Ухвала суду № 65499993, 22.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/45804/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Батрин О.В.

Провадження № 22-ц/796/3444/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Стеценка МаксимаВладленовича, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-Україна», на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-Україна» про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-Україна» (далі - ТОВ «СОУЛ-Україна») про стягнення грошових коштів.

Стягнуто з ТОВ «СОУЛ-Україна» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 52 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «СОУЛ-Україна» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «СОУЛ-Україна» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. Зазначає, що договір фінансового лізингу № 00204 від 31 травня 2016 року відповідає вимогам чинного законодавства. Протягом трьох днів після укладення договору ОСОБА_2 подав заяву про розірвання договору, у зв'язку з чим згідно з п. 12.1. ст. 12 договору йому було повернуто 20% сплаченого платежу - 13 000 грн. Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 травня 2016 року між ТОВ «СОУЛ-Україна» та ОСОБА_2 було підписано договір фінансового лізингу № 00204, відповідно до якого відповідач повинен передати позивачу автомобіль Тоуоtа Rav 4, 2.2В АТ Live (4WD) вартістю 650 000 грн. (а.с. 10-16,18-20).

В день підписання договору ОСОБА_2 сплатив на користь ТОВ «СОУЛ-Україна» 65 000 грн. (а.с. 21).

Відповідно до платіжного доручення № 302 від 10 червня 2016 року ТОВ «СОУЛ-Україна» повернуло позивачу 13 000 грн.

15 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «СОУЛ-Україна» залишку коштів в сумі 52 000 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст. 806 ЦК України визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізінгу транспортного засобу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно з ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відтак, договір лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Така правова позиція була висловлена в постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року №6-2766цс15, від 17 січня 2017 року №363/3673/14-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Установивши, що договір фінансового лізингу № 00204 від 31 травня 2016 року між ТОВ «СОУЛ-Україна» та ОСОБА_2 не був нотаріально посвідчений, ТОВ «СОУЛ-Україна» повернула сплачені на підставі вказаного договору кошти частково, виходячи з положень зазначених норм, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_2 та стягнув з ТОВ «СОУЛ-Україна» на його користь грошові кошти в сумі 52 000 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відповідності договору вимогам Закону є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу скаргу Стеценка Максима Владленовича, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-Україна», відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді