Ухвала суду № 65499991, 22.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Головуючий в 1 інстанції: Лужецька О.Р. Доповідач: Андрієнко А.М. Апеляційне провадження № 22-ц/796/2132/2017

Унікальний номер справи № 753/17570/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідачів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, обґрунтовуючи тим, що 09.02.2015 року водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Шевроле», реєстраційний номер НОМЕР_1, на а/д Київ-Ковель 28 км - 250 м. не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 02.03.2015 року ОСОБА_2 визнано винною у даному ДТП за ст. 124 КпАП України. Оскільки на момент ДТП відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Україна» згідно із полісом № АІ/0648206, чинним на момент ДТП, позивач 13.03.2015 року звернувся до ПрАТ «СК «Україна» із повідомленням про ДТП та із заявою про виплату страхового відшкодування, проте жодних дій які б свідчили про виконання страховиком свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування останнім вчинено не було. Позивач з метою визначення реальної вартості виконання робіт для відновлення пошкодженого свого автомобіля здійснив незалежне авто-товарознавче дослідження, за результатами якого вартість втрати товарної якості автомобіля склала 11 913, 76 грн., вартість відновлювального ремонту - 12 414,14 грн. Так як до цього часу страховиком не здійснено виплату страхового відшкодування, позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом й просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» вартість відновлювального ремонту у розмірі 12 414,14 грн., а з ОСОБА_2 - матеріальну шкоду за втрату товарної якості автомобіля у розмірі 11 913, 76 грн. та судовий збір.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «Україна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 12 414 грн. 14 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 11 913 грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог до неї про стягнення майнової шкоди відмовити, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, неповно встановлено обставини, які мають значення для справи. Зазначила, що не погоджується зі звітом оцінювача, оскільки до загальної вартості ремонтних робіт включено заміну двох зайвих деталей, які не були пошкоджені внаслідок ДТП.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили.

На підставі ст.. 305 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явилися, оскільки вони належно повідомлені, а їх явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.02.2015 року водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Шевроле», реєстраційний номер НОМЕР_1, на а/д Київ-Ковель 28 км - 250 м. не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 02.03.2015 року ОСОБА_2 визнано винною у даному ДТП за ст. 124 КпАП України.

Відповідно до чинного на момент ДТП полісу № АІ/0648206 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент вчинення ДТП відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Україна» (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 13.03.2015 року звертався до відповідача ПрАТ «СК «Україна» із повідомленням про ДТП та із письмовою заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.9-10, 11).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з метою визначення реальної вартості виконання робіт для відновлення пошкодженого автомобіля здійснив незалежне авто-товарознавче дослідження у суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «ЕАК «Довіра».

Згідно зі Звітом № 11065 від 13.02.2015 року вартість матеріального збитку від втрати товарної якості автомобіля, завданого власникові автомобіля «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_2, склала 11 913 грн. 76 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу склала 12 414 грн. 14 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку , що страхова компанія, якою була застрахована цивільна відповідальність винної у ДТП особи, повинна відшкодувати позивачу вартість відновлювального ремонту, а відповідач ОСОБА_2- повинна відшкодувати втрату товарної вартості автомобіля.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової дальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності з положеннями п. п. 34.1., 34.2., 34.3., 34.4. ст. 34 цього Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара ) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності .власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо- транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до ст.. 32 п.32.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Апелянт посилається на те, що Звіт № 11065 від 13.02.2015 року про оцінку вартості завданої шкоди позивачу не відповідає вимогам закону, в ньому зазначені зайві деталі, які не були пошкоджені при ДТП, а тому такий звіт не може бути покладений в основу рішення суду.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу.

Посилаючись на невідповідність Звіту № 11065 обставинам справи та вимогам закону, апелянт не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів та не спростував наданого звіту, а тому колегія суддів не може покласти в основу рішення лише пояснення апелянта.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 11 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді :