Ухвала суду № 65475038, 21.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3571/16-ц 21.03.2017 210317 21.03.2017

Провадження №22-ц/784/796/17 Головуючий по 1 інстанції Літвіненко Т.Я.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" ( далі - ТОВ «ФК « Європейська агенція з повернення боргів») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

24 листопада 2016 року ТОВ «ФК « Європейська агенція з повернення боргів» ( далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 04 серпня 2014 року між публічним акціонерним товариством Платинум Банк (далі - ПАТ «ПтБ») та відповідачем укладено договір №140/8347DCLRKPT, за яким остання отримала кредит у розмірі 30704,89 грн. з датою повернення 02 лютого 2021 року.

21 липня 2015 року між ПАТ «ПтБ» та товариством було укладено договір факторингу №20150721-Г, відповідно до якого Банк відступив позивачеві право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором коштів, право одержання яких належало банку, а позивач набув права вимоги грошових коштів від відповідача.

Оскільки відповідач порушувала умови кредитного договору щодо повернення коштів, то у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 21 липня 2015 року становить 35866 грн.83 коп., із яких 30277 грн.89 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 2149 грн.69 коп. - заборгованість по процентам та комісії, 3439 грн.25 коп. пеня за порушення графіку погашення заборгованості.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2017 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором №140/8347DCLRKPT від 04 серпня 2014 року станом на 20 липня 2015 року в сумі 35866 грн. 83 коп., з яких заборгованість за основною сумою боргу в сумі 30277 грн. 89 коп., за процентами та комісією 2149 грн. 69 коп., пеня за порушення графіку погашення заборгованості 3439 грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн., всього 37 244 грн. 83 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу та залишити оскаржуване рішення без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язанняє його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зокрема, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач, як новий кредитор, посилаючись на неналежне виконання відповідачем покладених на неї зобовязань, існування заборгованості за кредитним договором та враховуючи, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 21 липня 2015 року товариство не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій, просив стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 21 липня 2015 року у сумі 35866 грн.83 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості предявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 04 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Платинум Банк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №140/8347DCLRKPT.

Відповідно до п. 1.2 цього договору Банк надав відповідачу грошові кошти в сумі - 30704,89 грн. на поточні потреби із встановленням фіксованої процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних; сплатою комісії за обслуговування кредиту - 430,00 грн. Дата повернення кредиту 02 лютого 2021 року.

Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку.

ОСОБА_2, в свою чергу, зобовязалася використовувати кредит відповідно до цільового призначення ( п.1.4 договору).

Банк формує графік платежів із зазначенням сум погашення основного боргу, за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, комісії за надання платежу, комісії за обслуговування кредиту, вартості всіх сукупних послуг та інше ( додаток №1 до договору).

Згідно п.2.3 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком з дати надання кредиту, щомісячно, на дату сплати поточної заборгованості за кредитом, виходячи з залишку непростроченої заборгованості за кредитом згідно з Додатком №1 (а.с.6).

Згідно п.2.4 кредитного договору, комісія за обслуговування кредиту нараховується та сплачується щомісяця починаючи з першої дати сплати заборгованості разом із сплатою процентів та заборгованості за кредитом в дату сплати заборгованості.

Відповідно до п.7.1.2 ст.7 Закону України « Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 280, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 року за N 918/9517 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Відповідно до цієї постанови поточні банківські рахунки із значення 2625 - кошти на вимоги фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток.

Поточні банківські рахунки із значенням 2909 призначені для обліку сум іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку і при проведенні фінансових операцій за кредитом рахунку проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку, а за дебетом рахунку проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

Згідно п. 1.3 вказаного кредитного договору для видачі та погашення кредиту Банк відкриває позичальнику рахунок № 29093834700140. Позичальник доручає Банку самостійно утримати всі належні платежі комісії, що мають сплачуватися йому при видачі Кредиту, перерахувати з Рахунку кредитні кошти на поточний рахунок.

Кредит надається Банком Позичальнику шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника № 26258000042771 ( п.2.1).

Згідно виписки по особовим рахункам наданою ПАТ «Платинум Банк», 04 серпня 2014 року, останнім було здійснено перерахування коштів в розмірі 30704,89 грн. на позичковий рахунок № 29093834700140 з призначенням платежу: «Надання кредиту (ОСОБА_2), відповідно до кредитного договору № 140/8347 DCLRKPT від 4 серпня 2014 року (док. № 289602639), далі відповідно до п. п. 1.3 цього договору Банк перерахував з вказаного рахунку (29093834700140) кредитні кошти на поточний рахунок № 26258000042771 (док. № 289602640), що відповідно до умов договору і є моментом надання кредиту (а.с.9).

Вищевикладене свідчить про те, що Банк виконав умови кредитного договору належним чином, надав відповідачу кредит у сумі 30704,89 грн., перерахувавши їх на поточний рахунок відкритий на імя відповідача і з цього часу лише ОСОБА_2 як платник може розпоряджатися цими коштами за допомогою платіжного інструмента зокрема платіжної картки.

А відтак твердження апеляційної скарги про те, що вона не знімала перераховані їй на картковий рахунок кошти і не користувалася цими коштами значення не мають, оскільки з моменту списання коштів з позичкового рахунку та зарахування їх на поточний рахунок розпорядником цих коштів є позичальник.

Крім того, відповідно до виписки по особовим рахункам наданої ПАТ «Платинум Банк», 02 вересня 2014 року відповідачем було сплачено в рахунок погашення боргу 857,00 грн., з яких 427,00 зараховані на часткову сплату кредиту та 430,00 грн. зараховані на сплату комісії за обслуговування кредиту.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову Товариства та у відповідності до ст.ст. 516,517,526, 589, 590, 611, 615,1054 ЦК України стягнув визначену заборгованість на користь позивача.

21 липня 2015 року між ПАТ Платинум Банк та ТОВ Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів, було укладено Договір факторингу № 20150721-Г.

За умовами цього договору ПАТ Платинум Банк (додаток №1 ) відступило позивачу право вимоги за договором №140/8347DCLRKPT на загальну суму 35866,83 грн., яка складається із 30277,89 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 2149,69 грн. - заборгованість за процентами та комісією, 3439,25 грн. пеня за порушення графіку погашення заборгованості (а.с. 13,14-16). Саме цю суму заборгованості станом на 21 липня 2015 року просить стягнути на свою користь позивач. Після набуття права вимоги останній не здійснював нарахування жодних штрафних санкцій. А тому твердження апеляційної скарги про те, що позивачем безпідставно визначено суму заборгованості не заслуговують на увагу.

Як вбачається із матеріалів справи, листом від 27 липня 2015 року позивач повідомив відповідача про те, що право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ ФК Європейська агенція з повернення боргів із зазначенням суми заборгованості та розрахункових рахунків на погашення заборгованості (а.с.11).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч.2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обовязку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обовязку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №6-979цс15 від 23 вересня 2015 року.

З врахуванням вищевказаного, посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не довів наявність підстав для предявлення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, вона не була повідомлена про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь третьої особи не заслуговують на увагу.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно установлені фактичні обставини справи, на підставі яких зроблені обґрунтовані висновки по суті позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування або зміни рішення суду.

З врахуванням викладеного апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

ОСОБА_3