Ухвала суду № 65499821, 16.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» про захист прав споживачів та застосування наслідків нікчемності правочину,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «БанкРенесанс Капітал» про застосування реституції по нікчемному правочину, а саме просила повернути позивачу всі сплачені відсотки, комісії, пені і штрафні санкції по кредитному договору № GP 6600 від 10.11.2006.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20.01.2016 у задоволенні вищевказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що судом було порушено принцип змагальності та не вирішено клопотання позивача про витребування доказів. Зазначила, що кредитний договір є нікчемним, у зв'язку з недотриманням його письмової форми. Вказує про неврахування судом вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та того, що предметом позову є застосування наслідків нікчемності правочину, а не визнання його недійсним.

Сторони в судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи. На підставі викладеного та керуючись вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Справа №755/9262/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/6503/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Яровенко Н.О..Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підписуючи кредитний договір позивач була ознайомлена з його умовами та погодилась на них.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2006 ОСОБА_2 зробила пропозицію укласти договір (оферту) ТОВ «Банк Ренесанс Капітал» (правонаступник - ПАТ «Банк Ренесанс Капітал»), в якій зазначено, що моментом прийняття (акцепту) Банком пропозиції ОСОБА_2 про укладення Кредитного Договору буде вважатись дата підписання Банком цієї Пропозиції та скріплення його печаткою. Моментом прийняття (акцепту) Банком пропозицій про укладення Кредитного Договору також буде вважатися момент вчинення Банком до моменту підписання ним (скріплення печаткою) Пропозоції фактичних дій, визначених Кредитним Договором, щодо надання Кредиту. Вказані дії є юридично значущими для ОСОБА_2 та Банку та є доказом укладення Кредитного договору на умовах, викладених в Пропозиції. ДанаПропозиція щодо укладення Кредитного Договору є чинною для її прийняття (акцепту) Банком протягом 5 (п'яти) днів з дати її підписання Позичальником (а. с. 4). 10.11.2006 між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було укладено кредитний договір № GP 6600, за умовами якого банк надав позичальнику у власність кредит у сумі 15 810 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити відсотки (а. с. 5, 74). Пунктом 2.3. ч. 2 Кредитного договору, строк кредитування встановлений 36 місяців. Відповідно до п.п.2.4., 2.5. ч. 2 Кредитного договору, розмір процентів за користування кредитом встановлений у розмірі 30 % річних та комісії у розмірі 2,14% за обслуговування кредиту. На адресу позивача від Банку неодноразово надходили листи-попередження про відступлення права вимоги заборгованості та досудові претензії (а. с. 8-11). 12.07.2011 між ПАТ «БанкРенесанс Капітал» та ТОВ «Агентство по збору боргів» укладено договір переуступлення прав вимоги, в тому числі щодо вищевказаного кредитного договору, на що погодився позичальник. Позивач, вважаючи кредитний договір нікчемним, у зв'язку з недотриманням його письмової форми, не дотриманням Банком «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затверджені Постановою НБУ № 168 від 10.05.2007, звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи,спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статею 509 ЦК Українипередбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 22 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно ч. 1ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що 09.11.2006 ОСОБА_2 - позивач зробила пропозицію укласти договір (оферту) ТОВ «БанкРенесанс Капітал» (правонаступник - ПАТ «Банк Ренесанс Капітал») (а. с. 4).

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до пропозиції укласти договір (оферту) від 09.11.2006 передбачено, що моментом прийняття (акцепту) Банком пропозиції ОСОБА_2 про укладення Кредитного Договору буде вважатись дата підписання Банком цієї Пропозиції та скріплення його печаткою. Моментом прийняття (акцепту) Банком пропозицій про укладення Кредитного Договору також буде вважатися момент вчинення Банком до моменту підписання ним (скріплення печаткою) Пропозоції фактичних дій, визначених Кредитним Договором, щодо надання Кредиту. Вказані дії є юридично значущими для ОСОБА_2 та Банку та є доказом укладення Кредитного договору на умовах, викладених в Пропозиції. ДанаПропозиція щодо укладення Кредитного Договору є чинною для її прийняття (акцепту) Банком протягом 5 (п'яти) днів з дати її підписання Позичальником. 10.11.2006 між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було укладено кредитний договір № GP 6600, за умовами якого банк надав позичальнику у власність кредит у сумі 15 810 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити відсотки.

Таким чином, вищевказаний кредитний договір був укладений з дотриманням письмової форми встановленої законодавством та позивач погодилась з усіма його істотними умовами, що підтверджується її підписом у договорі.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що в суді першої інстанції було встановлено, що не вбачається факту нікчемності Кредитного Договору № PG6600 від 09.11.2006, укладеного між сторонами даних правовідносин, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову правильними.

Посилання в апеляційній скарзі на нікчемність кредитного договору є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 26.11.2009 №9 судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні і оспорювані. Нікчемні - ті, недійсність яких прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо). Оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч. 2 ст. 215 ЦК).

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що визнання нікчемного правочину судом недійсним, законом не вимагається, тобто сторони такого правочину мають право не виконувати його, оскільки він не призводить до правових наслідків, крім наслідків його недійсності.

Враховуючи, що при розгляді справи як в суді першої, так і апеляційної інстанцій було встановлено додержання письмової форми, укладеного між сторонами кредитного договору, тому відсутні правові підстави для визнання його нікчемним.

Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи апеляційної скарги, що кредитний договір був укладений з порушенням вимог встановлених Законом України «Про захист прав споживачів» не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

А з вимогою про визнання недійсності правочину, позивач у встановленому законом порядку до суду не звертався.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, а саме щодо наявності повноваження особи, яка підписала договір про надання споживчого кредиту, на думку колегії суддів не може бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки підпис не уповноваженої на те особи не є наслідком визнання нікчемності правочину, як того просить позивач.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки були предметом розгляду в суді першої інстанції, який зробив по ним свої висновки, з якими погоджується колегія суддів .

Отже, висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк