Рішення № 65482977, 20.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/1194/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 березня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.,

суддів: Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря: Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 30 листопада 2016 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, -

встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся у суд із даним позовом, який обґрунтовано тим, що за ОСОБА_5, який помер 01.11.1987 року через важку хворобу, і був у безпорадному стані до смерті, доглядали син ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (дружина ОСОБА_4І.). ОСОБА_6 (дружина ОСОБА_5 та мати ОСОБА_4І.) та ОСОБА_7 (син ОСОБА_5 та брат ОСОБА_4І.) ухилялися від надання допомоги в утриманні ОСОБА_5.

У подальшому, за матірю ОСОБА_6, яка померла 27.02.1999 року також доглядали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (дружина ОСОБА_4І.), а ОСОБА_7 ухилявся від надання допомоги в утриманні ОСОБА_6, яка була важко хвора і перебувала в безпорадному стані.

15 вересня 2009 року помер ОСОБА_7, за яким також не доглядали та ухилялися від надання допомоги в утриманні його сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

У звязку із цим, позивач просить суд, усунути від права на спадкування ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкове майно в с. Дусино, вул. Миру, буд. 165, Свалявського району, Закарпатської області.

Ухвалою Свалявського районного суду від 29.09.2016 року залучено до участі в даній справі ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_4, який помер 26.10.2015 року, (а.с. 157).

Рішенням Свалявського районного суду від 30.11.2016 року в задоволенні даного позову, відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що наданими доказами доведено перебування спадкодавців у безпорадному стані та ухилення їхніх спадкоємців від надання їм допомоги. Також вважає, що суд безпідставно не застосував ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР, які підлягали застосуванню.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з огляду на наступні мотиви.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії I-ФМ № 413968 ОСОБА_5 помер 01 листопада 1987 року, (а.с. 3). Причина смерті зазнана, «Кахенсія, метастази у віддалені органи».

Відповідно до заяви, поданої ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до Свалявської державної нотаріальної контори від 18.06.1988 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зверталися про видачу свідоцтва про право на спадщину за померлим ОСОБА_5, (а.с. 169-170).

Згідно заяви, поданої 18 червня 1988 року ОСОБА_4, мешканцем с. Дусино, буд. 165А, посвідченої завідувачем Закарпатського державного нотаріального архіву від 20.02.2014 року ОСОБА_4 спадщину за померлим ОСОБА_5 не прийняв, заяви про продовження строку на прийняття спадщини подавати не буде, (а.с. 171).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.1988 року спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 (помер 01.11.1987 року) у рівних частках на житловий будинок № 165, вул. Миру в с. Дусино, Свалявського району, Закарпатської області є ОСОБА_8 (дружина померлого) та ОСОБА_7 (син померлого), (а.с. 178-179).

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла 27 лютого 1999 року, (а.с. 4). Причина - смерті вказана: «Рак сліпої кишки 3 ст. 3 кл. група».

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер 15 вересня 2009 року, (а.с. 5).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні позову. Разом із тим, не може повністю погодитись із правовим обґрунтуванням такої відмови, оскільки судом при цьому не зовсім вірно застосовано норми матеріального права.

Згідно пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померли задовго до набрання чинності ЦК України (від 2004 року), то до правовідносин повязаних зі спадкуванням за ними підлягають застосуванню приписи ЦК УРСР (від 1963 року), а не чинного наразі ЦК України, який застосовано судом.

При цьому посилання апелянта на необхідність застосування приписів ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР, є безпідставним, оскільки дані норми регулюють порядок прийняття спадщини, що не стосується даної цивільної справи.

Згідно ст. 528 ЦК УРСР не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки, і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них у силу закону обовязків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

Інститут усунення від спадщини (ЦК УРСР) стосується недопущення до спадкування недобросовісних спадкоємців, тобто осіб, які мають право на спадщину. З даного слідує, що усуненими від спадщини можуть бути лише живі особи (спадкоємці), позаяк лише такі особи мають право на спадщину.

У той же час, на момент предявлення даного позову ОСОБА_6 (спадкоємець за ОСОБА_5А.) та ОСОБА_7 (спадкоємець за ОСОБА_6А.) вже давно були померли, а відтак не можуть бути усунені від спадщини.

Крім того, згідно ст. 528 ЦК УРСР внаслідок ухилення від виконання обовязків по утриманню спадкодавця можуть бути усунені від спадщини лише батьки та повнолітні діти, а тому ОСОБА_6, як дружина померлого ОСОБА_5 не може бути усунена від спадкування за ним.

Тобто, позовні вимоги про усунення від спадкування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є безпідставними та не ґрунтуються на нормах матеріального права, і саме із цих підстав слід відмовити в їх задоволенні.

Щодо усунення від спадкування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ОСОБА_7, що помер 23.09.2009 року, колегія суддів констатує наступне.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обовязку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, повязане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обовязок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Однак, позивачем не надано належних доказів перебування ОСОБА_7 у безпорадному стані та потребування внаслідок цього допомоги. Посилання позивача на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.09.2009 року, (а.с. 7) є безпідставним. У даній постанові лише вказано, що згідно патологоанатомічного обстеження смерть ОСОБА_7 наступила в результаті дисемінованого туберкульозу легень. Однак, у цій же постанові вказано, що ОСОБА_7 останнім часом підробляв на ринку (що вже не свідчить про безпорадність його стану), і лише з 13.09.2009 року (тобто за два дні до смерті) перебував на лікуванні в КМКЛ №6. Матеріали справи не містять жодних медичних документів, з яких би можна було встановити безпорадний стан ОСОБА_7 та тривалість такого стану, а відтак, слід виходити з недоведеності такої обставини.

Також позивачем не доведено жодними належними та допустимим доказами факту ухилення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від надання допомоги померлому ОСОБА_7, зокрема не встановлено, що вони мали можливість надавати таку допомогу, і свідомо та умисно ухилялися від її надання. Більше того, як встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 на той момент перебував на військовій службі, що апріорі виключає його ухилення від надання допомоги.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про усунення від права на спадкування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за недоведеністю.

Враховуючи наведені обставини, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову.

А звідси, керуючись вимогами ст. 528 ЦК УРСР, ст. 1224 ЦК України, та статей 10, 60, 212, 307, 309, 314, 316, 317 і 319 ЦПК України, апеляційний суд,

рішив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, задоволити частково.

Рішення Свалявського районного суду від 30 листопада 2016 року в частині позовних вимог про усунення від права на спадкування ОСОБА_6 та ОСОБА_7, змінити, ухваливши із цієї вимоги нове судове рішення.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відмовити за безпідставністю.

У решті позовної вимоги про усунення від права на спадкування ОСОБА_2 та ОСОБА_3, рішення суду першої інстанції, залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Суддя-доповідач

Судді