Ухвала суду № 65477873, 21.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/3671/16-ц Провадження № 22-ц/795/300/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Литвиненко І. В. Доповідач - Вінгаль В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М.суддів:ГУБАР В.С., ОНИЩЕНКО О.І.при секретарі:Шапко В.М.,за участю:ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 110 грн 24 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Заявниця не погоджується із рішенням суду в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_4 3 000 грн. моральної шкоди та 110,24 грн. судових витрат, оскільки покладений в основу рішення висновок №С-168 судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.2016 року ґрунтується на припущеннях експерта та не підтверджує причинний зв'язок між діями ОСОБА_6 та деформаціями, що мають місце в квартирі АДРЕСА_1.

На думку заявниці саме будівельні роботи в квартирі АДРЕСА_2 виконані позивачами ОСОБА_4, ОСОБА_9 в 2004-2005 роках, що збільшили навантаження на старі конструкції 1960-1966 років, а також значний термін експлуатації і спричинили порушення цілісності та безпечності експлуатації частини будинку, що належить позивачам.

Заявниця вважає, що ОСОБА_4 не довела факту заподіяння їй моральної шкоди, не надала жодного доказу на підтвердження моральних страждань і розміру шкоди.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_6 та змінити рішення суду шляхом збільшення суми стягнутої моральної шкоди до 15 000 грн. та задовольнити вимогу щодо зобов'язання ОСОБА_6 провести відповідну перебудову - встановити опірні конструкції для несучих пошкоджених балок горища будинку за адресою: АДРЕСА_5.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що фактором, який спричинив деформації в квартирі АДРЕСА_1 є як зміна навантажень внаслідок ремонтно-будівельних робіт у квартирі №1, власником якої є ОСОБА_6, що є порушенням прав позивачів, так і значний термін експлуатації з 1960 та 1966 років, що перевищує нормативний термін служби 30-40 років. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував, що через деформацію стіни порушено звичний спосіб життя ОСОБА_4 та виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості розмір моральної шкоди, заявлений ОСОБА_4, зменшено судом до 3 000 грн.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому в силу ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_4 є власником 4/25 частин будинку по АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу 1-7525 від 02.10.1985 року.

ОСОБА_9 є власником 3/25 частини вказаного будинку на підставі договору дарування №3155 від 08.12.2005 року.

ОСОБА_6 є власником 6/25 частини вказаного будинку на підставі договору дарування від 18.01.2008 року, посвідченого приватним нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Скрипкою О.О. та зареєстрованого в реєстрі №470.

Іншими співвласниками є треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради №316 від 09 листопада 2009 року дозволено проектні роботи на будівництво ОСОБА_6 прибудови розміром 11,0х0,5м та прибудови розміром 3,7х2,1м з урахуванням розширення площі кухні, переобладнання кухні під коридор та кухню, переобладнання 2-х кімнат (літ.1-1, літ.1-2) під одну, кімнату (літ.1-3) під санвузол та коридор, а також надбудови мансардного приміщення розміром 13,1х3,7м з розміщенням на ньому 2-х кімнат, санвузла та коридору, зі збільшенням житлової площі на 20 кв.м. АДРЕСА_3.

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради №131 від 25 червня 2013 року затверджено акт надання дозволу на експлуатацію ОСОБА_6 прибудови під літерою А10-1 житловою площею 22,3 кв.м., загальною 45,5 кв.м. і мансардне приміщення під літерою А11-1 житловою площею 34,1 кв.м., загальною 47,8 кв.м., з доведенням житлової площі по квартирі №1 до 56,4 кв.м., загальної до 93,3 кв.м. приватного житлового одноповерхового будинку АДРЕСА_5

У квітні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просили зобов'язати останню провести відповідну перебудову - встановити опірні конструкції для несучих пошкоджених балок горища будинку за адресою: АДРЕСА_5 та стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., витрати на правову допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 самовільно здійснила повну перебудову належної їй квартири грубо порушивши будівельні норми через спиляні несучі дерев'яні соснові балки, які лежали на несучих стінах та підтримували горище, в результаті чого все навантаження припало на суміжну стіну, яка розділяє квартиру позивачів та відповідачки. В останній час вказана суміжна стіна почала руйнуватися, що створює небезпеку для життя ОСОБА_4, яка не може повноцінно користуватися кімнатою.

Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком судової будівельно-технічної експертизи №С-168, складеним 30 листопада 2016 року експертом Чернігівської регіональної торгово-промислової палати встановлено, що можливими факторами що спричинили деформації в квартирі АДРЕСА_1 є значний термін експлуатації з 1960 та 1966 рр., що перевищує нормативний термін служби 30-40 років та зміна навантажень, що виникла внаслідок ремонтно-будівельних робіт в квартирі №1.

Зважаючи на те, що висновком експертизи №С-168 від 30.11.2016 року підтверджується відхилення при проведенні добудови та надбудови ОСОБА_6 від робочого проекту прибудови та надбудови мансардного поверху до житлового будинку АДРЕСА_5 зокрема обпирання однієї з балок перекриття не тільки на цегляну стіну, а і суміжну дерев'яну, що призвело до зміни навантажень через ремонтно-будівельні роботи в квартирі №1 та є однією із причин деформації в квартирі АДРЕСА_4, в результаті чого права позивачів порушені, то судом першої інстанції обґрунтовано частково задоволено позов ОСОБА_4

Не знайшли свого підтвердження доводи заявника про те, що висновок №С-168 судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.2016 року ґрунтується на припущеннях, оскільки експерта було попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку, експертом здійснено обстеження об'єкта дослідження та складено висновок на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Посилання заявниці на те, що саме будівельні роботи в квартирі АДРЕСА_2 виконані позивачами ОСОБА_4, ОСОБА_9 в 2004-2005 роках, що збільшили навантаження на старі конструкції 1960-1966 років необгрунтовані, так як належним чином не підтверджені.

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 3 000 грн. судом першої інстанції, у відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України та роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» враховано, що через деформацію стіни було порушено звичний спосіб життя позивача ОСОБА_4, яка боїться проживати в кімнаті із деформованою стіною, а також засади розумності, справедливості та виваженості. Тому доводи апеляційної скарги про недоведеність ОСОБА_4 факту заподіяння моральної шкоди, не надання жодного доказу на підтвердження моральних страждань та розміру шкоди є безпідставними, оскільки висновок суду в цій частині відповідає встановленим обставинам і дослідженим доказам.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним, обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: