.18.4 пункту 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 166 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року; підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Відповідно до п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки визначений п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Відтак п.п. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України передбачено, що суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

Пунктом 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

З наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що між позивачем в якості покупця та фізичними особами, громадяни України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в якості продавців укладено договір купівлі-продажу квартири від 20.03.2012 року, відповідно до якого, продавці передають у власність, а покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_2 та зобов'язується сплатити за неї обумовлену суму грошей (а.с. 10).

Вказаний правочин зареєстровано, про що свідчить копія витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 11).

При цьому між ОСОБА_1 (позичальник) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (кредитор) укладено договір про іпотечний кредит № 0-4/12-00350-с-а від 12.03.2012 р. (а.с. 12-19).

Також на забезпечення виконання договору про іпотечний кредит № 0-4/12-00350-с-а від 12.03.2012 р., між позивачем (іпотекодавець) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №6276-90303/0312 від 12.03.2016 року (а.с. 24-25).

В подальшому 12.05.2012 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (кредитор) укладено додаткову угоду №1 до договору про іпотечний кредит № 0-4/12-00350-с-а від 12.03.2012 р. (а.с. 20-23).

Відповідно до п. 2.4. договору про іпотечний кредит № 0-4/12-00350-с-а від 12.03.2012 р. в редакції від 12.05.2012 р., позичальник зобов'язується щомісячно до 12 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного після укладання цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки у складі щомісячних ануїтентних платежів, розмір кожного з яких за цим договором складає 3561,69 грн. відповідно до графіку погашення Кредиту.

Суд зазначає, що матеріали справи містять повідомлення на ім'я позивача від Філії "Слобажанське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо відступлення прав вимоги Державній іпотечній установі за кожним договором укладеним з ОСОБА_1, зокрема за договором про іпотечний кредит № 0-4/12-00350-с-а від 12.03.2012 р., іпотечним договором №6276-90303/0312 від 12.03.2016 року (а.с. 28).

Під час судового розгляду справи позивачем вказано, що перерахування платежів ним здійснювалось на рахунки Державної іпотечної установи у банківських установах АБ «Укргазбанк», АТ «Ощадбанк», відповідно до отриманого листа АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 08.07.2015 року (а.с. 29) та листа Державної іпотечної установи від 17.06.2015 року (а.с. 30).

На підтвердження здійснених ОСОБА_1 витрат зі сплати відсотків за договором про іпотечний кредит впродовж 2015 р. до контролюючого органу разом з податковою декларацією, було подано копії розрахункових документів - платіжних доручень та квитанцій зі сплати ануїтентних платежів у сумі 3561,69 грн. щомісячно (а.с. 31-34), а також довідка Державної іпотечної установи від 12.03.2016 року №1133/11/2 про суми сплачених впродовж 2015 р. основного боргу за кредитом та відсотків за користування кредитом, копії зазначених документів долучено до матеріалів справи (а.с. 26).

Судом з дослідження вказаних документів встановлено, що впродовж 2015 р. позивачем було сплачено 1235,81 грн. основного боргу та 41504,47 грн. нарахованих відсотків. Зазначені суми надійшли на рахунок Державної іпотечної установи у повному обсязі, що підтверджено довідкою від 12.03.2016 року №1133/11/2.

Отже, слід дійти висновку, що протягом 2015 р. ОСОБА_1 здійснював погашення своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит шляхом щомісячної сплати ануїтентних платежів, які включають тіло кредиту та нараховані відсотки, готівкою через касу відділення АТ "Банк "Фінанси та Кредит", а також безготівковим перерахуванням зі свого поточного рахунку на поточний рахунок Державної іпотечної установи, що підтверджено поданими до контролюючого органу документами.

Щодо посилань відповідача на необхідність подання позивачем до контролюючого органу меморіального ордеру, квитанції, фіскальних або товарних чеків, прибуткових касових ордерів як документів, що підтверджують понесення ним витрат платника податку на сплату процентів за користування іпотечним житловим кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно з приписами ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом:

1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа;

2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі;

3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;

4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі;

5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні;

6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання;

7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Відповідно до приписів ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

При цьому відповідно до п. 1.19-1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

З аналізу вказаної норми діючого законодавства слід дійти висновку, що такий розрахунковий документ як меморіальний ордер складається за ініціативою банківської установи.

Проте як встановлено судом під час судового розгляду справи кредитором позивача та отримувачем сплачених ним платежів є Державна іпотечна установа, а повернення позичальником кредиту та сплата нарахованих відсотків нарахованих відсотків передбачена у вигляді сплати ануїтетних платежів.

Слід зазначити, що відповідно до Протоколу №31 від 11.09.2008 року Державної іпотечної установи: ануїтетні платежі - регулярні рівні щомісячні або щоквартальні платежі, що направляються на погашення іпотечного житлового кредиту, а саме основного боргу і процентів, що розраховуються таким чином, що в кінці терміну кредитного договору за умови виконання зобов'язання Позичальником заборгованість повністю погашається.

Суд зазначає, що матеріали справи містять лист від 12.03.2016 року №1134/11/2 Державної іпотечної установи, який в свою чергу позивачем було подано також і до контролюючого органу, зі змісту якого судом встановлено, що Державна іпотечна установа не має можливості надати позивачу інших документів окрім довідки на підтвердження сплачених ним відсотків основного боргу за договором про іпотечний кредит №0-4/12-00350-с-а від 12.03.2012 року, а квитанції, що видаються і одержуються в разі сплати за певні грошові суми і є документом, який підтверджує оплату по кредиту (а.с. 27).

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивачем для отримання податкової пільги у сумі 6562,63 грн з податку на доходи фізичних осіб з підстав, передбачених ст. 166.3.8 Податкового кодексу України за звітний період 2015 рік, було подано усі необхідні документи, що підтверджують понесенням ним витрат.

Для належного та повного захисту прав та інтересів позивача суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області перерахувати суму податкової знижки в розмірі 6562 грн 63 коп. на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у публічному акціонерному товаристві "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005).

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа - Державна іпотечна установа про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805, адреса: 61166, м. Харків, пр. Науки, 9) перерахувати суму податкової знижки в розмірі 6562 (шість тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн 63 коп. на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у публічному акціонерному товаристві "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 березня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников