Постанова № 65469723, 13.03.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа № 922/4043/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Кладько А.С.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився.

відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 463 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.17 р. у справі № 922/4043/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман", смт. Покотилівка

про стягнення 150193,70 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" заборгованість та збитки за договором про фінансовий лізинг № 00009093 від 21.11.2013 р. в розмірі 154658,55 грн., з яких 37293,80 грн. заборгованість по сплаті лізингових платежів, 98145,72 грн. збитків, 6434,11 грн. пені, 1930,83 грн. 3% річних та 10854,09 грн. інфляційних втрат.

16.01.2017 р. представник позивача звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 37293,80 грн., збитків у розмірі 98145,72 грн., пені у розмірі 1969,26 грн., 3% річних в розмірі 1930,83 грн. та інфляційних втрат в розмірі 10854,09 грн. Зазначена заява прийнята судом до розгляду та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням цієї заяви.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2017 р. у справі № 922/4043/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, буд. 18, ідент. код 36125152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини 1В, офіс В, ідент. код 35571472) заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором про фінансовий лізинг № 000009093 від 21.11.2013 р. у розмірі 37293,80 грн., пеню в розмірі 1969,26 грн., 3% річних в розмірі 1930,83 грн., інфляційні втрати в розмірі 10854,09 грн. та судові витрати по справі в сумі 780,72 грн. В частині позовних вимог про стягнення 98145,72 грн. збитків в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що сума заборгованості відповідачем не сплачена та не спростована, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 37293,80 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1969,26 грн., 3% річних у розмірі 1930,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10854,09 грн. суд зазначив, що перевірив правильність їх нарахування та дійшов висновку, що зроблені позивачем розрахунки відповідають вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 2 ст. 625 ЦК України та іншим нормам чинного законодавства.

Щодо стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) в розмірі 91345,72 грн. суд зазначив, що в даному випадку, сторони при укладанні договору, не передбачили ані відповідальності у вигляді процентів та комісій, які позивач мав би отримати у випадку не належного виконання зобов`язання, ані процентної ставки такого нарахування процентів, при розірванні договору. Крім того позивачем не надано до суду обґрунтованого розрахунку збитків в розмірі 91345,72 грн., складеного у відповідності до умов договору та чинного законодавства.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків (реальних збитків) в розмірі 6800,00 грн., суд зазначив, що зазначена вимога про стягнення збитків в розмірі вартості юридичних послуг та вартості послуг зі зберігання майна за договором в сумі 6000,00 грн. та 800,00 грн. не відповідає вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками, а отже є безпідставною, необґрунтованою, та ін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Порше Лізинг Україна" зазначає, що при укладанні договору ТОВ "Порше Лізинг Україна" сподівалося отримати доходи впродовж дії договору у вигляді процентів і комісій, що входять до складу щомісячного лізингового платежу, підтвердженням чого є графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, який є невід’ємним додатком до договору, та відповідно до якого останній лізинговий платіж мав би бути здійснений відповідачем в листопаді 2018 року. Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на досягнення сторонами згоди щодо наслідків розірвання договору відповідно до п. 12 договору, визначених в п. 12.9. договору.

На думку позивача, для застосування такої відповідальності як відшкодування збитків мають місце всі ознаки цивільно-правового правопорушення внаслідок неналежного виконання зобов’язання, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення упущеної вигоди є правомірними та мають бути задоволені.

13.03.2017 р. ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулося до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів дійшла висновку за можливе розглянути справу за відсутності представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 21.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТМАН" (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00009093.

Згідно з преамбулою додатку до договору про фінансовий лізинг "Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу" ці загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із договором про фінансовий спільно іменується як "Контракт"), а також графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) як додаток до контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання ТОВ "Порше Лізинг Україна", а також передачі об'єкту лізингу лізингоодержувачу (у відповідності до визначених у цьому контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР від 16.12.1997 р., а також іншими застосованими положеннями українського законодавства (надалі - Контракт).

Відповідно до п. 3.1. контракту, предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті (надалі - "Об'єкт лізингу"). Об'єкт лізингу обраний у відповідності до специфікації лізингоодержувача та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір Дилера-продавця, у якого Порше Лізинг Україна придбавало об'єкт лізингу.

Відповідно до п. 4.1. контракту, Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкт лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

В п. 6.1. контракту сторони домовилися про те, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Щомісячний лізинговий платіж включає в себе:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаний з оплати та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або пов'язані з контрактом).

За умовами п. 6.5. контракту, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків визначених контрактом.

Отже, відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) відповідач зобов’язався сплачувати лізингові платежі щомісяця не пізніше 15 числа (а. с. 30-33).

Позивач зазначає, що виконав зобов'язання за контрактом належним чином, передав відповідачу, а відповідач прийняв об’єкт лізингу - транспортний засіб типу VW CrafterGP 35 Kasten 2.0 I TDI, 2013 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2EZD6008754, двигун № СКТ 037239, вартість об'єкту лізингу становить еквівалент у гривні 36800,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 11040,00 доларів США., що підтверджується актом прийому передачі від 21.11.2013 р. (а. с. 34).

На виконання п. 6.5. контракту позивач надіслав на адресу відповідача рахунки-фактури на оплату лізингових платежів за лютий, березень та квітень 2015 р., про що свідчать надані позивачем копії рахунків-фактур № 00256705 від 02.02.2015 р. на суму 10965,57 грн., № 00262388 від 06.03.2015 р. на суму 13571,25 грн., № 00268177 від 06.04.2015 р. на суму 12756,98 грн. (а. с. 36-38).

Відповідач в узгоджені сторонами терміни оплати лізингових платежів рахунки-фактури не оплатив, внаслідок чого станом на 02.11.2016 р. у відповідача утворилась заборгованість за наступними лізинговими платежами:

- частково несплачений щомісячний лізинговий платіж за січень 2015 року на суму 1905,79 грн. відповідно до рахунку № 00254865 від 13.01.2015 р., належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.01.2015 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за лютий 2015 року на суму 10965,57 грн. відповідно до рахунку № 00256705 від 02.02.2015 р., належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.02.2015 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за березень 2015 року на суму 13571,25 грн. відповідно до рахунку № 00262388 від 06.03.2015 р., належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.03.2015 р.;

- щомісячний лізинговий платіж за квітень 2015 року на суму 12756,98 грн. відповідно до рахунку № 00268177 від 06.04.2015 р., належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.04.2015 р.

За умовами п. 12.6.1. та п. 12.6. контракту, позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитись від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкту лізингу, зокрема у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий внесок у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно з п. 12.9. контракту у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов`язався повернути об`єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана позивачем, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідного запиту.

Позивач надіслав відповідачеві вимогу (від 16.04.2015 р.) про відмову від договору (а. с. 39).

Відповідач отримав зазначену вимогу та відповідно до акту приймання-передачі від 18.04.2015 р. повернув позивачу об`єкт лізингу (а. с. 40).

За умовами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Позивач вважає, датою розірвання контракту є дата отримання відповідачем повідомлення про відмову від договору – 16.04.2016 р., у зв`язку з чим останній день сплати заборгованості сплинув 19.04.2015 р.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором про фінансовий лізинг № 00009093 Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна звернулося з позовною заявою з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 37293,80 грн., збитків у розмірі 98145,72 грн., пені у розмірі 1969,26 грн., 3% річних в розмірі 1930,83 грн. та інфляційних втрат в розмірі 10854,09 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд, зокрема виходив з того, що сума заборгованості відповідачем не сплачена та не спростовані, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 37293,80 грн. є правомірними та обґрунтованими. Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1969,26 грн., 3% річних у розмірі 1930,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10854,09 грн. суд перевірив правильність їх нарахування та дійшов висновку, що зроблені позивачем розрахунки відповідають вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 2 ст. 625 ЦК України та іншим нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) в розмірі 91345,72 грн. суд зазначив, що в даному випадку, сторони при укладенні договору, не передбачили ані відповідальності у вигляді процентів та комісій, які позивач мав би отримати у випадку не належного виконання зобов`язання, ані процентної ставки такого нарахування процентів, при розірванні договору. Крім того позивачем не надано до суду обґрунтованого розрахунку збитків в розмірі 91345,72 грн., складеного у відповідності до умов договору та чинного законодавства. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків (реальних збитків) в розмірі 6800,00 грн., суд зазначив, що зазначена вимога про стягнення збитків в розмірі вартості юридичних послуг та вартості послуг зі зберігання майна за договором в сумі 6000,00 грн. та 800,00 грн. не відповідає вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками, а отже є безпідставною, необґрунтованою, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізиноодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Факт передачі об’єкту лізингу не спростовано відповідачем.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами статті 16 зазначеного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

У відповідності до п. 6.5. додатку до договору "Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу" (далі - "Умови лізингу"), лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків визначених контрактом.

У Плані відшкодування відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами (п. 6. 4 Умов лізингу).

Отже, відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) відповідач зобов’язаний сплачувати лізингові платежі щомісяця не пізніше 15 числа (а. с. 30-33).

Як зазначено вище, позивач виконав свої зобов'язання за контрактом належним чином, передав відповідачу, а відповідач прийняв Об’єкт лізингу - транспортний засіб типу VW CrafterGP 35 Kasten 2.0 I TDI, 2013 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2EZD6008754, двигун № СКТ 037239, вартість об'єкту лізингу становить еквівалент у гривні 36800,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 11040,00 доларів США., що підтверджується актом Прийому передачі від 21.11.2013 р. (а. с. 34).

Проте, відповідач в узгоджені сторонами терміни оплати лізингових платежів рахунки-фактури не оплатив, внаслідок чого станом на 02.11.2016 р. у відповідача утворилася заборгованість за наступними лізинговими платежами:

- частково несплачений щомісячний лізинговий платіж за січень 2015 року на суму 1905,79 грн. відповідно до рахунку № 00254865 від 13.01.2015 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2015 року;

- щомісячний лізинговий платіж за лютий 2015 року на суму 10965,57 грн. відповідно до рахунку № 00256705 від 02.02.2015 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2015 року;

- щомісячний лізинговий платіж за березень 2015 року на суму 13571,25 грн. відповідно до рахунку № 00262388 від 06.03.2015 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2015 року;

- щомісячний лізинговий платіж за квітень 2015 року на суму 12756,98 грн. відповідно до рахунку № 00268177 від 06.04.2015 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2015 року.

Пунктом 8.2.1. та п. 8.2. контракту сторонами передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Відповідно до п. 8.3.2. умов лізінгу, якщо відповідача повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізінгового платежу триває більше ніж 30 днів, позивач має право розірвати договір і витребувати об’єкт лізінгу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з п. 12.6.1 Умов лізингу, позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір та повернути Об'єкт лізингу у разі, якщо відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.

За змістом п. 12.7 умов лізингу, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі.

У відповідно до п. 12.9 умов лізингу, у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення. Крім того, відповідно до вимоги відповідачу встановлено обов'язок погасити заборгованість протягом 3 (трьох) днів з дня отримання вимоги.

Відповідач заборгованість у сумі 37293,80 грн. належним чином не сплатив.

Оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, останній визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань за договором лізингу.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до статті 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 37293,80 грн. заборгованості.

Стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат встановлено наступне.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 8.2.1. та п. 8.2. контракту, у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Беручи до уваги невиконання відповідачем умов договору щодо сплати лізингових платежів, перевіривши нарахування пені позивачем, зазначені вимоги обгрунтовано задоволені в сумі 1969,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних 1930,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10854,09 грн. вони також правомірно нараховані та стягнуті судом.

Правомірним є також висновок місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні збитків в розмірі 98145,72 грн. з огляду на наступне.

Згідно з п. 12.9. Контракту, у разі припинення лізингу відповідно до п.12 Контракту, відмови Лізингоодержувача, придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2. Контракту, а також якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ " Порше Лізинг Україна", якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує ТОВ "Порше Лізинг Україна" будь-яку різницю між ринковою вартістю Об'єкт лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття виплат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

В даному випадку, сторони при укладанні договору, не передбачили ані відповідальності у вигляді процентів та комісій, які позивач мав би отримати у випадку не належного виконання зобов`язання, ані процентної ставки такого нарахування процентів, при розірванні договору.

Позивачем не надано до суду обґрунтованого розрахунку збитків в розмірі 91345,72 грн., складеного у відповідності до умов договору та чинного законодавства.

Враховуючи те, що контрактом та чинним законодавством не передбачено нарахування процентів та комісій, які позивач мав би отримати у випадку не належного виконання зобов`язання, при розірванні договору та відсутність обґрунтованого розрахунку зазначених збитків, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем суми неодержаних доходів та відмову в позові в частині стягнення 91345,72 грн. збитків (упущеної вигоди).

Позивач не надав доказів вжиття заходів щодо запобіганню виникненню збитків або наявності відповідних правовідносин на які вплинуло невиконання, тощо.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків (реальних збитків) в розмірі 6800,00 грн., вбачається наступне.

З метою супроводження процесу повернення заборгованості об'єкта лізингу між позивачем (замовником), ТОВ “Автосоюз” та ТОВ "Юридична фірма Вернер" були укладені договір зберігання від 01.09.2014 р. та договір про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р., з метою надання послуг по зберіганню об`єкта лізингу та надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді.

У зв'язку викладеним, позивач зазначає, що понесено витрати, на підтвердження чого надав наступні документи:

- рахунок на оплату № 65 від 05.05.2015 р. виставлений ТОВ “Автосоюз” на суму 400,00 грн.;

- акт наданих послуг № 288 від 05.05.2015 р. ТОВ “Автосоюз” на суму 400,00 грн.;

- платіжне доручення № 50002625 від 25.05.2015 р. про сплату ТОВ “Автосоюз” 400,00 грн.;

- рахунок на оплату № 71 від 02.06.2015 р. виставлений ТОВ “Автосоюз” на суму 400,00 грн.;

- акт наданих послуг № 305 від 02.06.2015 року ТОВ “Автосоюз” на суму 400,00 грн.;

- платіжне доручення № 50022919 від 10.06.2015 р. про сплату ТОВ “Автосоюз” 400,00 грн.;

- договір про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р.;

- додаткова угода № 47 від 15.01.2013 р. до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р.;

- додаткова угода № 206 від 10.08.2015 р. до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р.;

- заявка № 613 від 04.11.2016 р.;

- рахунок фактура № 1528 від 09.11.2016 р. на суму 6000,00 грн.;

- акт № 1529 від 09.11.2016 р.

За умовами п. 13.5. контракту, лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (повернення) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням Об'єкту лізингу.

А отже, позивач відносить до збитків витрати на правову допомогу (юридичні послуги), якій останній поніс у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.

Разом з тим, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623, 1166 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

В даному випадку заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови.

Крім того, витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Контрактом.

У зв’язку з чим, вимога про стягнення збитків в розмірі вартості юридичних послуг та вартості послуг зі зберігання майна за договором в сумі 6000,00 грн. та 800,00 грн. не відповідає вимогам статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками, а тому є безпідставною, необґрунтованою, задоволенню не підлягає.

Зазначені висновки господарського суду узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 29 грудня 2015 року у справі № 911/1623/15, якою визначено, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 16.01.17 у справі № 922/4043/16 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія –

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 16.01.17 у справі № 922/4043/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Могилєвкін Ю.О.