Постанова № 65499363, 17.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 березня 2017 р. № 820/5742/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., суддів: Мар'єнко Л.М., Полях Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в яком, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати висновок Центральної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України від 03.10.2016 стосовно невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.08.1996 року по 06.11.2015 рік він проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно особистої заяви та на підставі наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України від 07.11.2015 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, у квітні 2016 року призначено на посаду заступника начальника внутрішньої безпеки в Полтавській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України від 30.12.2016 №224 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"(через хворобу). 03.10.2016 центральною атестаційною комісією № 1 Національної поліції України складено висновок, відповідно до якого ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Проте позивач не погоджується із вказаним висновком, вважає його протиправним, необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на перевірених і встановлених фактах, а відтак підлягає скасуванню. Таким чином позивач просив позов задовольнити в повному обсязі та провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Національної поліції України надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 був призначений на посаду тимчасово, до проведення процедури атестування. За результатами проведеної атестації, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. У зв'язку із чим, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача - центральної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув.

Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів вважає, що особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин колегія суддів вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, на основі наявних доказів.

Судом встановлено, що з 14.08.1996 року по 06.11.2015 рік ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом від 07.11.2015 відповідно до п.9 та п. 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та встановлення посадових окладів відповідно до штатного розпису з 07.11.2015, у т.ч. ОСОБА_1 (М-121933), призначено на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, у квітні 2016 року призначено на посаду заступника начальника внутрішньої безпеки в Полтавській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (підстава - заява ОСОБА_1 від 07.11.2015).

Наказом Національної поліції України від 20.11.2015 року № 210, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про національну поліцію України" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС від 17.11.15 № 1465, призначено проведення атестації поліцейських.

На підставі вищезазначеного проведено атестацію позивача - підполковника поліції ОСОБА_1, що підтверджує відповідний атестаційний лист.

Як вбачається з атестаційного листа, за висновком прямого керівника від 14.07.2016, підполковник поліції ОСОБА_1 займаній посаді відповідає. Водночас, згідно з висновком Центральної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України від 03.10.2016, останній займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Перевіряючи відповідність закону спірного рішення відповідачів колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції, атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту атестаційного листа, ОСОБА_1 охарактеризований безпосереднім керівником виключно з позитивного боку, зокрема як старанний, ініціативний і дисциплінований працівник, добре знає чинне законодавство і нормативні акти, які регламентують діяльність поліції, серед співробітників та керівництва користується авторитетом. Також, ОСОБА_1 прагне вдосконалення службової діяльності, багато уваги приділяє підвищенню свого освітнього та культурного рівнів, готовий працювати у складних умовах, поступаючись власним інтересам.

За висновком безпосереднього керівництва, майор поліції ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що центральною атестаційною комісією № 1 Національної поліції України при прийнятті рішення про невідповідність поліцейського займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник.

Зокрема, відповідачем при прийняття оскаржуваного рішення не було взято до уваги відсутність у ОСОБА_1 документально зафіксованих доказів (у тому числі, даних по незадовільним показникам службової діяльності), з яких можна встановити не виконання поліцейським функціональних обов'язків належним чином чи письмових доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 службової дисципліни з проведенням відповідного службового розслідування, як того вимагають норми Інструкції під час проведення атестування поліцейського.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що атестаційний лист ОСОБА_1, який досліджувався атестаційною комісією, не містить посилань на жодні факти порушення поліцейським службової дисципліни чи невиконання службових обов'язків позивачем.

Також, як вбачається з письмових заперечень відповідача, він посилається на негативні результати психофізіологічного дослідження поліцейського ОСОБА_1 з використанням поліграфу.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивач під час співбесіди надав відповіді не на всі поставлені йому питання, що, на думку відповідача, свідчить про низький рівень його знань та навичок, як на обставину, що підтверджує службову невідповідність ОСОБА_1, колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями Інструкції №1465 результати тестування та співбесіди обов'язково враховуються атестаційною комісією, однак, вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування, в сукупності.

З приводу позиції відповідача щодо проходження ОСОБА_1 превентивного тестування із використанням поліграфу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дав згоду на проходження превентивного тестування із використанням поліграфу відповідно до заяви від 20.07.2016 року.

Необхідність у проходженні такого тесту викликана наявністю ймовірних проявів протиправної поведінки поліцейського, які перелічені у завданні до проведення тестування.

Результати такого тестування оформлені довідкою № 69 від 15.08.2016 року, відповідно до яких перевіряючими виявлено у ОСОБА_1 психологічних установок на приховування фактів згідно переліку.

Колегія суддів звертає увагу, що єдиним нормативним документом, що регламентує основні напрямки, принципи та умови використання поліграфів та який може бути застосований у даних правовідносинах, є Інструкція щодо застосування комп'ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України від 28.07.2004 №842.

Згідно з п.п.1.3 - 1.7 Інструкції щодо застосування комп'ютерних поліграфів, сучасний поліграф є різновидом психофізіологічної апаратури і представляє собою комплексну багатоканальну комп'ютерну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред'явлення за спеціальною методикою певних психологічних стимулів.

Аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, дає змогу отримувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.

Використання поліграфа здійснюється шляхом проведення за спеціальною методикою опитування людини з одночасною реєстрацією змін її психофізіологічних реакцій у відповідь на психологічні стимули, що задаються у вигляді варіантів відповідей, предметів, схем, фото та ін. У процесі такого інтерв'ю використовуються поліграфні пристрої, що не завдають шкоди здоров'ю, життю людини, навколишньому середовищу та мають відповідні сертифікати.

Опитування проводиться у формі скринінгової перевірки кандидатів на службу (навчання), а також службових перевірок персоналу з метою підвищення ефективності діяльності органів і підрозділів, психологічної надійності, зміцнення дисципліни і законності, запобігання негативним явищам серед особового складу органів внутрішніх справ України.

Реакції людини, інша інформація, що реєструється і фіксується у процесі тематичного інтерв'ю, аналізується спеціалістом поліграфа, який на підставі отриманих результатів формулює висновки, що мають вірогідний, орієнтувальний характер та слугують психологічним обґрунтуванням для: формулювання пропозицій щодо необхідності та конкретних напрямків подальшої роботи з кандидатами на службу (навчання) та працівниками органів та підрозділів внутрішніх справ; оцінки достовірності (недостовірності) результатів психодіагностичних обстежень та розслідування надзвичайних подій серед особового складу.

Згідно з п.1.8 Інструкції щодо застосування комп'ютерних поліграфів, до роботи з поліграфом та проведення психофізіологічного інтерв'ю допускаються фахівці, які пройшли спеціальну підготовку та мають відповідний допуск (сертифікат, посвідчення) МВС України.

Відповідно до п.10.5 цієї ж Інструкції щодо застосування комп'ютерних поліграфів спеціаліст поліграфа застосовує лише ті знання, якими він володіє відповідно до своєї кваліфікації та повноважень.

Орієнтувальна інформація, що отримується в результаті скринінгової перевірки, є підставою зробити додаткову перевірку наданих відомостей про кандидата, здійснити службову перевірку щодо працівників органів внутрішніх справ України (п. 7.2 Інструкції щодо застосування комп'ютерних поліграфів).

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки за результатами проходження поліграфа формуються відповідним спеціалістом, при цьому, вони мають вірогідний та орієнтувальний характер і можуть бути в подальшому об'єктивно підтверджені або ж спростовані лише в ході належної перевірки. Отже, отримавши яку-небудь орієнтовну інформацію внаслідок тестування на поліграфі, слід провести відповідне службове розслідування або зробити додаткову перевірку отриманої інформації з метою встановлення дійсності виявлених відомостей.

Між тим, у даному випадку відсутні будь-які докази проведення службової перевірки чи додаткової перевірки, за наслідком отримання інформації в ході тестування на поліграфі ОСОБА_1

Суд зазначає, що факти, виявлені за результатами тестування на поліграфі, на які посилається відповідач як на підтвердження невідповідності позивача займаній посаді, підлягають доведенню у встановленому законом порядку і не можуть бути встановлені іншими засобами доказування, окрім тих, якими б позивача відповідно до закону було визнано винним у вчиненні таких діянь.

Проте, доказів притягнення позивача до відповідальності за цими фактами суду не надано, не надано також і доказів про проведення розслідування з приводу перевірки інформації, отриманої за результатами тестування на поліграфі. Отже, інформація з поліграфа не перевірялася у встановленому порядку. Таким чином, відомості, отримані стосовно позивача в результаті скринінгової перевірки на поліграфі, які за своєю суттю є орієнтувальними та вірогідними й такими, що потребують подальшої належної перевірки, не були перевірені в установленому порядку, що свідчить про недостатню обґрунтованість їх використання як належної підстави для певних висновків.

Як зазначалося вище, згідно з ч.1 ст.57 Закону України № 580-VIII, під час проведення атестування підлягають оцінці не тільки критерії, зазначені у п.16 розділу IV Інструкції, а також ділові та особисті якості поліцейського.

Як випливає з наведеного вище змісту атестаційного листа, ОСОБА_1 був охарактеризований позитивно, в тому числі, в частині його ділових та особистих якостей, за результатами тестування на знання законодавчої бази, які повинні обов'язково враховуватись при прийнятті рішення атестаційною комісією, набрав кількість балів, що перевищує мінімальну, встановлену чинним законодавством, при цьому, атестаційною комісією позитивна характеристика, наведена в атестаційному листі, не була спростована жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином, з досліджених судом матеріалів вбачається, що при прийнятті рішення щодо позивача атестаційною комісією не було здійснено всебічної оцінки всіх поданих матеріалів та не враховано показники службової діяльності, відомості атестаційного листа в частині ділових та особистих якостей ОСОБА_2, наявність заохочень, які в обов'язковому порядку повинні враховуватись при прийнятті рішення комісією.

Водночас, висновок атестаційної комісії має ґрунтуватися на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування.

Атестаційною комісією не доведено обґрунтованість та пропорційність свого рішення про те, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає саме звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, в той час, як п.15 розділу IV Інструкції атестаційній комісії надано право прийняти як рішення про те, що особа займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, так і про те, що через службову невідповідність особа підлягає переміщенню на нижчу посаду.

При цьому, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що всі надані для проведення атестації позивача матеріали та відомості у своїй сукупності беззаперечно свідчать про низький рівень його теоретичних знань та професійних якостей, а також про неналежне виконанням ним службових обов'язків, що дана особа нездатна проходити службу в поліції та підлягає саме звільненню через таку службову невідповідність.

Колегія суддів також зазначає, що пункт 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

У свою чергу визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає, тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.

Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо, доказів на підтвердження чого відповідачем під час розгляду справи до суду не було надано.

Отже, всупереч наведеним нормам та вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення у формі висновку - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку, що рішення (висновок) центральної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України від 03.10.2016 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийняте без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, не підтверджується належними доказами, а тому має бути скасоване.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування рішення (висновку) центральної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України від 03.10.2016 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" підлягають задоволенню.

Щодо частини позовних вимог про визнання протиправним висновку центральної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України від 03.10.2016, то колегія суддів зазначає, що належним та достатнім способом захисту прав та законних інтересів позивача є саме скасування оскаржуваного висновку, а відтак вказана частина позовних вимог задоволенню не підлягає.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України від 03.10.2016 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийняте відносно ОСОБА_1.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (62370, АДРЕСА_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 40108578).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Р.В. Мельников

Судді Л.М. Мар'єнко

Н. А. Полях