Рішення № 65468626, 13.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа № 910/23385/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Військової частини А0215

до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна"

про стягнення 31 985, 04 грн.

за участю представників:

від позивача:Кучинський О.А.- представник за довіреністю № 350/153/704-пс від 08.12.2016 р. від відповідача:Печерський П.М.- представник за довіреністю № 1 від 03.01.2017 р. від третьої особи:не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

До господарського суду м. Києва звернулась Військова частина А0215 (далі - Військова частина) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") про стягнення 31 985, 04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено гарантійні зобов'язання, якими забезпечувалось виконання ТОВ "Росінтек-Україна" зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 96/14 від 29.07.2014 р., укладеного між позивачем та ТОВ "Росінтек-Україна". Оскільки останній не виконав умови вказаного договору, відповідач повинен сплатити Військовій частині 20 000,00 грн. суми гарантії, інфляційну складову боргу у сумі 10 956,00 грн. та 3 % річних у сумі 1 029,04 грн., а всього - 31 985, 04 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2016 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (далі - ТОВ "Росінтек-Україна").

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, у своєму відзиві зазначив, що позивачем не було дотримано умов гарантії та договору закупівлі товарів за державні кошти № 96/14 від 29.07.2014 р., а тому підстав для виплати відповідачем гарантії немає. Також вказав, що банк віднесено до категорії неплатоспроможних та в ньому розпочато процедуру ліквідації. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - ТОВ "Росінтек-Україна" у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Позиція третьої особи щодо заявленого позову суду невідома.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 29.07.2014 р. між Військовою частиною А0215 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 96/14 від 29.07.2014 р. (далі - договір). Відповідно до цього договору постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 та у специфікації товару (додаток № 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Найменування товару: лот № 2 - авіаційні шини 1300х480 м.1А або еквівалент (далі-товар), код 22.11.1. Шини та камери гумові нові, згідно з державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010. Кількість товару зазначена у специфікації товару (додаток № 1 до договору) (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 14.4 постачальник здійснює постачання товару за цим договором, після отримання від замовника (командира військової частини А0215) письмового повідомлення про готовість до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

Пунктом 3.1 договору визначено, що сума цього договору становить 1 313 660, 00 грн.

Розрахунки за товар здійснюються за фактом постачання згідно з чинним законодавством протягом 2014 бюджетного року, за умови проведення платежів Головним управлінням ДКСУ у Вінницький області, після отримання представником замовника наступних документів: рахунку фактури; видаткової накладної; акту прийому поставленого товару; акту прийому, затверджнего командиром Військової частини А0215 (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.1 договору та специфікацією до договору передбачено, що товар постачається до 01.10.2014 р., після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору. Замовник може надавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію товару.

Місцем поставки товару є м. Вінниця, склад вантажоотримувача замовника. Товар постачається силами, засобами постачальника. При цьому постачальник за два робочі дні до постачання товару повинен повідомити замовника про дату його постачання (п.п. 5.2, 5.3 договору).

Згідно з п. 5.4 договору перехід права власності та ризиків на товар відбувається після розвантаження на склад та передачі його в розпорядження вантажоотримувача замовника. При передачі товару повинні бути оформленні наступні приймально-здавальні документи: видаткова накладна постачальника, яка виписується в чотирьох примірниках; акт прийому (форма № 4, затверджена наказом МОУ від 24.12.10 № 690) в чотирьох примірниках; копія сертифікату якості підприємства-виробника; оригінал або нотаріально завірена копія документа, який підтверджує виготовлення товару підприємством-виробником.

Датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром військової частини А0215) акту прийому поставленого товару (форма - додаток № 4 до договору). Зазначений акт затверджується замовником у термін не пізніше ніж п'ять днів від дати отримання військовою частиною А1049 документів, які визначено у пункті 4.1 договору (п. 5.5 договору).

Відповідно до пункту 6.2.1 договору замовник має право зменшити обсяги закупівлі товару та загальну суму договору в залежності від реального фінансування видатків на цілі, передбачені специфікацією товару. Замовник у 10 - денний строк з дня отримання інформації про зменшення бюджетних призначень на цілі, передбачені умовами договору, письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягу закупівлі товару, у такому випадку сторони вносять відповідні зміни до договору.

Сторонами у п. 11.6 договору передбачено, що постачальником внесено забезпечення виконання умов договору в розмірі 20 000,00 грн. Видом надання забезпечення виконання договору про закупівлю є гарантія (безвідклична, безумовна банківська гарантія, оформлена відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 15.12.2014 № 639).

Також судом встановлено, що ПАТ "Банк Михайлівський" був наданий Військовій частині А0215 гарантійний лист № 24-05-1814 від 25.07.2014 (гарантія) про забезпечення виконання договору про закупівлю. Відповідно до умов вказаного гарантійного листа, ПАТ "Банк Михайлівський", як гарант, зобов'язується виплатити Військовій частині А0215, як бенефіціару, будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що становить 20 000,00 грн., після одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, у якій бенефіціар заявляє щодо невиконання або несвоєчасного виконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі та/або порушення якості (комплектності) та/або кількості товару.

Гарант в десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її відповідність умовам даної гарантії, та перераховує на рахунок бенефіціара суму, яка визначена в цій гарантії.

Гарант має право відмовити бенефіціарові, якщо вимога або додані до неї документи: не відповідають умовам гарантії; подані гарантові по закінчення строку дії гарантії.

Письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена на поштову адресу гаранта: 01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, разом з копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал (ТОВ "Росінтек-Україна") не виконав свої зобов'язання за договором; карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.

Зобов'язання гаранта за цією гарантією припиняються у разі: сплати бенефіціару загальної суми цієї гарантії; закінчення строку, на який видана гарантія; відмови бенефіціара від свої прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією; закінчення строку дії договору.

Термін дії банківської гарантії встановлений до 31.01.2015 р. включно. При цьому, гарантія цілком і автоматично втрачає свою силу після закінчення строку гарантії. Передача бенефіціаром та/або іншою особою вимоги за гарантією установі зв'язку до закінчення останнього дня строку гарантії не може розцінюватися як своєчасне пред'явлення такої вимоги, якщо така вимога отримана гарантом після закінчення строку гарантії.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно із статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Розділом І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення) визначено, що гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Судом встановлено, що 04.12.2014 р. позивач повідомив банк про порушення принципалом (ТОВ "Росінтек-Україна") зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 96/14 від 29.07.2014 р. та звернувся до банку з листом-вимогою № 350/129/138/3074/пс, у якому просив виплатити належну йому гарантію у сумі 20 000,00 грн. Дана вимога позивача була підписана тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини А0215 Сідаш В.В.

За результатами розгляду вказаної вимоги відповідач листом № 24-02-4941 від 19.12.2014 р. відмовив бенефіціарові (Військовій частині) у її задоволенні, оскільки вимогу позивача було підписано неуповноваженою на те особою, а також не було надано всіх належним чином оформлених документів: 1) картки із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копій документів, посвідчених бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором закупівлі № 96/14 від 29.07.2014 р., де повинні міститься відомості про предмет, що відповідає умовам гарантії та строки виконання поставки товарів, що є порушеними.

20.01.2015 р. позивач повторно звернувся до банку з вимогою № 350/129/138/137/пс, за підписом командира військової частини А0215 Байдак Ю.А. про виплату грошових коштів у сумі 20 000,00 грн., визначених гарантією.

У відповідь на вказану вимогу гарант у своєму листі від 03.02.2015 № 24-05-1543 зазначив, що бенефіціар не дотримався умов гарантії та не надав банку всіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією, а саме: 1) картки із зразками підпису посадової особи бенефіціара (оригінал), що підписала вимогу, посвідченої нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копії документів, посвідчених бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором. Крім того, банк зазначив, що відповідно до умов гарантії, остання видана з метою забезпечення виконання принципалом зобов'язань за договором № АШ-1300від 25.07.2014 р., а згідно наданих позивачем документів невиконання зобов'язань принципалом здійснено за іншим договором про закупівлю товару за державні кошти - № 96/14 від 29.07.2014 р., що також не відповідає умовам гарантії.

Отже, спір між сторонами у справі виник з приводу невиконання відповідачем зобов'язань за наданою ним гарантією.

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін суд встановив наступне.

Відповідно до статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Частиною 1 статті 565 Цивільного кодексу України передбачено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Отже, обов'язок гаранта сплатити кредитору грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови: 1) порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією; 2) направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 3-63гс11.

Як встановлено судом, при першому зверненні до ПАТ "Банк Михайлівський" із вимогою № 350/129/138/3074/пс від 04.12.2014 р. про сплату гарантії позивач порушив правила, встановлені ст. 563 Цивільного кодексу України, оскільки, направляючи вказану вимогу не додав до неї документів, передбачених гарантією, а саме: - копії(й) засвідченої(их) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал - (ТОВ "Росінтек-Україна") не виконав свої зобов'язання за договором; - картки із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, посвідченої нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством. При цьому, необхідно зазначити, що картка із зразками підпису посадової особи бенефіціара надається бенефіціаром гарантові у вигляді оригіналу.

Щодо другої вимоги № 350/129/138/3074/пс від 20.01.2015 р., направленої позивачем ПАТ "Банк Михайлівський" про сплату гарантії у сумі 20 000,00 грн., суд встановив, що Військова частина так само не надала гаранту жодного документу, що передбачений гарантійним листом для виплати гарантії. Так, позивач не надав ні доказів порушення принципалом зобов'язань за договором закупівлі, ні оригіналу картки із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу.

На це вказують додатки, а саме завірена начальником відділу Сорокою Ю.А. копія картки із зразками підписів, завірена начальником Управління ГУ ДКС у Вінницькій області Бондарем О.М. та копія договору.

За таких обставин, враховуючи умови гарантії, суд робить висновок про те, що долучені до вимог-1, 2 додатки не є належними документами, які підтверджують обставини, на які зроблено посилання бенефіціаром та не надають підстав для виплати гарантії позивачу.

Крім того, суд враховує, що рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. у справі № 910/13716/15, яке набрало законної сили, встановлено, що зобов'язання ТОВ "Росінтек-Україна" по поставці товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 96/14 від 29.07.2014 р. було зменшено за ініціативою Військової частини до 0 одиниць, 0,00 грн., про що сторони уклали додаткову угоду до договору закупівлі № 1 від 30.12.2014 р., тобто зобов'язання, забезпечене відповідачем (гарантом), фактично припинило своє існування за ініціативою позивача до закінчення терміну дії гарантії (31.01.2015 р.), а тому не може бути простроченим.

Зазначені обставини суд приймає як такі, що не потребують додаткового доказування відповідно до ст. 35 ГПК України, та враховує їх при вирішенні даного спору.

На підставі викладеного, враховуючи той факт, що позивачем не було дотримано умов гарантії при зверненні до бенефіціара з вимогою про сплату гарантійної суми, суд вважає, що позов Військової частини про стягнення гарантії задоволенню не підлягає, так само, як не підлягають стягненню нарахування 3 % річних та інфляційної складової на суму гарантії.

Також, окрім встановлених обставин, суд приймає до уваги, що рішенням Національного Банку України від № 14/БТ від 23.05.2016 р. ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

23.05.2016 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача.

12.07.2016 р. рішенням Правління Національного банку України № 124-рш було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації відповідача, в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 12.07.2016 р. № 1213 "Про початок здійснення процедури ліквідації відповідача, та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію".

Процедура введення тимчасової адміністрації, ліквідації, та дії банку, який перебуває у тимчасовій адміністрації (ліквідації), від імені якого діє уповноважена особа, регулюється законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним. Вказаний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Так, відповідно до ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, окрім безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (ч. 2 ст. 46 вказаного Закону України).

Частиною 2 ст. 49 вказаного Закону України визначено порядок здійснення уповноваженою особою Фонду заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, якою передбачено, зокрема, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів для затвердження виконавчою дирекцією Фонду.

Оскільки у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником, а у період запровадження у банку процедури тимчасової адміністрації чи ліквідації виконання будь-яких розрахунково-касових операцій банком обмежується положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд приходить до висновку, що підстав для стягнення з відповідача гарантійного зобов'язання немає, що є окремою підставою для відмови у позові.

Вказану позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі № 910/9232/14.

За правилами ст. 49 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Військової частини А0215 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про стягнення 31 985, 04 грн. відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 березня 2017 року.

Повний текст рішення підписано 20 березня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.