Ухвала суду № 65497185, 16.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1219/16 Головуючий 1 інст. - Шуліка Ю.В.

Справа № 646/11579/16-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Піддубного Р.М.,

Пилипчук Н.П.,

секретаря Прологаєвої А.Д..

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Червонозаводський районного суду міста Харкова від 22 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок з надвірними побудовами загальною площею 58 кв.м., житловою площею 29 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельтабанк» та судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Червонозаводський районного суду міста Харкова від 22 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ПАТ «Дельта Банк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, вважає рішення не законним.

Суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, та не сприяв повному, об'єктивному і неупередженому розгляду справи.

Суд першої інстанції зазначаючи в своєму рішенні про те, що позивач не звертався до відповідача з заявою про позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, однак позивачем надано всі докази, які підтверджують законне право звернути стягнення на підставі рішення суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися , обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, щозвернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки можливе лише у разі задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до договору поза судовому порядку.

В судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки можливо у відповідності до ст.39 ЗУ "Про іпотеку".

З таким висновком суду, судова колегія погоджується, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 21 серпня 2006 року був укладений кредитний договір № 11026535000, ( т.1. а.с.5-17).

8 грудня 2011 року між АКІБ «УкрСибБанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, внаслідок чого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до боржників. До ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними за забезпечувальними договорами (т.1, а.с. 32-36).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_2 за договором іпотеки від 21 серпня 2006 року передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 58,0 кв.м., житловою площею 29 кв.м., який знаходиться за адресою у АДРЕСА_1, який їй належить на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.11.200 року приватним нотаріусом ХМНО Губською В.А., реєстровий номер 4064, зареєстрований в КП «Харківське МБТІ» 04.07.2001 року за № 40620 (т.1. а.с.19-24).

Встановлено, що умови договору відповідач не виконала, кредит не погасила, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31 липня 2015 року сума складає 531 125,51 грн.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду. Дійсно договором передбачено визнання за ним права власності на предмет іпотеки, але в досудоому порядку.

Норми матеріального права, а саме ЗУ "Про іпотеку" не регулює правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у такий спосіб як визнання права власності на предмет іпотеки. в судовому порядку.

Відповідно до ч.1ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Дельта Банк»- відхилити.

Рішення Червонозаводський районного суду міста Харкова від 22 листопада 2016 року-залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.С. Кругова

Судді Р.М. Піддубний

Н.П. Пилипчук