Ухвала суду № 65488272, 21.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10615/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Межевича М.В.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Компанії «Емерсон Просесс Менеджмент АГ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2010 року №0001122204/0,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач Компанія «Емерсон Просесс Менеджмент АГ» звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2010 року №0001122204/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ДПС від 08.06.2010 року №0001122204/0 в частині визначення суми податкового зобов»язання в податку на прибуток з суми грошових коштів та вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих представником «Емерсон Просесс Менеджмент АГ» на території України від Компанії «Емерсон Просесс Менеджмент АГ» та його представництва в Російській Федерації.

Не погодившись із рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, податковий орган подав апеляційну скаргу в якій просить суд постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2016 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

В період з 31.03.2010 по 28.04.2010 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Представництва "Емерсон Просесс Менеджмент АГ", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.02.1994 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 22.02.1994 по 31.12.2009.

За результатами перевірки складено акт № 73/2204/19364733 від 25.05.2010, яким встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994року №334/94-ВР, що призвело до недооцінення об'єкта оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 8282461,00 грн.

08.06.2010 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0001122204/0 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 16564922 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 8282461,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 представництво позивача отримало на свій банківський рахунок фінансування від нерезидента - компанії "Emerson Process Management AG" (Швейцарія) та представництва цієї компанії, відкритого у Російській Федерації, в загальній сумі 30199836,00 грн. На банківський рахунок представництва грошові кошти були зараховані з призначення платежу " на утримання офісу", а саме: від компанії "Emerson Process Management AG" (Швейцарія) - 7443860 грн., у тому числі: за 2007 рік - 505000,00 грн., за 2009 рік - 6938860,00 грн.; від представництва компанії "Emerson Process Management AG" в Російській Федерації - 22755976,00 грн., в тому числі: за 2007 рік - 7667790,00 грн., за 2008 рік - 9868699,00 грн., за 2009 рік - 5219487,00 грн. Крім того, представництво позивача ввезло на митну територію України у режимі імпорту ТМЦ (демонстраційне обладнання та частини до цього обладнання) на безоплатній основі загальною митною вартістю в перерахунку по курсу Національного банку України на дати оформлення вантажно-митних декларацій 444772,29 грн.

Відповідно до пункту 1.17 ст.1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

За визначенням підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст.1 цього Закону безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 ст.2 цього Закону встановлено, що платниками податку є: постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пункт 4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 цієї статті валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

За змістом вказаних правових норм платник податку зобов'язаний збільшити валовий доход на суму доходів з інших джерел, як-то: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, або вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді. При цьому, законодавцем передбачено виняток із вказаного правила, який стосується здійснення таких операцій між платником податку та його відокремленим підрозділом. Метою правового регулювання вказаної норми є виключення із об'єкту оподаткування операції, які відбуваються в межах однієї юридичної особи та не передбачають переходу права власності.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 13.8 ст. 13 цього Закону визначено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем 29.02.2016 та у судовому засіданні 05.04.2016 було подано додаткові пояснення та клопотання про залучення додаткових доказів та пояснень до якого складені ним довідки про те, що Dieterich Standart, Inc., Ridge Tool Europe NV, METRAN та Copeland Gmbh є його афілійованими компаніями.

Представником позивача надано пояснення в суді першої інстанції про те, що наявність інших відправників у ВМД викликана суто логістичними домовленостями, оскільки всі договори щодо замовлення поставки рекламних та демонстраційних матеріалів були укладені позивачем, а не його представництвом в Україні, яке отримувало, використовувало та повертало демообладнання виключно на підставі інструкції позивача. Також позивач посилався на те, що 3 компанії з 7 від яких представництвом "Емерсон Просесс Менеджмент АГ" та території України було отримано товарно - матеріальних цінності є його афілійованими компаніями.

Проте, доказів на підтвердження вказаних фактів, позивачем суду надано не було та у судовому засідання зазначено про неможливість їх надання з архіву, оскільки їх було знищено. При цьому документів на підтвердження знищення певної документації позивачем суду надано не було.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для висновку про поширення на товарно - матеріальні цінності отримані представництвом "Емерсон Просесс Менеджмент АГ" на території України від інших постачальників, окрім позивача та його представництва в Російській Федерації, положень підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки відсутні докази на підтвердження того, що постачання відповідних товарно - матеріальних цінностей здійснювалось за договорами, укладеними саме позивачем та афілійованими компаніями позивача в інтересах позивача.

Також колегія суддів зазначає, що оскільки представництво не є юридичною особою, отримання матеріальних активів не може розглядатись як господарська діяльність, направлена на отримання прибутку.

Згідно з підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, є платниками податку на прибуток.

Відповідно до пункту 13.8 статті 13 зазначеного Закону прибуток постійного представництва нерезидента в Україні оподатковується у загальному порядку.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід, зокрема, включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податків у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків в звітному періоді.

Пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на вартість товарно - матеріальних цінностей отриманих представництвом "Емерсон Просесс Менеджмент АГ" на території України від інших постачальників окрім позивача та його представництва в Російській Федерації.

Актом № 73/2204/19364733 від 25.05.2010 також, встановлено, що в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" представництвом було віднесено до складу валових витрат у 4 кварталі 2009 року витрати не підтверджені первинними документами у сумі 2 485 235 грн.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що представництва нерезидентів, створені в Україні, зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (в т. ч. регістри). Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь в їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов'язані складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції., облікові регістри - носії спеціального формату у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем доказів на підтвердження факту понесення Представництвом "Емерсон Просесс Менеджмент Аг" та компанією нерезидентом "Emerson Process Management AG"(Швейцарія) витрат, пов'язаних з отриманням доходів та їх документального підтвердження (відповідні Контракти, Договори, Угоди із контрагентами, видаткові/прибуткові накладні, податкові накладні, ВМД, акти виконаних робіт, інвойси або інші документи, що підтверджують отримання товарів (робіт, послуг) та інші первинні документи, платіжні доручення, бухгалтерські документи та оборотно-сальдові відомості по відповідним рахункам на Представництво "Емерсон Просесс Менеджмент Аг" суду надано не було.

Щодо посилань позивача на реєстр продажів та витрат, як на первинний документ, який підтверджує наявність визначених в ньому витрат суд звертає увагу на те, що відповідний документ є зведеним бухгалтерським документом, який підлягає складанню на підставі первинних бухгалтерських документів, які і підтверджують належним чином понесення платником податків витрат.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано вірно оцінку встановленим у справі обставинам, правильно застосовано норми чинного на час виникнення правовідносин законодавства України, а отже прийнято законне рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної поджаткової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Межевич М.В.

Повний текст виготовлено: 22 березня 2017 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Межевич М.В.