Вирок № 65497288, 20.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/8138/16-к Головуючий суддя І інстанції Чередник В. Є.

Провадження № 11-кп/790/361/17 Суддя доповідач Грошева О. Ю.

Категорія: Злочини у сфері

службової діяльності

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Грошевої О.Ю.,

суддів: - Глініна Б.В, Гришина П.В.

при секретарі - Григорян І.І.,

за участю прокурора - Крестьянінової І.А.

обвинуваченої - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області на вирок Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2016 року, щодо ОСОБА_3 та ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року про виправлення описки ,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Харкова, громадянку України, із вищою освітою, заміжню, вагітну, працюючу в КП «Комбінат дитячого харчування» кухонним робітником 2 р. їдальні школи № 139 , зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму;

Визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 3 ст. 191, ч.1, 3, 4 ст. 358 КК України та призначено покарання:

- за ч.1 ст. 191 КК України - у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною, з наданням послуг фінансового кредиту строком на 1 рік;

- за ч.3 ст. 191 КК України - у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту строком на 3 роки.

- за ч.1 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн. на користь держави;

- за ч.3 ст. 358 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.

- за ч.4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн. на користь держави.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона на протязі 2 (двох) років іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки, зобов'язавши її у відповідності до ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

У відповідності до ст. 77 КК України позбавлено ОСОБА_3 права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту строком на 3 (три) роки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПП «Едельвейс» 342 361, 10 грн. ( триста сорок дві тисячі триста шістдесят одна грн. 10 коп.)

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової економічної експертизи № 8892 від 12.10.2015 у розмірі 4260 грн.; судово-почеркознавчої експертизи № 16 від 19.02.2016 у розмірі 3072 грн.; судово-почеркознавчої експертизи № 70 від 16.03.2016 у розмірі 11643,28 грн.; судово-почеркознавчої експертизи № 82 від 24.03.2016 у розмірі 11643,28 грн.; судово-почеркознавчої експертизи № 127 від 29.03.2016 у розмірі 4402 грн.; судово-почеркознавчої експертизи № 141 від 28.03.2016 у розмірі 4402 грн.; судово-почеркознавчої експертизи № 146 від 28.03.2016 у розмірі 2250,84 грн.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст.100 КПК України

Згідно вироку, ОСОБА_3 працююча на посаді касира-приймальника відділення № 1 ПТ «Ломбард» Едельвейс» Чекунов і компанія», будучи матеріально-відповідальною особою, шляхом відробки касових ордерів про видачу фінансових кредитів під заставу впродовж 2012- 2015 років, вчинивши 117 епізодів злочинів, привласнила грошові кошти, належні ПТ «Ломбард»Едельвейс» Чекунов і компанія» на загальну суму 380503 грн.,

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року виправлена описка у вироку Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2016 року, щодо ОСОБА_3

Зазначено, вказати правильно статтю, відповідно до якої ОСОБА_3 звільняється від відбування призначеного їй покарання з випробуванням, як «ст. 79 КК України», замість помилково вказаної «ст. 75 КК України».

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Київського районного суду м.Харкова від 10.10.2016 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання - скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч.1 ст.70 КК України та у зв'язку з застосування судом закону, який не підлягає застосуванню - ст.75 КК України, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої внаслідок м'якості.

Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.І ст.191 КК України - 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною, з наданням послуг фінансового кредиту строком на 1 рік, за ч.З ст.191 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною, з наданням послуг фінансового кредиту строком на 3 роки, за ч.1 ст.358 КК України - штраф у розмірі 50 н.м.д.г. в сумі 850 грн., за ч.З ст.358 КК України - 2 роки

позбавлення волі, за ч.4 ст.358 КК України - штраф у розмірі 50 н.м.д.г. в сумі

850 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом

поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно

призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права

займатися діяльністю пов'язаною, з наданням послуг фінансового кредиту

строком на 3 роки.

При цьому зазначає, що суд звільняючи від відбування покарання ОСОБА_3 не врахував, що остання вчинила аж 117 епізодів злочинів, у тому числі злочини середньої тяжкості та тяжкі, а всього впродовж 2012-2015 років привласнила грошових коштів на суму понад 380 000 грн., з яких не відшкодованими залишилось 342,361 грн. 10 коп. таким чином, призначене засудженій ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості.

Крім того, судом не правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не призначив ОСОБА_3 додаткове покарання при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів та необґрунтовано застосував ст. 77 КК України.

Також просить ухвалу суду про виправлення описка скасувати, оскільки нею було фактично змінено зміст вироку в частині підстав звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від відбування покарання, що на думку апелянта не є опискою або арифметичною помилкою, яку можна виправити винесенням ухвали в порядку ст. 379 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційні скарги, обвинувачену ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження вважає, що апеляційні скарги частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно зі ст. 379 КПК України суд має право виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки.

Прокурор у своїй апеляційні скарзі, на думку колегії суддів, обґрунтовано покликається на те, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише виправляє описки та усуває очевидні арифметичні помилки. Виправлення допущених у вироку описок чи помилок допускається, якщо при цьому не змінюється суть судового рішення.

Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення про виправлення описки в оскаржуваному вироку, насправді під видом виправлення описки змінив підстави звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання, що суперечить вимогам закону.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, а ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року про виправлення описки - скасувати.

Що ж стосується розгляду апеляційної скарги прокурора про скасування вироку стосовно ОСОБА_3, в частині призначення покарання і ухвалення нового вироку, то колегія суддів приходить до наступного.

Фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченої та її винуватість у вчиненні злочину ніким не оспорюються, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності зі ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

У відповідності зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_3 призначено покарання за кожен злочин окремо, в тому числі із призначенням додаткового покарання - позбавлення права займатися діяльністю пов'язаною, з наданням послуг фінансового кредиту.

Між тим, суд при призначенні ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, взагалі не призначив їй додаткового покарання - позбавлення права займатися діяльністю пов'язаною, з наданням послуг фінансового кредиту.

В той же час, посилання суду на ст. 77 КК України при призначенні ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді позбавлення права займатися діяльністю пов'язаною, з наданням послуг фінансового кредиту є зайвим, оскільки воно повинно було призначатись за правилами ст. 70 КК України.

З наведених підстав, вирок суду першої інстанції, відповідно до ст.ст. 413, 420 КК України, в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом свого вироку.

Що стосується доводів прокурора про необґрунтованість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.65 КК України в кожному конкретному випадку призначене судом покарання повинно бути достатнім для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

На підставі п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Судом першої інстанції при визначенні ОСОБА_3 покарання встановлено, що вона раніше не судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, заміжня, на момент винесення вироку офіційно працевлаштована, вагітна, шкоду спричинену злочином відшкодувала частково.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, відповідно до ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, часткове відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Згідно ст. 79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Як вбачається з довідки Харківського міського перинатального центру від 16.02.2017 № 216, ОСОБА_3 перебуває у ньому на обліку з 07.10.2016 року - строк вагітності 30 тижнів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду щодо можливості звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання та не вбачає підстав для скасування вироку у цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409, 420 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року про виправлення описки скасувати.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2016 року, щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_3 покарання:

-за ч.1 ст. 191 КК України - у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною, з наданням послуг фінансового кредиту строком на 1 рік;

- за ч.3 ст. 191 КК України - у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту строком на 3 роки.

- за ч.1 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн. на користь держави;

- за ч.3 ст. 358 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.

- за ч.4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн. на користь держави.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового характеру строком на три роки.

На підставі ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо вона на протязі 2 (двох) років іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки, зобов'язавши її у відповідності до ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді