Постанова № 65500637, 20.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 р.м. ОдесаСправа № 815/4395/16

Категорія: 5.2Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Димерлія О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «СОНЕКС» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «СОНЕКС» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 09.06.2016 року № 500060006/2016/000043/2, від 17.06.2016 року № 500060006/2016/000046/2, від 24.06.2016 року № 500060006/2016/000047/2, від 27.06.2016 року № 500060006/2016/000048/2.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачаться, що 08.06.2016 року, 16.06.2016 року, 23.06.2016 року та 24.06.2016 року позивачем були заявлені до декларування товари, перелік яких визначений у поданих МД № 500060006/2016/009380 від 08.06.2016 року № 500060006/2016/009847 від 16.06.2016 року, № 500060006/2016/010284 від 23.06.2016 року, № 500060006/2016/010420 від 24.06.2016 року (а.с.29-30, 58-59, 83-84 т.2).

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено спрацювання профілів ризику щодо можливого заниження митної вартості та наявність в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, розбіжностей, у зв'язку із чим, згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Разом з тим, враховуючи, що при розгляді документів, які були додатково надані декларантом було встановлено, що ці документи не підтверджують митну вартість товару, а також надані не всі документи, які були затребувані, відповідачем було здійснено коригування митної вартості заявленого позивачем товару та визначено її за другорядними методами - за резервним, про що прийняті відповідні рішення від 09.06.2016 року № 500060006/2016/000043/2, від 17.06.2016 року № 500060006/2016/000046/2, від 24.06.2016 року № 500060006/2016/000047/2, від 27.06.2016 року № 500060006/2016/000048/2.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач по справі прийняв рішення про корегування митної вартості за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, вирішуючи дану справу, судом першої інстанції не враховано, що сумніви в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України можуть виникнути у митного органу, як у зв'язку із аналізом наданих декларантом документів, так і на підставі даних ЄАІС ДФС.

Так, відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи.

Правомірність використання митним органом бази даних ЄАІС ДФС при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості підтверджується, також, статтями 31, 33, 362 і 363 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що наявність у ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постанові від 22.10.2013 року № 21-342а13.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку підставою для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості заявлених ним до декларування товарів стало спрацювання профілів ризику щодо можливого заниження митної вартості та наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей і відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення позивачем митної вартості товарів, а тому митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів.

На думку колегії суддів, при витребуванні додаткових документів відповідач діяв відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм, надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів.

Колегія суддів наголошує, що інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Разом з цим, колегія суддів наголошує, що ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товарів за МД № 500060006/2016/009380 від 08.06.2016 року згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2016 року № 500060006/2016/000043/2, відповідач послався на спрацювання профілів ризику та те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме відповідач вказав: у поданій до митного оформлення ЕМД № 500060006/2016/009380 від 08.06.2016 року п'ять товарів (у коносаменті відсутній товар «Фітинги для труб з мідних сплавів», який є у ЕМД), у декларації відправника також чотири позиції товарів, відсутній товар заявлений під номером 4, також, у поданому до митного оформлення інвойсі № MDJ201602-4 від 24.02.2016 року та платіжному дорученні від 10.05.2016 року № 10 відрізняються банківські реквізити.

За таких обставин, враховуючи, що додатково наданими декларантом документами не було усунуто встановлених розбіжностей, а також надані не всі документи, які були затребувані, відповідачем було здійснено коригування митної вартості заявлених позивачем товарів та визначено її за другорядним методом - за резервним: товар № 1 - на рівні 1,6 дол. США за кг нетто, ніж заявлено декларантом 1,55 дол. США за кг нетто; товар № 4 - на рівні 6,72 дол. США за кг нетто, ніж заявлено декларантом 3,28 дол. США за кг нетто.

Посилаючись на протиправність цього рішення позивач обґрунтував розбіжності щодо коносаменту та МД в частині кількості товару, проте жодним чином не обґрунтував такі розбіжності в частині декларації країни відправника та не зазначив, яким чином визначалась ціна наведених товарів з урахуванням цих розбіжностей.

Колегія суддів зазначає, що, як під час митного оформлення, так і судового розгляду, позивачем не надано доказів, яким чином визначалась ціна кожного товару окремо.

Вартість товару № 1, визначена у декларації країни відправлення, відрізняється від такої вартості зазначеної у поданій позивачем митній декларації. Також, вартість цього товару не відповідає ціні, що визначена у комерційному інвойсі (а.с.124-129, 138, 164-165 т.2).

В свою чергу, за наданими позивачем документами взагалі неможливо встановити, яким чином визначалась ціна товару № 4.

Проте, суд першої інстанції зазначені обставини не врахував, не надав оцінки цим розбіжностям та взагалі не вказав у своєму рішенні, що однією з підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості була та обставина, що в декларації країні відправлення чотири позиції товарів, відсутній товар заявлений під номером 4.

Таким чином, враховуючи відсутність всіх документів, які б підтверджували митну вартість товару, наявні розбіжності щодо заявленої митної вартості та не надання позивачем будь-яких додаткових документів, які б спростували виявлені розбіжності, митним органом правомірно, відповідно правомірно не застосовано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

При визначенні митної вартості товару митницею застосований резервний метод оцінки згідно ст. 64 Митного кодексу України. При цьому, у рішенні митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

Так, в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості зазначено, що митна вартість імпортованого товару не могла бути визначена за ціною договору (контракту), щодо товарів які імпортуються (вартість операції) відповідно до вимог ст. 58 Митного кодексу України в зв'язку з тим, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості в результаті аналізу поданих для підтвердження митної вартості документів виявлено, що документи містять розбіжності та неточності.

Митна вартість товару не могла бути визначена за другорядними методами відповідно вимог статті 59 Митного кодексу України та статті 60 даного Кодексу по причині відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації про якість та репутацію на ринку.

Визначити митну вартість відповідно до вимог статті 62 Митного кодексу України та статті 63 Митного кодексу України неможливо з причини відсутності у митного органу та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Послідовно використавши усі попередні методи, працівники відділу митних платежів дійшли до висновку про те, що митна вартість оцінюваного товару має бути визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ).

Так, відповідно до пункту 2 (а) статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2 (b) зазначеної статті, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

За таких обставин, відповідачем цілком правомірно було визначено митну вартість у спірному випадку на підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДМСУ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2016 року № 500060006/2016/000043/2 відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, рішення митниці відповідає вимогам ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці не вбачається.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товарів за МД № 500060006/2016/010420 від 24.06.2016 року згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2016 року № 500060006/2016/000048/2, відповідач послався на спрацювання профілів ризику та те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме відповідач вказав: у наданому до митного оформлення пакувальному листі № б/н від 16.05.2016 року зазначено відомості про інший коносамент (177XBJBJN27592A) ніж той, що подано до митного оформлення (WMS16050591) разом з МД № 500060006/2016/010420 від 24.06.2016 року; відправником товару 15.05.2016 року було видано виправлений пакувальний лист № б/н від 16.05.2016 року на іншу вагу нетто та вагу брутто, але 19.05.2016 року видано коносамент № WMS16050591 на невірну вагу брутто та 23.05.2016 було видано сертифікат про походження товару № G163302201430075, де зазначено також невірну вагу брутто вантажу; пунктом 4.2 зовнішньоекономічного договору № 28/0316-China передбачено надання відправником митної декларації країни експорту, разом з тим зазначений документ до митного оформлення не надавався; пунктом 4.2 зовнішньоекономічного договору № 28/0316-China передбачено надання відправником інвойсу, в якому повинні бути зазначені відомості про країну походження товару, разом з тим у наданому до митного оформлення комерційному рахунку № SH160098-LN&L002 від 16.05.2016 року зазначена інформація відсутня.

За таких обставин, враховуючи, що додатково наданими декларантом документами не було усунуто встановлених розбіжностей, а також надані не всі документи, які були затребувані, відповідачем було здійснено коригування митної вартості заявлених позивачем товарів та визначено її за другорядним методом - за резервним на рівні 2,02 дол. США за кг нетто, ніж заявлено декларантом 1,884 дол. США за кг нетто.

Посилаючись на протиправність цього рішення позивач жодним чином не обґрунтував вказані розбіжності, в тому числі, щодо його кількісних характеристик, та не зазначив, яким чином визначалась ціна товару з урахуванням цих розбіжностей.

Колегія суддів зазначає, що позивач послався на технічну помилку при визначенні кількості заявленого до декларування товару, яка, на його думку, не може бути виправлена саме з технічних причин.

Водночас, колегія суддів вважає, що апелянтом вірно зазначено, що документи, які подаються до митного оформлення повинні містити чітку інформацію про кількісні/вартісні характеристики поставляємого товару, а наявні розбіжності повинні бути виправлені самим декларантом шляхом подання відповідних документів (що в даному випадку позивачем зроблено не було), а не повинні на власний розсуд розцінюватись посадовою особою митного органу.

Більш того, колегія суддів наголошує, що ціна поставляємого товару за одиницю, що наведена у комерційному інвойсі, не відповідає такій ціни, що визначені у поданій МД (а.с.39 т.2).

Як під час митного оформлення, так і судового розгляду, позивачем не надано доказів, яким чином визначалась ціна за одиницю з урахуванням наведеного.

Вказане унеможливлює перевірку правильності визначення митної вартості заявленої позивачем.

Проте, суд першої інстанції зазначені обставини не врахував, не надав оцінки цим розбіжностям та взагалі не вказав у своєму рішенні, що такі розбіжності були підставою для коригування заявленої митної вартості.

Таким чином, враховуючи відсутність всіх документів, які б підтверджували митну вартість товару, наявні розбіжності щодо заявленої митної вартості та не надання позивачем будь-яких додаткових документів, які б спростували виявлені розбіжності, митним органом правомірно, відповідно правомірно не застосовано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

При визначенні митної вартості товару митницею застосований резервний метод оцінки згідно ст. 64 Митного кодексу України. При цьому, у рішенні митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

Так, в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості зазначено, що митна вартість імпортованого товару не могла бути визначена за ціною договору (контракту), щодо товарів які імпортуються (вартість операції) відповідно до вимог ст. 58 Митного кодексу України в зв'язку з тим, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості в результаті аналізу поданих для підтвердження митної вартості документів виявлено, що документи містять розбіжності та неточності.

Митна вартість товару не могла бути визначена за другорядними методами відповідно вимог статті 59 Митного кодексу України та статті 60 даного Кодексу по причині відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації про якість та репутацію на ринку.

Визначити митну вартість відповідно до вимог статті 62 Митного кодексу України та статті 63 Митного кодексу України неможливо з причини відсутності у митного органу та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Послідовно використавши усі попередні методи, працівники відділу митних платежів дійшли до висновку про те, що митна вартість оцінюваного товару має бути визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ).

Так, відповідно до пункту 2 (а) статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2 (b) зазначеної статті, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

За таких обставин, відповідачем цілком правомірно було визначено митну вартість у спірному випадку на підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДМСУ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/010420 від 24.06.2016 року відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, рішення митниці відповідає вимогам ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці не вбачається.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товарів за МД № 500060006/2016/009847 від 16.06.2016 року згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 17.06.2016 року № 500060006/2016/000046/2, відповідач послався на спрацювання профілів ризику та те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме відповідач вказав: у наданому до митного оформлення прас-листі № б/н від 25.03.2016 року відсутня інформація про ціну товару на модель (SH-B- 500АЗ), яка заявлена до митного оформлення у митній декларації № 500060006/2016/009847 від 16.06.2016 року; у наданому до митного оформлення пакувальному листі № б/н від 16.05.2016 року наведені відомості про інший рахунок-фактуру № SN160098-LN&OL02, у той час коли до митного оформлення митної декларації № 500060006/2016/009847 від 16.06.2016 року було надано рахунок-фактуру № SN160097ZLN&OL01 від 28.03.2016 року; у наданому до митного оформлення прас-листі № б/н від 25.03.2016 року відсутні відомості про умови поставки, яким відповідає запропонована вартість товару; пунктом 4.2 зовнішньоекономічного договору № 28/0316-China від 28.03.2016 року передбачено надання відправником сертифікату якості, який видано виробником або уповноваженим органом КНР, разом з тим зазначений документ до митного оформлення не надавався та у поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про виробника товару та країну походження товару. При цьому, після надання декларантом додатково витребуваних документів, відповідач, як на підставу для коригування заявленої позивачем митної вартості товару послався на те, що у наданому листі продавця іде посилання на пакувальний аркуш, якого немає серед наданих документів.

Проте, колегія суддів вважає, що вказані обставини жодним чином не свідчать про не підтвердження позивачем саме митної вартості заявленого ним до декларування товару.

Колегія суддів зазначає, що прайс - лист та пакувальний аркуш не є документом, зазначеним у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, тобто не є документом, що підлягає одночасній подачі з митною декларацією на підтвердження митної вартості товарів, відтак, жодним чином неможливо вважати наведені обставини розбіжністю у документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, і відповідно посилатись на неї, як підставу для невизнання заявленої митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що прайс - лист за своєю суттю є довідником цін (тарифів) на товари про продаж їх партії на певних умовах.

Проте, із врахуванням укладених договорів умови постачання товарів, що пропонуються до продажу, можуть змінюватися в залежності від домовленості сторін та конкретної ситуації на ринку.

Так, за умовами контракту на поставка оскаржуваного товару кількість, ціна, загальна вартість товару вказуються в комерційних інвойсах, які і були представлені до митного оформлення.

При цьому, колегія суддів враховує, що ціна поставляємого позивачем товару, визначена ним в поданих МД цілком відповідає ціні цього товару, що визначена у комерційних інвойсах, а також відповідає даним митної декларації іноземної країни, що була представлена до митного оформлення (а.с.98, 104 т.2).

Жодних зауважень щодо вказаних документів та саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару у митного органу не виникло.

В свою чергу, в частині кількісних характеристик заявленого позивачем до декларування товару розбіжностей не встановлено.

Також, в частині надання сертифікату якості та перекладу декларації країни відправлення декларантом усунуті ці розбіжності шляхом надання цих документів додатково на вимогу митного органу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого за МД № 500060006/2016/009847 від 16.06.2016 року товару документи, що передбачені Митним кодексом України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору за МД № 500060006/2016/009847 від 16.06.2016 року, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу за рішенням від 17.06.2016 року № 500060006/2016/000046/2 є протиправним.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товарів за МД № 500060006/2016/010284 від 23.06.2016 року згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 24.06.2016 року № 500060006/2016/000047/2, відповідач послався на спрацювання профілів ризику та те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме відповідач вказав: відповідно до п. 3.2 зовнішньоекономічного договору від 12.11.2015 року № 12/1115-China оплата за контрактом може проводитись у вигляді передоплати на підставі інвойсу виставленого у адрес замовника, у той же час, згідно проформ-інвойсів від 20.03.2016 року № 160320/1 та 160320/13 покупець сплачує 100% суми постачальнику протягом 5 днів від дати проформи-інвойсів, проте, платіжне доручення № 8 на суму 49915 дол. США (передоплата за товар згідно проформи-інвойсу від 20.03.2016 року № 160320/1) датується 14.04.2016 року; платіжне доручення № 12 на суму 28810 дол. США (передплата за товар згідно проформи-інвойсу від 20.03.2016 року № 160320/13) датується 23.05.2016 року; згідно п. 4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.11.2015 року № 12/1115-China, кожна партія товару супроводжується, зокрема, митною декларацією країни експорту та сертифікатом якості, проте, до митного оформлення дані документи не надавались.

Також, відповідач вказав на те, що декларантом не усунуті встановлені ним розбіжності, оскільки з наданих до митного оформлення та додатково надісланих документах неможливо встановити скільки саме становить вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. Крім того, відповідач послався на те, що декларантом надано переклад копії декларації країни відправлення без реквізитів уповноваженого перекладача.

Проте, колегія суддів вважає, що вказані обставини жодним чином не свідчать про не підтвердження позивачем саме митної вартості заявленого ним до декларування товару.

Так, колегія суддів зазначає, що проформа-інвойс не є документом, що підтверджує, у даному випадку, митну вартість товару, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).

З огляду на зазначену норму, рахунок-проформа (проформа-інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару лише в тому випадку, якщо імпортований товар не є об'єктом купівлі-продажу.

Однак, в даному випадку імпортований товар є об'єктом купівлі-продажу згідно представленого позивачем до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту.

Тобто, оскільки імпортований товар був об'єктом купівлі-продажу, то подання імпортером проформи-інвойс не є обов'язковим.

В свою чергу, згідно наданого позивачем до митного оформлення комерційного інвойсу вартість партії товару за МД № 500060006/2016/010284 від 23.06.2016 року складає 93800 дол. США та саме вказана сума згідно наданої позивачем бухгалтерської виписки і була сплачена постачальнику (а.с.43, 59 т.1).

Що стосується посилань відповідача на неможливість встановлення із представлених позивачем до митного оформлення документів вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, колегія суддів зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні самостійно вказано про те, що згідно укладеного зовнішньоекономічного контракту такі складові входять до ціни товару.

Таким чином, оскільки позивачем окремо не оплачувалась вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, то доводи митниці про те, що неможливість встановлення окремо цієї складової впливає на правильність визначення митної вартості є безпідставними. У спірному випадку не є важливим вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості, яка, в свою чергу, визначена з урахуванням сплаченого виставленого рахунку.

В свою чергу, в частині надання сертифікату якості та перекладу декларації країни відправлення декларантом усунуті ці розбіжності шляхом надання цих документів додатково на вимогу митного органу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару за МД № 500060006/2016/010284 від 23.06.2016 року документи, що передбачені Митним кодексом України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору за МД № 500060006/2016/010284 від 23.06.2016 року, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу за рішенням від 24.06.2016 року № 500060006/2016/000047/2 є протиправним.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими в частині вимог про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів від 17.06.2016 року № 500060006/2016/000046/2, від 24.06.2016 року № 500060006/2016/000047/2 та такими, що підлягають задоволенню у цій частині.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «СОНЕКС» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «СОНЕКС» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 17.06.2016 року № 500060006/2016/000046/2, від 24.06.2016 року № 500060006/2016/000047/2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Димерлій

20 березня 2017 р.