Рішення № 65496155, 16.03.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/12259/16-ц

Провадження № 2/638/1346/17

16.03.2017 р. Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Обгрунтовуючи свою позовну заяву тим, що 12.03.2016 року ОСОБА_1 в порядку ст. 214 КПК України, подав до прокуратури Харківської області заяву про кримінальне правопорушення, вчинене слідчим СВ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВД в Харківській області ОСОБА_2

Але уповноважена особа прокуратури Харківської області - прокурор відділу Купка А., завідомо не вчинив жодних дій, на протязі 24 год. не вніс відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_1 від 12.03.2016 року, направивши формальну відповідь.

04.04.2016 року Червонозаводський районний суд м. Харкова розглянув скаргу ОСОБА_1 та зобов'язав відповідача внести в ЕРДР його заяву про кримінальне правопорушення від 12.03.2016 р. 07.04.2016 року відповідач вніс в ЄРДР за №42016220000000348 по ч.1 ст. 367 КК України. Досудове розслідування було доручено слідчому ОСОБА_2., який вручив пам'ятку про права та обов'язки, а також допитав позивача у якості потерпілого, більше ніяких слідчих дій проведено не було.

31.05.2016 року слідчий ОСОБА_4 виніс постанову про закриття провадження. 08.06.2016 року Червонозаводський районний суд м. Харкова своєю ухвалою скасував постанову про закриття провадження, як таке, що винесено необґрунтовано.

30.06.2016 року слідчий ОСОБА_4 виніс таку ж постанову про закриття кримінального провадження та вніс в даний документ завідомо неправдиві та надумані показання.

14.07.2016 року Червонозаводський районний суд м. Харкова, розглянув скаргу позивача, виніс ухвалу про скасування постанови слідчого. 29.07.2016 року слідчий знову виніс постанову про закриття кримінального провадження.

11.08.2016 року Червонозаводський районний суд м. Харкова, розглянув скаргу позивача, виніс ухвалу про скасування постанови слідчого від 29.07.2016 року.

03.10.2016 року слідчий ОСОБА_4 не виконав ухвалу суду, в котрий раз виносить ухвалу про закриття кримінального провадження. 21.10.2016 року Червонозаводський районний суд м. Харкова, розглянув скаргу позивача, виніс ухвалу про скасування постанови слідчого від 03.10.2016 року.

31.10.2016 року слідчий ОСОБА_4 не виконав та не усунув недоліки вказані в ухвалі суду. 14.12.2016 року Червонозаводський районний суд м. Харкова, розглянув скаргу позивача, виніс ухвалу про скасування постанови слідчого від 31.10.2016 року.

23.12.2016 року ОСОБА_4 виносить таку ж саму постанову про закриття кримінального провадження, не виконуючи ухвали суду від 08.06.2016 р., 14.07.2016 р., 31.08.2016 р., 21.10.2016 р., 14.12.2016 р.

23.01.2016 року Червонозаводський районний суд м. Харкова, розглянув скаргу позивача виносить ухвалу про скасування незаконної постанови слідчого від 23.12.2016 року. Враховуючи вищевикладене, позивач вказує на те, що на протязі 9 місяців слідчий умисно не виконує вимоги чинного законодавства, не виконує ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова, та довгий період часу умисно не приймає жодних дій.

Посилаючись на вказані обставини та положення статті 23, ч.1 ст. 1174 ЦК України, позивач просив стягнути на свою користь моральну шкоду, заподіяну тривалим невиконанням посадовими особами вимог діючого кримінально-процесуального законодавства України, в розмірі 496080 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ( стаття 11 ЦПК України ).

Згідно ст. 10 ч. 2 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

У судовому засіданні встановлено факт порушення посадовими особами відповідача конституційних прав позивача, як потерпілого по кримінальному провадженню, зокрема передбачених ст. 9 КПК України, права на всебічне, повне та неупереджене дослідження слідчим обставин кримінального провадження, виявлення та встановлення всіх необхідних обставин, надання правової оцінки та забезпечення прийняття законних та неупереджених процесуальних рішень.

Порушення слідчими прокуратури зазначених прав позивача ОСОБА_1, як потерпілого по кримінальному провадженню, встановлені дослідженими в судовому засіданні вищевказаними ухвалами слідчих суддів Червонозаводського райсуду м. Харкова.

Вказані обставини, а також подальша необхідність в судовому порядку захищати свої конституційні права, які до теперішнього часу продовжуються порушуватися відповідачем, на думку суду безумовно привели до моральних та фізичних страждань позивача, який крім того, є особою похилого віку, при цьому у зв'язку з наявністю тяжких, хронічних захворювань визнаний інвалідом 2 групи безстроково.

Згідно до ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 56 Конституції України, передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до ст.ст. 1173-1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16 шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Частиною 6 статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа, відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових ) обов'язків.

Відповідно до правових позицій Верховного суду України, які викладені у постановах Верховного суду України від 28.01.2015 по справі № 6-229цс14 та від 21.09.2016 по справі № 6-933цс16, відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В цьому контексті Європейський суд в п. 23, 25 рішення по справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 (заява № 63566/00) зазначив, що вказане положення конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень у світлі конкретних обставин справи, зокрема якщо у позові йде посилання на специфічні, доречні та важливі аргументи.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як визначено у Рішенні Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого королівства» (Case of ABDULAZIZ, CABALES AND BALKANDALI), 1985 р., з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення.

У судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт заподіяння позивачу ОСОБА_1 неправомірними діями посадових осіб прокуратури Харківської області моральної шкоди, що привело до тривалих моральних страждань.

Але позивач ОСОБА_1 достатньо не обгрунтував, з чого саме він виходив при визначенні суми відшкодування, чому саме така сума в розмірі 496080 гривень, є достатньою для компенсації спричинених йому фізичних та моральних страждань.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись вищевикладеним, суд враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач ОСОБА_1 їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та приходить до висновку, що обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування позивачу ОСОБА_1 спричиненої йому, неправомірними діями посадових осіб прокуратури Харківської області, моральної шкоди є сума в розмірі 49608 гривень.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи, що на момент звернення позивача з вищевказаним позовом, він був звільнений від сплати судового збору,тому позивач судових витрат не поніс. З відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. Позивач просив стягнути 496080 грн., а позов задоволено на 49608 грн., отже у відсотковому значенні позов задоволено на 10 %. Ставка судового збору станом на момент звернення з даним позовом становила - 1% ціни позову. Отже судовий збір який підлягає сплаті відповідачем складає 496,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_5 компенсацію спричиненої моральної шкоди у розмірі 49608 грн. (сорок дев'ять тисяч шістсот вісім гривень).

Стягнути в Прокуратури Харківської області в дохід держави судовий збір у розмірі 496,08 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя