Рішення № 65466215, 16.03.2017, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1290/16-ц

провадження №2/457/132/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі : головуючого судді Грицьківа В.Т.

секретаря Ринди О.О.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Трускавцi цивiльну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дітей та повернення їх за попереднім місцем проживання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про відібрання дітей та повернення їх за попереднім місцем проживання. Свої вимоги мотивує тим, що 02.12.2016 року відповідачка без його згоди забрала дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та виїхала з квартири у невідомому напрямку, чим порушила його право брати участь у визначенні місця проживання дітей.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

Представник відповідачки в судове засідання з"явилася, позову не визнала, по справі пояснила, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 10.11.2016 року розірвано шлюб між сторонами по справі. Підставою розірвання шлюбу була неадекватна поведінка позивача. З цієї ж причини відповідачка була змушена забрати дітей. Зараз вона разом з дітьми проживає та працює у місті Києві, діти ходять в садочок. Позивачу відоме місце проживання дітей, спору у сторін з цього приводу не було. Позивач не звертався до органу опіки та піклування Трускавецької міської ради з клопотанням про визначення місця проживання дітей, також з цього приводу і не звертався до суду. На розгляд справи про розірвання шлюбу позивач не з"являвся, подавши письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, чим ствердив те, що спору про місце проживання дітей у сторін немає. Позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про вийняткові обставини, що унеможливлюють спільне проживання дітей з матір"ю. Тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

До участі у розгляді справи судом залучено у якості третьої особи представника служби у справах дітей Трускавецької міської ради.

Представник служби у справах дітей Трускавецької міської ради в судове засідання з"явилася, по справі пояснила, що позивач до органу опіки та піклування Трускавецької міської ради з приводу визначення місця проживання дітей не звертався також відсутні докази того, що батько буде належно опікуватися дітьми, а мати з дітьми живе у Києві та з матеріалів справи вбачається, що діти проживають в належних умовах. Просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши представника відповідачки, представника служби у справах дітей Трускавецької міської ради, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 10.11.2016 року розірвано шлюб між сторонами по справі. У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія свідоцтва про народження НОМЕР_1, яка знаходиться в матеріалах справи та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить копія свідоцтва про народження НОМЕР_2, яка знаходиться в матеріалах справи. З змісту рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 10.11.2016 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що під час розгляду судом справи ОСОБА_1 не ставив питання про визначення місця проживання дітей. До органу опіки та піклування Трускавецької міської ради з приводу визначення місця проживання дітей позивач також не звертався, про що в судовому засідання ствердила представник служби у справах дітей Трускавецької міської ради.

В даний час відповідачка разом з дітьми виїхала на проживання у м. Київ, де проживає за адресою: АДРЕСА_1 у однокімнатній квартирі загальною площею 20,36 кв. м., про що свідчить копія договору найму (оренди) нерухомого майна від 29.11.2016 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

Згідно довідки від 03.03.2017 року, яка знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_5 молодшим співробітником з заробітною платою 6 000 грн. з 01.12.2016 року.

Згідно довідки № 5 від 22.02.2017 року, яка знаходиться в матеріалах справи, діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідують дошкільний навчальний заклад № 608 Оболонського району м. Києва з 09.12.2016 року.

Згідно ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є вийняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір"ю.

Згідно ч. 1 ст 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли

залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки місце проживання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 рішенням суду чи рішенням органу опіки та піклування не визначалось, діти проживають разом з матір"ю ОСОБА_2 у АДРЕСА_1, а позивачем відповідно до ст. 60 ЦПК України не представлено у судове засідання обставин, що унеможливили б спільного проживання дітей з відповідачкою, тому відсутні підстави застосування ст. 162 СК України про відібрання дітей та повернення їх за попереднім місцем проживання.

Суд вірить здобутим доказам, бо вони нічим не спростовані і не викликають сумніву в своїй об'єктивності, грунтуються на законі.

Керуючись ст. 160, 161, 162 СК України, ст. ст. 10, 60, 209, 212, 218, 224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дітей та повернення їх за попереднім місцем проживання.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. Т. Грицьків