Ухвала суду № 65499937, 20.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Лашевича В.М., Росік Т.В.

з участю секретаря Проаспет К.О.

прокурор Біди І.О.

представників власників майна ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Манго-Груп» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 02.02.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Тринчука Ю.В., погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Кононенком М.П., про накладення арешту на майно та накладено арешт ан грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № 26003010034787, відкритому ТОВ «Манго-Груп» (код ЄДРПОУ 39039648) в Акціонерному банку «Південний» (МФО 328209), шляхом заборони будь-яких видаткових операцій по рахункам, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на рахунки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Манго-Груп» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі слідчого судді належним чином невмотивовано наявність підстав вважати арештоване майно таким, яке було набуте внаслідок вчинення кримінально протиправних дій. Також, на думку апелянта, відсутні підстави вважати, що стосовно цього майна може бути застосовано спеціальну конфіскацію. Кошти на банківському рахунку ТОВ «Манго-Груп» є власністю товариства, і ні слідчим, ні слідчим суддею, при внесенні клопотання та його задоволенні належним чином не оцінено розумність і спів розмірність обмеження права власності, що є прямим порушенням п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України. Крім того, жодній із службових осіб ТОВ «Манго-Груп» не оголошено про підозру в рамках кримінального провадження по якому проводиться досудове розслідування.

Крім того, враховуючи, що розгляд клопотання слідчого проводився без повідомлення власника майна, про наявність оскаржуваної ухвали ТОВ «Манго-Груп» стало відомо лише 18.02.2017 року, то строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини третьої зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 02.02.2017 р. було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України ро кримінальну відповідальність (якщо арешт майна,накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, наведених вимог закону слідчий суддя та слідчий дотримались.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №4201600000000986 від 12.04.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Крім того, санкцією ч. 3 ст. 212 КК України передбачено конфіскацію майна.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Тринчука Ю.В., погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Кононенком М.П., про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № 26003010034787, відкритому ТОВ «Манго-Груп» (код ЄДРПОУ 39039648) в Акціонерному банку «Південний» (МФО 328209), шляхом заборони будь-яких видаткових операцій по рахункам, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на рахунки - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «Манго-Груп» ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Лашевич В.М. Росік Т.В.

Справа № 11-сс/796/1226/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Шапутько С.В.

Доповідач: Рибак І.О.