Постанова № 65487515, 22.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1149/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1701, 40 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 17.08.2009 року відповідач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області, як платник страхових внесків відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Позивач вказує, що внаслідок несплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за ІІІ та ІV квартали 2010 року за відповідачем станом на час звернення до суду рахується недоїмка у розмірі 1701, 40 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування управлінням було надіслано страхувальнику, який має недоїмку, вимоги про сплату боргу від 29.12.2010 року № Ф-340 У та від 14.07.2011 року № Ф-1265 У, але відповідач в установлений законом строк зазначені у вимогах суми не сплатив та вимоги не оскаржив. Вимоги управління ПФУ про сплату боргу є виконавчими документами та перебували на виконанні в органах ДВС, однак виконавчі провадження по ним закінчено у зв'язку із ліквідацією боржника як суб'єкта господарювання.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1, як фізичної особи, заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1701, 40 грн.

У судове засідання, призначене на 22 березня 2017 року представник позивача не зявився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно; 15.03.2017 року через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Представник відповідача у судове засідання також не зявився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся, проте судова кореспонденція повернута до суду з відміткою відповідальної особи поштового звязку: не проживає. Відповідно до положень ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступні обставини та факти.

ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 17.08.2009 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець Болградською районною державною адміністрацією Одеської області, номер запису про проведення державної реєстрації: 2 532 000 0000 004751.

З 17.08.2009 року по 19.08.2013 року ФОП ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області, як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Як заявлено у позові, за відповідачем рахується недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, яка станом на 30.01.2017 року складає 1701, 40 грн.

Судом встановлено, що зазначена заборгованість виникла за відповідачем внаслідок несплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у 2010 році, а саме за ІІІ квартал 2010 року у сумі 866, 46 грн., за ІV квартал 2010 року у сумі 890, 36 грн.

З огляду на зазначене, управлінням Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області було складено та надіслано на адресу страхувальника вимогу про сплату боргу від 29.12.2010 року № Ф-340У про те, що станом на 29.12.2010 року заборгованість зі сплати страхових внесків ОСОБА_1 становить 866, 46 грн. (а.с. 6).

Також управлінням Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області було складено та надіслано страхувальнику вимогу про сплату боргу від 14.07.2011 року № Ф-1265У, відповідно до якої станом на 14.07.2011 року заборгованість зі сплати страхових внесків ОСОБА_1 становить 890, 36 грн. (а.с. 13).

Однак, відповідач у встановлений законом строк зазначені у вимогах суми страхових внесків не сплатив.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 квітня 2004 року набув чинності Закон України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до п. 1 ст. 14 вказаного закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

За частиною 3 ст. 15 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.

Відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, розділу 5 Інструкції № 21-1 Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003, відповідач, як страхувальник, зобовязаний одночасно з одержанням в установах банків коштів на оплату праці вчасно, за встановленою законодавством формою перерахувати внески на обовязкове державне пенсійне страхування згідно встановлених тарифів та надавати звітність у встановлені законодавством терміни до органів ПФУ.

ОСОБА_2 з ч. 12 ст. 20 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

У відповідності з положеннями частин 2, 3 ст. 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

При цьому, згідно п. 15 ст. 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Як встановлено судом, на виконання вимог ч. 3 ст. 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, позивач надсилав на адресу відповідача вимоги про сплату боргу № Ф-340У від 29.12.2010 року та № Ф-1265У від 14.07.2011 року на суми заборгованості зі сплати страхових внесків, однак відповідач, в установлений законом строк, зазначені у вимогах суми боргу не сплатив. Вимоги про сплату боргу не оскаржив.

З матеріалів справи судом встановлено, що протягом 2011-2016 років вимоги про сплату боргу від 29.12.2010 року № Ф-340 У та від 14.07.2011 року № Ф-1265 У перебували на виконанні у відділах ДВС.

Так, постановами державного виконавця відділу ДВС Болградського управління юстиції від 10.02.2011 року та старшого державного виконавця відділу ДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу № Ф-340У, виданої 29.12.2010 року УПФУ у Болградському районі Одеської області про стягнення 866, 46 грн. (а.с. 7-9).

Однак, 15.12.2015 року постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф-340У від 29.12.2010 року було закінчено, у звязку із тим, що 21.07.2014 року проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 27.12.2016 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання вимоги УПФУ у Болградському районі Одеської області про сплату боргу № Ф-340У від 29.12.2010 року. Підставою закінчення виконавчого провадження зазначено ліквідацію боржника (а.с. 12).

За вимогою УПФУ у Болградському районі Одеської області про сплату боргу № Ф-1265У від 14.07.2011 року, постановами державного виконавця відділу ДВС Болградського управління юстиції від 16.08.2011 року та старшого державного виконавця відділу ДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції від 30.09.2015 року було відкрито виконавче провадження про стягнення боргу у розмірі 890, 36 грн. (а.с. 14-16).

Однак, 27.12.2016 року постановою головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавче провадження з примусового виконання вимоги № Ф-1265У від 14.07.2011 року закінчено, у звязку із ліквідацією боржника (а.с. 19).

На підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що 21.07.2014 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

В постанові Верховного суду України від 4 грудня 2013 у справі № 6-125цс13 зроблено висновок про те, що з огляду на положення статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 47 - 49 Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

ОСОБА_2 абзацу другого підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 Податкового кодексу України, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Таким чином, на теперішній час ОСОБА_1, у минулому фізична особа-підприємець ОСОБА_1, є боржником перед бюджетом зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму боргу у розмірі 1701,40 грн.

ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено існування за відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1701, 40 грн., доказів самостійної її сплати відповідачем до суду не надано, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 23, 35, 69, 71, 72, 86, 128, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 1704,40 грн. (одна тисяча сімсот чотири гривні 40 коп.) на рахунок №2560531314026, отримувач: Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області, код ЄДРПОУ 22500855, банк отримувача: Обласне управління АТ «Ощадбанк» м. Одеса, МФО 328845.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Глуханчук