Рішення № 65469957, 14.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/17554/15-ц Головуючий у 1-й інстанції - Петренко Н.О.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/311/2017 Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 23 594,45 доларів США, що за курсом НБУ від 04.08.2015 року складає 512 412,13 грн., із них:

- 6 000,00 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 16 349,59 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 99,39 доларів США - заборгованість за пенею та комісією;

- 23,02 доларів США - штраф (фіксована частина);

- 1 122,45 доларів США - штраф (процентна складова)

та судовий збір в розмірі 7 686,18 грн., а всього 520 098,31 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1а подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ПАТ КБ «Приватбанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № SAMDN03000017835414 від 14.12.2007р. відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 6 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 04.08.2015р. має заборгованість на загальну суму 23 594,45 доларів США, що за курсом НБУ від 04.08.2015р. складає 512 412,13 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір в розмірі 7 686,18 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договоромбанкабо інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № SAMDN03000017835414 від 14.12.2007р. ОСОБА_1 отримала кредит в ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 6 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, борг по кредиту та відсотках не погашає, у зв'язку з чим станом на 04.08.2015р. має заборгованість на загальну суму 23 594,45 доларів США, що за курсом НБУ від 04.08.2015р, складає 512 412,13 грн., із них:

- 6 000,00 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 16 349,59 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 99,39 доларів США - заборгованість за пенею та комісією;

- 23,02 доларів США - штраф (фіксована частина);

- 1 122,45 доларів США - штраф (процентна складова)

Виходячи з положень статей 526, 525,610 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача належить стягнути заборгованість в сумі 23 594,45 доларів США, що за курсом НБУ від 04.08.2015р. складає 512 412,13 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову(стаття 214 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язався вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правого зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання ( ст.510 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений строк.

В законодавстві визначають різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст..ст.530,631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідач посилається на те, що термін дії банківської картки, виданої банком на підставі кредитного договору, один рік, який закінчився у грудні 2008 року (а.с.8).

Статтею 1 п.1 вказаного договору зазначено, що термін дії кредитного ліміту відповідає терміну дії картки, термін дії картки до 12/08 (один рік) (а.с.8).

Відповідно до п.п. 3.1.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні картки (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці.

Згідно статті 3 Правил користування карткою передбачено порядок пролонгації договору, але тільки за умови належного виконання зобов'язань та наявності грошових коштів на рахунку. Із заявами про перевипуск картки відповідач до банку не зверталася і нової картки на тих самих умовах з кредитним лімітом 6 000 дол. США не отримувала.

Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-127цс14).

Про порушення свого права Банк дізнався ще в 2008 році.

Відповідно до ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Таким чином, позивач звернувся до суду в листопаді 2015 року, тобто зі спливом строку позовної давності, який закінчився в 2011 році.

Відповідач заявила суду про застосування позовної давності відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову підлягає скасуванню, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2016року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді