Ухвала суду № 65471134, 22.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2202/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- ОСОБА_1

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2016 року № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2,

ВСТАНОВИВ :

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2016 року № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в акті перевірки не наведено фактичних доказів того, що контрагенти-постачальники в період проведення фінансово-господарських операцій з позивачем допустили порушення норм чинного законодавства. Правовідносини відбувались на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів відповідними банківськими документами. Надані відповідачу первинні бухгалтерські документи не мають дефектів форми, змісту або походження. Позивач не може нести відповідальність у разі допущення порушень ведення податкового чи бухгалтерського обліку контрагентами.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву (т. 1 а.с. 172-174), згідно яких перевіркою встановлено факти маніпулювання податковою звітністю з метою формування технічного податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ПП «Універсал Будтрест» (на час розгляду справи ПП «ВЕК-Хортиця»), ТОВ «СКМПН», ПП «Юникор», ТОВ «Ост Плюс» і ТОВ «Торговий дім «Южний Край».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволені позову.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.07.2016 року №0001531401. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.07.2016 року №0001541401. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №2751 від 26.10.2016 року в сумі 11 195,40 грн.

Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулося до суду з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ТОВ «Антарес-Буд» повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що у травні-червні 2016 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 29.06.2016 року № 20/14-29-14-01/31159868 (т.1 а.с. 21-116).

Під час перевірки серед іншого встановлено наступні порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 р. на загальну суму 177 461,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за вересень-грудень 2014 р. і квітень, червень 2015 р. на загальну суму 419 627,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.07.2016 року № НОМЕР_1 на суму 524 533,75 грн. і № НОМЕР_2 на суму 221 826,25 грн. (т.1 а.с. 19-20), які оскаржені позивачем до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з письмових заперечень відповідача, операції, які вплинули на збільшення суми грошових зобовязань позивача з податку на прибуток і ПДВ є операції з такими контрагентами як: ПП «Універсал Будтрест» (на час розгляду справи ПП «ВЕК-Хортиця»), ТОВ «СКМПН», ПП «Юникор», ТОВ «Ост Плюс» і ТОВ «Торговий дім «Южний Край».

З наданих позивачем доказів судом першої інстанції вірно встановлено, що в 2014 р. позивач укладав з ПП «Універсал Будтрест» договори підряду, за якими останній залучався до виконання будівельних робіт у якості субпідрядника (т.3 а.с. 92-96, 98-100, 118, 123). Крім того, ПП «Універсал Будтрест» поставило позивачу будівельні матеріали згідно договору від 05.08.2014 року № 505 (т.3 а.с. 97). Позивачем надані податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, видаткові накладні та рахунки-фактури (т.3 а.с. 101-117, 119-122, 124-178).

Відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити реальність придбання та фактичність використання позивачем у господарській діяльності будматеріалів та робіт, поставлених ПП «Універсал Будтрест», з наступних підстав: підприємство не знаходиться за податковою адресою; не можливо дослідити походження товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, виписаних ПП «Універсал Будтрест» за вересень-жовтень 2014 року, встановлені факти невідповідності придбаних та реалізованих товарів. Вбачається маніпулювання звітними даними при формуванні податкового кредиту (посилання на податкову інформацію ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя); не встановлено транспортування товару від ПП «Універсал Будтрест» за вересень-жовтень 2014 року на адресу позивача (через відсутність товарно-транспортних накладних на поставку будматеріалів); не можливо підтвердити здійснення будівельних робіт та постачання товарно-матеріальних цінностей у задекларованих обємах у звязку з відсутністю в ПП «Універсал Будтрест» основних фондів, достатньої кількості трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; не можливо підтвердити здійснення будівельних робіт в задекларованих обємах у звязку з неможливістю ідентифікувати робітників, які здійснювали роботи, та встановити їх чисельність; в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження за ознаками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і ухилення від сплати податків встановлено залучення ПП «Універсал Будтрест» до схеми мінімізації податкових зобовязань; вбачається проведення транзитних фінансових потоків та здійснення фіктивної фінансово-господарської діяльності, яка спрямована на проведення операції з надання податкової вигоди.

Колегія суддів вважає, що доводи податкового органу по відсутність контрагента позивача за юридичною адресою є безпідставними, оскільки чинне законодавство не ставить право на формування податкового кредиту від наявності/відсутності контрагента за місцем реєстрації, тим більше ніж через рік після здійснення господарських операцій.

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних на поставлені ПП «Універсал Будтрест» будівельні матеріали, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху переміщення, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Проте, наявність належних первинних документів свідчить про здійснення самих господарських операцій. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може вказувати лише на дотримання чи порушення правил перевезення, які не повязані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 року по справі № К/9991/27587/12.

Посилання відповідача на податкову інформацію щодо ПП «Універсал Будтрест» не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б контрагенту для надання послуг/поставки товару.

Контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник ПДВ, а також мав ліцензії на виконання відповідних робіт. Відповідач не надав доказів, які б заперечували викладене.

Порушення кримінального провадження до винесення обвинувального вироку судом не має юридичного значення для розгляду адміністративної справи.

Надані позивачем до перевірки та суду першої інстанції первинні бухгалтерські документи недійсними не визнавались. Колегія суддів зауважує, що серед умов договорів з ПП «Універсал Будтрест» відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

У грудні 2014 року позивач укладав з ТОВ «СКМПН» договори підряду, за якими останній залучався до виконання будівельних робіт у якості субпідрядника (т.2 а.с. 29-31). Крім того, ТОВ «СКМПН» поставило позивачу будівельні матеріали згідно договорів від 01.10.2014 року № 700 і від 03.11.2014 року № 700 (т.3 а.с. 28, 32). Позивачем надані податкові та видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (т.3 а.с. 33-90).

Відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити реальність придбання та фактичність використання позивачем у господарській діяльності будматеріалів та робіт, поставлених ТОВ «СКМПН», з наступних підстав: підприємство не знаходиться за податковою адресою; не можливо дослідити походження товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ «СКМПН» за грудень 2014 року, встановлені факти невідповідності придбаних та реалізованих товарів. Вбачається маніпулювання звітними даними при формуванні податкового кредиту (посилання на податкову інформацію ДПІ у Київському районі м. Одеси); не встановлено транспортування товару від ТОВ «СКМПН» за грудень 2014 року на адресу позивача (через відсутність товарно-транспортних накладних на поставку будматеріалів); не можливо підтвердити здійснення будівельних робіт у задекларованих обємах у звязку з відсутністю в ТОВ «СКМПН» основних фондів, достатньої кількості трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; не можливо підтвердити здійснення будівельних робіт в задекларованих обємах у звязку з неможливістю ідентифікувати робітників, які здійснювали роботи, та встановити їх чисельність; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операції з надання податкової вигоди.

Доводи податкового органу колегія суддів не приймає з підстав, викладених при дослідженні операцій позивача з ПП «Універсал Будтрест».

У 2014 р. позивач укладав з ПП «Юникор» договори підряду, за якими останній залучався до виконання будівельних робіт у якості субпідрядника (т.2 а.с. 170-179, 181). Крім того, ПП «Юникор» поставило позивачу будівельні матеріали згідно договору від 01.10.2014 року № 649 (т.2 а.с. 180). Позивачем надані податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт (т.2 а.с. 182-250, т.3 а.с. 1-26).

Відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити реальність придбання та фактичність використання позивачем у господарській діяльності будматеріалів та робіт, поставлених ПП «Юникор», з наступних підстав: не можливо дослідити походження товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, виписаних ПП «Юникор» за листопад 2014 року, встановлені факти невідповідності придбаних та реалізованих товарів. Вбачається маніпулювання звітними даними при формуванні податкового кредиту (посилання на податкову інформацію ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області); не встановлено транспортування товару від ПП «Юникор» за листопад 2014 року на адресу позивача (через відсутність товарно-транспортних накладних на поставку будматеріалів); не можливо підтвердити здійснення будівельних робіт в задекларованих обємах у звязку з відсутністю в ПП «Юникор» основних фондів, достатньої кількості трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; не можливо підтвердити здійснення будівельних робіт в задекларованих обємах у звязку з неможливістю ідентифікувати робітників, які здійснювали роботи, та встановити їх чисельність; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди.

Доводи податкового органу колегія суддів не приймає з підстав, викладених при дослідженні операцій позивача з ПП «Універсал Будтрест».

У 2015 році позивач укладав з ТОВ «Ост Плюс» договори підряду, за якими останній залучався до виконання будівельних робіт у якості субпідрядника (т.1 а.с. 214-224). Позивачем надані податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт та розрахунки витрат (т.1 а.с. 225-250, т.2 а.с. 1-168).

Відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити реальність придбання та фактичність використання позивачем у господарській діяльності робіт, виконаних ТОВ «Ост Плюс», з наступних підстав: відсутність товариства за місцезнаходженням (посилання на податкову інформацію ДПІ у Причорноморському районі м. Одеси); не можливо підтвердити здійснення будівельних робіт в задекларованих обємах у звязку з відсутністю в ТОВ «Ост Плюс» основних фондів, достатньої кількості трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; не можливо підтвердити здійснення будівельних робіт в задекларованих обємах у звязку з неможливістю ідентифікувати робітників, які здійснювали роботи, та встановити їх чисельність; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди.

Доводи податкового органу колегія суддів не приймає з підстав, викладених при дослідженні операцій позивача з ПП «Універсал Будтрест».

У 2015 р. позивач укладав з ТОВ «Торговий дім «Южний Край» договори підряду, за якими останній залучався до виконання будівельних робіт у якості субпідрядника (т.1 а.с. 181-182). Позивачем надані податкові накладні та акти приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 183-212).

Відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити реальність придбання та фактичність використання позивачем у господарській діяльності робіт, виконаних ТОВ «Торговий дім «Южний Край», з наступних підстав: підприємство не знаходиться за податковою адресою; не можливо підтвердити здійснення будівельних робіт у задекларованих обємах у звязку з відсутністю в ТОВ «Торговий дім «Южний Край» основних фондів, достатньої кількості трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; не можливо підтвердити здійснення будівельних робіт в задекларованих обємах у звязку з неможливістю ідентифікувати робітників, які здійснювали роботи, та встановити їх чисельність; підприємством не задекларовано операції з надання будівельних робіт позивачу в червні 2015 р.; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операції з надання податкової вигоди.

Доводи податкового органу колегія суддів не приймає з підстав, викладених при дослідженні операцій позивача з ПП «Універсал Будтрест».

Колегією суддів встановлено, що придбані у ПП «Універсал Будтрест», ТОВ «СКМПН», ПП «Юникор», ТОВ «Ост Плюс» і ТОВ «Торговий дім «Южний Край» товари та послуги були використані позивачем у господарській діяльності під час виконання будівельних робіт, визначених у договорах підряду з замовниками (т.3 а.с. 187-268).

Висновки, викладені в акті перевірки, не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та звітності позивача.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми ч.2 ст.71 КАС України покладається обов'язок доказування, правомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань і прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

В силу п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 (у редакції чинній на момент складання сторонами первинних документів), визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до вимог п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність контрагентів позивача на момент здійснення правочинів не припинена, що не заперечувалось податковим органом, вони були платниками податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Також слід відзначити, що право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо інші контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно для них (положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків).

Колегія суддів вважає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено наявності жодних обставин та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди у протиправний спосіб.

Під час розгляду справи не надано будь-яких доказів, що позивач та його контрагенти протиправно, у змові, діяли з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, колегія суддів враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того, судова колегія враховує той факт, що позивач є головним підрядником, щодо будування певних обєктів інфраструктурі міста. Ці підряди він отримав згідно тендерних процедур, виконав зобовязання в повному обсязі, претензій з боку замовників робіт відсутні.

Отже, при розгляді справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 23.03.2017 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян