Постанова № 65471086, 22.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 489/9660/14-а

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Тихонова Н.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Романішина В.Л.,

судді Шляхтицького О.І.

при секретарі: Вишневській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до УПФ України в Заводському районі м. Миколаєва про скасування рішень від 5 листопада 2014 року №№ 67/1, 67/2 та зобов'язання призначити пенсію.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обґрунтували незаконністю спірних рішень та бездіяльності.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 серпня 2016 року вищенаведений позов було частково задоволено. Визнано протиправними спірні рішення. Зобовязано відповідача повторно розглянути заяви.

В апеляційній скарзі УПФ України в Заводському районі м. Миколаєва просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі є громадянами України, проживають в Їзраїлі (консульський облік) та звернулися до відповідача з заявами про призначення пенсій за віком.

Відповідач рішеннями від 5 листопада 2014 року №№ 67/1, 67/2 відмовив позивачам у призначенні відповідних пенсій у зв'язку з відсутністю у них зареєстрованого місця проживання в Україні.

Статтею 46 Конституції України передбачено, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Норми діючого законодавства не містять будь-якої заборони на призначення пенсій громадянам України, що знаходяться на консульському обліку в Ізраїлі та не мають реєстрації місця проживання в Україні.

Таким чином, спірні рішення є неправомірними.

Однак, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 162 КАС України. Відповідно до пункту 2 частини першої цієї норми у разі задоволення адміністративного позову, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що пенсійний орган надані позивачами документи в аспекті призначення ним пенсії не розглядав взагалі.

Лише на стадії судового розгляду у нього виявились зауваження щодо наданих документів.

Так, надані позивачами документи містять розбіжності.

В паспорті ОСОБА_2 зазначений як Діма, а в трудовій як ОСОБА_3 тощо.

Окрім того, потребують підтвердження й інші обставини, необхідні для призначення пенсії, перевірка яких входить до виключної компетенції пенсійних органів.

Вищенаведена правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду від 16 липня та 20 серпня 2015 року, 2 та 9 березня 2016 року (справи №№ К/800/63210/14, К/9991/35941/11, К/800/7097/15, К/800/18517/15).

Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів порушення позивачами строку звернення до адміністративного суду.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, однак вважає за необхідне скасувати спірні рішення та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяви позивачів з зауваженнями викладеними в рішеннях суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив дану справу, однак з помилковим застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення вищенаведеного питання, внаслідок чого його постанова підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва - задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 серпня 2016 року - змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: «Адміністративний позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року №№ 67/1, 67/2 скасувати. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва прийняти рішення по заявам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 6 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком з урахуванням того, що відсутність документів на підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України не є підставою для відмови у призначенні пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 серпня 2016 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /ОСОБА_3/

Судді /ОСОБА_4/

/ОСОБА_5/