Ухвала суду № 65471132, 22.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1036/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Джабурія О.В.

суддів Вербицької Н.В.

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» до Херсонської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона» (далі МКП «ВУВКГ м. Херсона», підприємство, позивач) звернулось з позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (раніше Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС, була перейменована згідно з постановою КМ України від 04.11.2015 № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби»; далі Херсонська ОДПІ, відповідач), в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2015 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими підприємству збільшено грошові зобовязання за штрафними санкціями з податку на додану вартість на 264474,2 грн. у звязку із затримкою у сплаті цього податку.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків акта перевірки позивача від 26.02.2015 № 96/21-03-15-01/03355726 (далі акт № 96, акт перевірки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що МКП «ВУВКГ м. Херсона» фактично не затримувало сплату ПДВ за строками сплати, які визначені відповідачем у акті перевірки; визначення недоїмки з ПДВ у період з квітня по грудень 2014 року повязане з тим, що відповідач не виконав судові рішення про зарахування у рахунок сплати зобовязань з ПДВ 2013 року сплачені грошові кошти у сумі 336 611,00 грн. та отримані субсидії у сумі 1 842 465,99 грн.

Позивач вважає, що відображення у картках обліку з ПДВ судових рішень має свідчити про відсутність податкового боргу, а тому і про відсутність порушень у сплаті ПДВ у періодах, визначених в акті № 96.

Представник відповідача позов не визнав з тих підстав, що позивач у перевірених податкових періодах затримував сплату грошових зобовязань з ПДВ, визначених у податковій звітності та розстрочених за зверненням платника податків. Податковим кодексом України передбачена відповідальність за затримку у сплаті грошових зобовязань з податків і зборів, така відповідальність не залежить від фінансово-майнового стану платника податків, від терміну прострочення та від способу і порядку погашення податкового боргу. За таких обставин в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 № НОМЕР_1. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 № НОМЕР_2 в частині накладення на міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» штрафу у сумі 21 383,84 грн. за затримку сплати податку на додану вартість. В задоволенні решти вимог відмовлено.

На вказану постанову Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у частині задоволених позовних вимог відмовити повністю.

Згідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що за спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачеві на підставі акта перевірки № 96 були обчислені грошові зобовязання за затримку у сплаті податку на додану вартість по строкам, визначеним у рішенні про розстрочення зобовязань за квітень 2014 року та затримку зобовязань, задекларованих платником податку у деклараціях з ПДВ за травень, червень, липень, серпень та жовтень 2014 року.

Відповідно до акту перевірки загальна сума затриманих у сплаті платежів з ПДВ на строк до 30 днів склала 2 614 264,80 грн., на строк більш ніж 30 днів 15 238,60 грн.

Разом з тим, у межах податкових періодів, які вивчались у акті перевірки № 96, в провадженні Херсонського окружного адміністративного суду та судів апеляційної і касаційної інстанцій знаходились позови МКП «ВУВКГ м. Херсона» щодо зарахування сплачених ним коштів у сумі 336 611,00 грн. та отриманої субсидії у сумі 1 842 465,99 грн. у рахунок погашення зобовязань з ПДВ 2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 р. у справі № 821/1155/14, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 р. та Вищого адміністративного суду України від 24.01.2016 р. позовні вимоги позивача було задоволено повністю, а відповідача (ДПІ у м. Херсоні) зобовязано сплачені кошти у сумі 336611,00 грн. та субсидію у сумі 1842465,99 грн. направити в рахунок погашення зобовязань з ПДВ за вересень, жовтень та листопад 2013 року.

Згідно з висновком експертизи № 381/382 позивач потягом квітня-грудня 2014 року мав податковий борг з ПДВ та затримував його сплату від 1 до 34 днів. У той же час експертом встановлено, що при визначенні податкового боргу з ПДВ за актом перевірки № 96, кількості днів затримки сплати ПДВ не враховані рішення Херсонського окружного та Одеського апеляційного адміністративних судів про відновлення сплати ПДВ на загальну суму 2179076,99 грн. (336611+1842465,99).

Таким чином, сплату коштів позивачем у сумі 336611,00 грн. та отримання субсидії позивачем у сумі 1842465,99 грн. підтверджено судовими рішеннями та висновком експертизи № 381/382.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що після набрання законної сили судовими рішеннями відповідач мав відобразити в особових рахунках з ПДВ позивача за 2013 рік сплату ПДВ на загальну суму 2 179 076,99 грн. і подальші розрахунки податкового боргу (недоїмки), його сплату здійснювати з урахуванням згаданої сплати ПДВ.

Судом першої інстанції вірно визначено, що процес перевірки контролюючими органами виконання платником податків обовязків щодо повної та своєчасної сплати грошових зобовязань до бюджету та державних цільових фондів полягає у всебічному вивченні дотримання платіжної дисципліни платника податків та всіх обставин, які впливають на сплату зобовязань та можуть бути доказами виявлених порушень податкового законодавства України. Відповідач за актом перевірки № 96 мав проаналізувати не тільки картки обліку нарахування та сплати зобовязань позивача з ПДВ, а й сплату ним зобовязань за перевірені податкові періоди з урахуванням судових рішень з цього питання.

Відповідно до матеріалів справи, затримані до сплати грошові зобовязання з ПДВ у загальній сумі 2 629 503,4 грн., які відображені в акті перевірки, мали бути перекриті сплатою ПДВ у сумі 2 179 076,99 грн., відновленою судовими рішеннями від 16.05.2016 р. та від 03.07.2014 року.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку, що із 2 629 503,4 грн. несвоєчасно сплаченого ПДВ, визначених в акті перевірки, позивач несвоєчасно сплатив ПДВ на загальну суму 450 426,41 грн. із затримкою у сплаті платежу у межах 3 денного терміну.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 частково протиправним та підлягає скасуванню в частині накладення на позивача штрафу у сумі 216383,84 грн.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Апелянт, який є субєктом владних повноважень, свою позицію не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Херсонської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян