Постанова № 65469784, 07.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2017 р. Справа№ 911/2247/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Корсакової Г.В.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Кириченко О.О.;

від відповідача: Залунін К.В.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2016р. у справі №911/2247/16 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп"

про стягнення 155724,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Відповідача про стягнення (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.08.2016р.) заборгованості у розмірі 71009,33 грн, з яких: 17602,28 грн пені, 4122,05 грн 3% річних та 49285,00 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2016р. позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Позивача на користь Відповідача 4122,05 грн 3% річних, 17602,28 грн пені, 49017,00 грн інфляційних втрат та 1061,12 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов договору про переведення боргу від 10.11.2014р. №v486, на підставі якого у останнього виник обов'язок сплатити суму боргу ДП «Фуршет» у розмірі 84715,65 грн з дня укладання цього договору, тобто з 11.11.2014р. Проте, вказаний обов'язок Відповідачем не був виконаний, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені, інфляції та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2016р., прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент порушення провадження у справі був відсутній предмет позову. Відповідач також зазначив, що договором про переведення боргу від 10.11.2014р. №v486 не передбачений строк виконання зобов'язання, а оскільки Позивачем претензія Відповідачу не направлялася, то такий строк Відповідачем не порушено і у відповідності до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.02.2017р.

24.02.2017р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у даному відзиві.

У судовому засіданні 28.02.2017р. оголошено перерву до 07.03.2017р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

16.02.2012р. між ДП "Фуршет" та Позивачем було укладено договір №ФЦ008170. Відповідно до п.1.1 договору Позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням ДП "Фуршет", поставляти товар, а ДП "Фуршет" зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплачувати його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару Позивачем здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації ДП "Фуршет" через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно з п.5.1 договору перехід права власності на товар від Позивача до ДП "Фуршет" здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі ДП "Фуршет".

Відповідно до п.7.1 договору ДП "Фуршет" оплачує товар, що поставляється за цінами погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми.

Згідно з п.7.9 договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.03.2012р. оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Позивача через 80 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. При цьому сторони домовились про те, що ДП "Фуршет" здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн з кожного магазину.

Відповідно до п.10.1 договору останній набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015р.

17.09.2013р. на виконання умов договору Позивачем поставлено ДП "Фуршет" продукцію на загальну суму 99781,44 грн, що підтверджується видатковою накладною №6843 та товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв серія 01ААБР №854819.

Як стверджує Позивач, ДП "Фуршет" частково оплатило поставку зазначеною продукції в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 84715,65 грн.

10.11.2014р. між ДП "Фуршет", Відповідачем та Позивачем було укладено договір про переведення боргу №v486.

Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, ДП "Фуршет" переводить на Відповідача борг у розмірі 84715,65 грн, який виник за договором №ФЦ008170 від 16.02.2012р. (основний договір), укладеним між ДП "Фуршет" та Позивачем. Відповідач приймає на себе зобов'язання сплатити Позивачу суму боргу на умовах, передбачених основним та даним договором, а ДП "Фуршет" зобов'язується в порядку, в строки та на умовах, передбачених даним договором, відшкодувати понесені Відповідачем витрати по сплаті його боргу перед Позивачем.

Відповідно до п.2.1 договору підписанням цього договору Відповідач зобов'язується належним чином та добросовісно виконувати умови цього договору та основного договору.

Згідно з п.4.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Звертаючись до суду, Позивач зауважив про те, що Відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку за договором №v486 від 10.11.2014р. та не сплатив заборгованість за поставлений ДП "Фуршет" товар за договором №ФЦ008170 від 16.02.2012р. у розмірі 84715,65 грн.

14.07.2016р. відповідно до наданих сторонами копій платіжного доручення №100920039 Відповідачем було сплачено Позивачу заборгованість за договором про переведення боргу №v486 від 10.11.2014р. у розмірі 84715,65 грн у зв'язку з чим Позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З встановлених судом обставин вбачається, що між Позивачем та ДП "Фуршет" був укладений договір поставки №ФЦ008170 від 16.02.2012р., за яким у ДП "Фуршет" утворилася заборгованість перед Позивачем у розмірі 84715,65 грн. Вказану суму заборгованості було переведено на Відповідача за договором про переведення боргу №v486 від 10.11.2014р., укладеним між ДП "Фуршет", Відповідачем та Позивачем.

Як підтверджується матеріалами справи, 14.07.2016р. Відповідач сплатив заборгованість за договором №v486 від 10.11.2014р., що підтверджується платіжним дорученням №100920039 на суму 84715,65 грн., у зв'язку з чим, на думку Відповідача, відсутній предмет спору у даній справі.

Апеляційний суд з таким твердженням не погоджується у зв'язку з тим, що Позивачем було зменшено розмір позовних вимог на суму 84715,65 у зв'язку з її оплатою Відповідачем. При цьому, предметом спору у даній справі залишилось стягнення з Відповідача на користь Позивача 17602,28 грн пені, 4122,05 грн 3% річних, 49285,00 грн інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання умов договору.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до умов п.1.1 якого Відповідач прийняв на себе зобов'язання сплатити Позивачу суму боргу на умовах, передбачених договором поставки та даним договором.

У відповідності до п.7.9 договору поставки в редакції додаткової угоди №1 від 01.03.2012р. оплата за товар здійснюється через 80 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару обов'язок.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим судом, обов'язок ДП "Фуршет-Центр" з оплати товару поставленого згідно видаткової накладної № 6843 від 17.09.2013р. настав 18.09.2013р. та сплив через 80 днів, тобто 06.12.2013р., а враховуючи те, що Відповідач прийняв на себе обов'язок зі сплати боргу на умовах основного договору (договору поставки), то обов'язок Відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 84715,65 грн виник з 10.11.2014р., тобто з моменту підписання договору про переведення боргу №v486.

За вказаних обставин, твердження Відповідача щодо відсутності строків оплати боргу є необґрунтованим.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Перевіривши нарахування 3% річних в розмірі 4122,05 грн за період з 11.11.2014р. по 24.06.2016р., пені в розмірі 17602,28 грн за період з листопада 2014р. по червень 2016р. та інфляційних втрат у розмірі 49285,00 грн за період з 01.11.2014р. по 30.06.2016р., здійснених Позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені в заявленому Позивачем розмірі та частковому задоволенню позовних вимог щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 49017,00 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.33-34, 43, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2016р. у справі №911/2247/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2016р. у справі №911/2247/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Г.В. Корсакова

С.А. Гончаров