Ухвала суду № 65497238, 16.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 613/466/16-ц Головуючий суддя І інстанції Харченко С. М.

Провадження № 22-ц/790/825/17 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори про спадкове право

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів - Кіпенка І.С., Кокоші В.В.,

за участю секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Приватного підприємства Юридична компанія «Право Груп» в особі Ястребової Є.Б. на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, Комунального підприємства «Богодухівжитло», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право власності, визнання права власності на 1/2 частину будинку, визнання особи спадкоємцем та такою, що фактично прийняла спадщину, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом, після уточнення якого просив визнати ОСОБА_4, такою, що втратила право власності на 1/2 частину житлового будинку, житловою площею 38,4 кв.м., з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку, визнати ОСОБА_5 спадкоємцем та таким, що фактично прийняв спадщину після ОСОБА_6, а саме ? частину вказаного житлового будинку з надвірними спорудами та визнати за ОСОБА_1, що є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, право власності в порядку спадкування на 1/2 частину житлового будинку, житловою площею 38,4 кв.м., з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ПП Юридична компанія «Право Груп» в особі Ястребової Є.Б. ставить питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким задовольнити його позов. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 на умовах найму, що підтверджується рішенням Виконкому Богодухівської міської ради народних депутатів № 259 від 18 квітня 1990 року, а також ордером на жиле приміщення № 139 від 07 травня 1990 року.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 мали право на приватизацію спірного приміщення і скористувались своїм правом, подав заяву про це до відповідного органу приватизації. Зіновєв на день відкриття спадщини після ОСОБА_5 проживав саме за адресою: АДРЕСА_1, а тому прийняв спадщину фактично.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивач не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки був зареєстрований за іншою адресою ніж спадкодавець та не звертався у встановлений ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори. Крім того ОСОБА_7 хоча і звертався з заявою до відповідного органу приватизації про приватизацію спірного жилого приміщення, однак у наданій до суду ксерокопії заяви не зазначена дата звернення і померлим було сплачено аванс у розмірі 50 грн., у 2007 році, хоча він помер у 2009 році. що не свідчить про передання квартири у власність ОСОБА_7

Судова колегія погоджується з такими висновками суду за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_7 та ОСОБА_8

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_10. померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до акту передачі - прийомки житловий будинок по АДРЕСА_1 , що належить РВВС МВС СРСР, передано на баланс ПУЖКХ.

Відповідно до Рішення Богодухівської районної ради народних депутатів № 259 від 18.04.1990 року, затверджено рішення житлової комісії про передачі площі, придбаної за рахунок Богодухівського РВВС , працівнику РВВС ОСОБА_7, що перебуває на квартирному обліку при Богодухівському виконкомі.

Згідно ордера на житлове приміщення № 139 від 07.05.1990 року, ОСОБА_7 з сім»єю з 2 чоловік надано право на зайняття житлового приміщення площею 38,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Рішення Богодухівської районної ради народних депутатів № 259 від 18.04.1990 року.

Відповідно до довідки про склад сім»ї наймача ізольованої квартири в будинку, за адресою: АДРЕСА_1, у 1991 році були зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Відповідно до листа КП «Богодухівжитло» № 316 від 08.06.2015 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 обліковується в переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Богодухова за інвентаризаційним номером 10310083 по коду 1.3, його балансова вартість, станом на 01.05.2015 року, становить 142332,34 грн. Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Богодухова (в тому числі і будинок по АДРЕСА_1) включений до статутного фонду підприємства. Житлові будинки передані Богодухівською міською радою в оперативне управління КП «Богодухівжитло» відповідним Договором на закріплення майна, що перебуває у власності територіальної громади міста Богодухова на праві оперативного управління від 11.01.2010 року.

Згідно ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно п.5 ст.5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Згідно ст.ст. 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі(будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Відповідно до копії наданої позивачем заяви на ім'я ОСОБА_9, ОСОБА_7, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, останній просить оформити передачу в особисту власність одноквартирний будинок, що займає з членами сім»ї на умовах найму з належними будівлями та спорудами, оскільки згідно з Законом України « Про приватизацію державного житлового фонду» його сім»ї встановлена пільга по безоплатній передачі житла. При оформленні будинку у власність просить передбачити розподіл долі власності між членами сім»ї порівну. Заява підписана ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Дата звернення на копії заяви відсутня, також, ксерокопія цієї заяви не завірена належним чином.

Згідно повідомлення № 179 від 05.01.2007 року КП «Богодухівське БТІ», ОСОБА_7, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, сплачено 50,00 грн., як аванс для приватизації. Оплата проведена у 2007 році, між тим, ОСОБА_7 помер у 2009 році.

Також, приватизація здійснюється на підставі рішення відповідних органів приватизації, що приймається не пізніше місяця з дня одержання заяви громадян. ( ст.. 1, 3, 8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду»).

Пленум Верховного Суду України в частині 5 пункту 13 постанови від 22.12.1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначив, що в разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Доказів того, що ОСОБА_7 приватизував квартиру або йому було безпідставно відмовлено у проведенні приватизації матеріали справи не містять. Також заява ОСОБА_7 не є належно оформленою, оскільки матеріали справи містять лише її копію без дати написання.

Крім того, заява не була розглянута у місячний строк, як це передбачено ст.ст. 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Отже, з наданих позивачем доказів неможливо зробити висновок, що до спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ним права власності на таку квартиру.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вимоги позивача про прийняття спадщини є похідними від вимог про передання квартири у власність наймачеві, а тому обгрунтовано не задоволені.

Крім того, на момент смерті спадкодавця зареєстроване місце проживання позивача значиться за зовсім іншою адресою ніж спадкодавця, що ніяк не свідчить про фактичне прийняття спадщини, та перебування позивача по АДРЕСА_1 не тягне за собою фактичного прийняття спадщини за Цивільним кодексом України (в редакції 2003 року) , норми якого підлягають застосуванню у даному випадку.

Відповідно до ст. З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року N 1382-IV, місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання зокрема є паспорт громадянина України. Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування.

Також, позивач визнає, що він в 6-ти місячний строк із відповідною заявою про прийняття спадщини до Богодухівської ДНК не звертався.

Також, спадкоємцем зазначено, що відповідно до договору від 13 грудня 1989 року посвідченого державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Селютіною Л.П. та зареєстрованого в реєстрі за №2118, ОСОБА_4 продала 1/2 частину будинку з надвірними будівлями , що знаходиться в АДРЕСА_1 - колгоспу імені Тельмана.

Згідно листа КП «Богодухівське БТІ» № 307 від 05.07.2016 року , власниками житлового будинку розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 є: ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Селютіною Л.П. 04.10.1990 року за реєстром № 1312 (на 1/2 частину) та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого 12-ю Харківською ДНК 26.10.1989 року за реєстром № 1-4484 (на 1/2 частину). 25.01.2007 року ОСОБА_7 було сплачено аванс у розмірі 50, 00 грн. за підготовку документації для приватизації 1/2 частини будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу, ОСОБА_4 перестала бути власником 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, непроведення технічної перереєстрації в БТІ ніяк не свідчить про те , що власником будинку не став покупець за договором купівлі - продажу від 13.12.1989 року, оскільки момент виникнення права власності на нерухоме майно за Цивільним кодексом УРСР ( в редакції 1963 року) не був пов»язаний з реєстрацією в БТІ.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право власності на спірне майно.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Приватного підприємства Юридична компанія «Право Груп» в особі Ястребової Є.Б. відхилити.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: Н.М. Шаповал

Судді колегії: І.С. Кіпенко

В.В. Кокоша