Ухвала суду № 65488407, 21.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1811/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: ГанечкоО.М.,

суддів: Літвіної Н.М.,Коротких А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії щодо відмови Головного управління ДФС у Черкаській області у наданні інформації щодо наявності або відсутності заведення у 2016 році оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, зареєстрований: АДРЕСА_1), викладеної в листі № 22650/23-00-21-0414 від 16.11.2016 та № 22776/23^, 00-21-0414 від 18.11.2016, за підписом в.о. першого заступника начальника ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_3

Визнано протиправними дії щодо відмови Головного управління ДФС у Черкаській області у наданні інформації щодо номеру оперативно-розшукової справи та дати її заведення (дати затвердження відповідної постанови про заведення оперативно-розшукової справи), викладеної в листі № 22650/23-00-21-0414 від 16.11.2016 та № 22776/23-00-21-0414 від 18.11.2016, за підписом в.о. першого заступника начальника ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_3

Зобов'язано Головне управління ДФС у Черкаській області надати запитувану інформацію щодо наявності або відсутності заведення у 2016 році оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, зареєстрований: АДРЕСА_1) та надати інформацію щодо номеру такої огіеративно-розаіукової справи і дати її заведення (дати затвердження відповідної постанови про заведення оперативно-розшукової справи).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2016 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Черкаській області із листом про надання інформації, в якому просив у визначений законодавством термін і спосіб повідомити чи ведеться (велася) у 2016 році відносно ОСОБА_2 оперативно - розшукова справа. Якщо ведеться, то позивач просив повідомити номер такої справи та дату її заведення (дату затвердження відповідної постанови). Також, у листі позивач просив повідомити його чи проводилися по даній справі відносно нього оперативно - розшукові заходи, які тимчасово обмежують (обмежували) його конституційні права та свободи. В разі, якщо такі оперативно - розшукові заходи проводилися, позивач повідомити (без зазначення джерел інформації), в підготовці якого тяжкого чи особливо тяжкого позивач підозрюється (підозрювався), і яким чином оперативним управління Головного управління ДФС у Черкаській області була перевірена недостовірна інформація про готування позивачем злочину, перед заведенням оперативно - розшукової справи.

09 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся з листом про надання інформації до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому зазначив, що 20 жовтня 2016 року було направлено на адресу ГУ ДФС у Черкаській області лист про надання інформації. Проте станом на 09 листопада 2016 року жодної відповіді позивач не отримував. А тому, позивач просив вжити відповідних заходів реагування та зобов'язати відповідальних осіб надати запитувані позивачем в листі від 20,10.2016 відомості.

16 листопада 2016 року Головне управління ДФС у Черкаській області надало ОСОБА_2 відповідь № 22650/23-00-21-0414 про надання інформації, в якій посилаючись на статті 1, 8, 19, 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", статтю 20 Закону України "Про інформацію", статтю 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", пункт 4.4.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440. відмовили в наданні запитуваної інформації у зв'язку з тим, що така інформація становить державну таємницю і не може бути розголошена.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України " Про доступ до публічної інформації-" від 13 січня 201 1 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Статтею 3 Закону № 2939-VI, передбачено право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з частинами 1-4, 7 статті 6 Закону № 2939-VI, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю (стаття 8 Закону № 2939-УІ).

Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VІ, визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з частинами 1-3 статті 19 Закону № 2939-VІ, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частинами 1, 4 статті 20 Закону № 2939-VІ, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (пункт 2 частини 1 статті 22 Закону № 2939-УІ).

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України " Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ (далі - Закон № 2657-ХІ1).

Відповідно до статті 5 Закону № 2657-ХІІ, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі статтею 20 вказаного Закону, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація е відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 Закону № 2657-ХІІ, визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені, зокрема, такі відомості про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних

документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов'язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932 - 1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

Статтею 2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року № 2135-Х1І (далі - Закон № 213 5-Х 11) визначено, що оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та конгррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Відповідно до статті 9 Закону № 2135-Х11, у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником органу Національної поліції або начальником відокремленого підрозділу територіального органу Національної поліції, органу Служби безпеки України, оперативного підрозділу органу Державного бюро розслідувань, Державної прикордонної служби України, охорони вищих посадових осіб, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу органів доходів і зборів, органу, установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, підрозділу Національного антикорупційного бюро України або його уповноваженим заступником.

Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням слідчого судді з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.

Громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.

Забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України. Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або негіроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.

Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.

Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року № 3855-Х11 (далі - Закон № 3855-ХІ1).

Згідно зі статтею 2 Закон № 3855-ХІІ, відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 4 статті 8 Закону № 3855-Х11, до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація у сфері державної безпеки та охорони правопорядку: про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність; про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно- розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють

оперативно-розшукову, розвідувальну і контррозвідувальну діяльність; про організацію та порядок здійснення охорони адміністративних будинків та інших державних об'єктів, посадових та інших осіб, охорона яких здійснюється відповідно до Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб"; про систему урядового та спеціального зв'язку; про організацію, зміст, стан і плани розвитку криптографічного захисту секретної інформації, зміст і результати наукових досліджень у сфері криптографії; про системи та засоби криптографічного захисту секретної інформації, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання; про державні шифри, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання; про організацію режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, державні програми, плани та інші заходи у сфері охорони державної таємниці; про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту секретної інформації; про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом прокурором у порядку відповідного нагляду за додержанням законів, та про зміст матеріалів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер; про інші засоби, форми і методи охорони державної таємниці.

Відповідно до абзацу 3 статті 10 Закону № 3855-Х1І, інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом.

Також, відповідно до статей 10, 11, 12, 13 Закону України "Про державну таємницю", Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 № 1561-12 наказом Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440 затверджено Звід відомостей, що становлять державну таємницю.

Відповідно до пункту 4.4.4, відомості, що становлять державну таємницю у сфері державної безпеки та охорони правопорядку становлять відомості за окремими показниками про зміст, організацію, результати здійснення комплексу або окремого оперативно-розшукового, контррозвідувального чи розвідувального заходу, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці.

При засекречуванні ступінь секретності встановлюється і змінюється в залежності від обсягу і важливості відповідних відомостей за рішенням посадової особи, уповноваженої на встановлення грифа секретності щодо: комплексу або окремого оперативно-розшукового заходу, що здійснюється для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення особливо тяжких або тяжких злочинів; контррозвідувального чи розвідувального заходу; щодо: комплексу або окремого оперативно-розшукового заходу, що здійснюється для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення інших злочинів.

Аналізуючи вищевикладене, публічна інформація є відкритою.

Винятки з цього правила встановлюються законом (частина друга статті 1 Закону № 2939- VI, частина друга статті 20 Закону N 2657-Х1І).

Таким законом є Закон N 2939-УІ. Положенням статті 6 Закону № 2939-VI, зокрема, встановлено види інформації, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2939-УІ); чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-УІ).

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Правомірними інтересами, задля захисту яких можливе обмеження доступу до інформації, є лише ті, що наведені в пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ, що відповідають статті 34 Конституції України. При цьому обмеження доступу до інформації повинно бути належним заходом для досягнення мети - захистити відповідний інтерес. Обмеження доступу повинно бути пропорційним (ненадмірним) стосовно правомірного інтересу, який захищається, тобто обмеження не повинно йти далі, ніж це необхідно для захисту зазначеного інтересу.

Як свідчать матеріали справи, позивач у своєму запиті від 20.10.2016 про надання інформації просив повідомити чи ведеться (велася) у 2016 році відносно ОСОБА_2 оперативно - розшукова справа. Якщо ведеться, то позивач просив повідомити номер такої справи та дату її заведення (дату затвердження відповідної постанови). Також, у листі позивач просив повідомити його чи проводилися по даній справі відносно нього оперативно - розшукові заходи, які тимчасово обмежують (обмежували) його Конституційні права та свободи. В разі, якщо такі оперативно - розшукові заходи проводилися, позивач просив повідомити (без зазначення джерел інформації), в підготовці якого тяжкого чи особливо тяжкого до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша), та сукупність вимог, дотримання яких є обов'язковим для обмеження доступу до таких видів інформації (частина друга).

Розпорядник, відмовляючи у доступі до відповідної інформації, має застосовувати так званий "трискладовий тест", оскільки належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7, 8, 9 Закону № 2939-VІ відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1 - З частини другої статті 6 Закону № 2939-УІ (частина друга етапі 6, частина перша статті 8, частина перша статті 9, п. 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-УІ).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ, відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту".

Відмова у доступі до публічної інформації повинна обґрунтовуватися наступним: якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-УІ, інтересів відповідає обмеження, позивач підозрюється (підозрювався), і яким чином оперативним управління Головного управління ДФС у Черкаській області була перевірена недостовірна інформація про готування позивачем злочину, перед заведенням оперативно - розшукової справи.

У листі № 22650/23-00-21-0414 Головного управління ДФС у Черкаській області відсутній висновок щодо наявності хоча б однієї зі вищезгаданих трьох підстав "трискладового тесту", а відтак законних підстав для обмеження доступу до інформації щодо наявності або відсутності заведення у 2016 році оперативно - розшукової справи відносно ОСОБА_2 та щодо номеру такої оперативно - розшукової справи і дати її заведення (дати затвердження відповідної постанови про заведення оперативно - розшукової справи) немає, а відмова у доступі до вказаної публічної інформації є необґрунтованою.

Крім того, запитувана позивачем інформація щодо наявності або відсутності заведення у 2016 році оперативно - розшукової справи відносно ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, зареєстрований: АДРЕСА_1) та щодо номеру такої оперативно - розшукової справи, в разі її наявності, і дати її заведення (дати затвердження відповідної постанови про заведення оперативно - розшукової справи) не відноситься до складу відомостей, що становлять державну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю, не є конфіденційною чи службовою інформацією і ненадання такої Інформації порушує конституційні права позивача, які визначені статтею 34 Конституції України.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у п задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.