Постанова № 65465906, 09.02.2017, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/6437/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря Обертас Н.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові (далі Інспекція)про скасування постанови №07-вих-3383/140 від 21.11.2016 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.96 КУпАП, згідно якої його оштрафовано на 8500 грн. за те, що при проведенні позапланової перевірки на обєкті містобудування за адресою: АДРЕСА_1, проведено реконструкцію з переплануванням та побудовою балкону до квартири, без погодженої у встановленому порядку проектної документації та виконання будівельних робіт, чим порушив ст.376 ЦК України та п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що допущене ним порушення законодавства при реконструкції балкону шляхом його розширення не відповідає кваліфікації його дій, яка застосована відповідачем, оскільки він лише відремонтував і частково реконструював балкон, але не здійснював жодного будівництва обєкту ІІІ категорії складності, тим більше не надавав неправдивих відомостей у декларації про початок будівельних робіт. Вважає, що до правовідносин щодо реконструкції балкону не застосовуються положення ст.376 ЦК України, про порушення якої вказано в оскаржуваній постанові. При цьому він збільшив балкон всього на 1 кв.м, однак Інспекція так і не пояснила, чому таке збільшення вважає істотним. Зазначає також, що фактично розгляд справи не відбувся, коли він прибув на запрошення до Інспекції у визначений час, його на засідання для розгляду протоколу не запросили, без отримання будь-яких його пояснень працівник Інспекції повідомив, що його оштрафували і постанову він отримає поштою. Тому те, що, як вказано в постанові, було заслухано його пояснення, не відповідає дійсності, як і те, що він відмовився підписувати постанову, так як ніхто цього йому не пропонував. ОСОБА_4 цього вказує, що його двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, оскільки адміністративна комісія Залізничної районної адміністрації постановою №292 від 26.10.2016 року притягувала його до адміністративної відповідальності за самовільне збільшення балкону і наклала на нього штраф, який він добровільно сплатив. Вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, а вказана постанова інспектора є незаконною та підлягає скасуванню.

Також позивач просить поновити строк на оскарження постанови, оскільки 21.11.2016 року таку йому не надали, а скерували поштою і її він отримав 24.11.2016 року, тому вважає, що строк оскарження ним пропущено з поважних причин.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, покликаючись на мотиви такого, який просять задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 дав пояснення в судовому засіданні, а також надав до суду письмове заперечення на адміністративний позов, згідно яких просив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на те, що постанова та накладене адміністративне стягнення винесена відносно позивача законно у відповідності вимог чинного законодавства. Додатково пояснив, що посадові особи Інспекції при проведенні перевірки та винесені за її результатами документів, діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, що регулюють порядок проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, а висновки, викладені в акті позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідають фактичним обставинам справи. Зазначив, що реконструкція є будівельними роботами, на які у встановленому законодавством порядку необхідно отримати відповідні дозвільні документи. Позивачем під час перевірки не було надано жодних документів, які б підтверджували категорію складності обєкта будівництва, тому посадова особа Інспекції мала право віднести вказаний обєкт до ІІІ категорії складності. Тому, кваліфікація дій позивача за ч.8 ст.96 КУпАП є вірною. Твердження позивача, що його повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і те саме порушення вважає безпідставним, оскільки Адміністративною комісією Залізничної районної адміністрації ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.150 КУпАП, тобто за порушення правил користування житловими будинками і приміщеннями, тоді як Інспекцією за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації на початок виконання зазначених робіт, а отже за різні порушення. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.11.2016 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на підставі наказу від 20.05.2016 року та скарги ОСОБА_4 від 19.10.2016 року, поданої через Центр надання адміністративних послуг, провела позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на обєкті будівництва реконструкції з переплануванням та добудовою балкону квартири №12 в житловому будинку на вул.Мундяк, 4 у м.Львові.

За результатами перевірки 07.11.2016 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зафіксовано порушення вимог ст.376 ЦК України та ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та встановлено, що проведено роботи з реконструкції квартири на вул.Мундяк, 4/12 у м.Львові з переплануванням та добудовою балкону без погодженої у встановленому порядку проектної документації та відповідних дозвільних документів на виконання таких будівельних робіт.

07.11.2016 року на підставі акта перевірки за фактом вказаного порушення відповідач склав протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності відносно ОСОБА_1 Також

07.11.2016 року Інспекція видала припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобовязала позивача зупинити виконання будівельних робіт та усунути виявлені перевіркою порушення до 21.11.2016 року.

Начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові ОСОБА_5 21.11.2016 року відносно позивача винесено постанову №07-вих-3383/140 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.96 КУпАП, згідно якої його оштрафовано на 8500 грн. за те, що він провів реконструкцію з переплануванням та добудовою балкону до квартири за адресою: АДРЕСА_1, без погодженої у встановленому порядку проектної документації та дозвільних документів на виконання будівельних робіт, чим порушив ст.376 ЦК України та п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки ОСОБА_4, Рада міністрів Автономної Республіки ОСОБА_4, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.05.2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі Порядок № 553).

У п.1 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених ст.7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, здійснюється, зокрема, виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно з п.5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом(у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок. Підставами проведення останніх є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення субєктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Відповідно до п.16 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Як передбачено у п.п. 17, 19 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

За правилами п.22 Порядку № 553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку субєкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику субєкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі.

Відповідно до ч.8 ст.96 КУпАП виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об'єктів IІІ категорії складності тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот п'ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 244-6 КУпАП, органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю. Від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад - щодо об'єктів, розташованих в межах населених пунктів

(статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42).

Позивач не заперечує проти фактичних обставин події, проте вказує, що допущене ним порушення законодавства не відповідає кваліфікації цього порушення відповідачем.

Загальні засади отримання права на виконання будівельних робіт визначені статтями 34, 36 та 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно п.2 ч.1 ст.34 «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо обєктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Процедура подання декларації про початок виконання будівельних робіт та її форма визначені Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 N 466.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки 07.11.2016 в квартирі на вул.Мундяк, 4/12 у м.Львові було проведено реконструкцію балкону з його розширенням, тобто будівельні роботи без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Даний факт позивачем не заперечується.

Посилання ОСОБА_1 на те, що таку реконструкцію балкону не можна вважати будівельними роботами є безпідставним, оскільки абзацом 2 п.2 Порядку № 466 визначено, що будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту, отже реконструкція відноситься до будівельних робіт, на виконання яких потрібно отримати відповідні дозвільні документи.

Поряд з цим, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що при складанні акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.11.2016 року провідним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції самовільно, без будь-якого обгрунтування віднесено обєкт будівництва до ІІІ категорії складності з огляду на наступне.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі обєкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності обєкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого обєкта будівництва. Віднесення обєкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Категорія складності, визначається відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:13 «Визначення класу наслідків та категорії складності об'єктів будівництва». За нормами ДСТУ (п.4.1) визначення категорії складності здійснюється за відповідним розрахунком. Але у акті перевірки не наведено такого розрахунку. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належного обґрунтування того, чому обєкт будівництва позивача віднесено до ІІІ категорії складності,тобто відсутні будь-які відомості про можливість віднесення об'єкту до ІІІ категорії складності.

Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, віповідачем не доведено правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 саме за ч.8 ст.96 КУпАП - виконання будівельних робіт щодо реконструкції балкону квартири без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, вчинене щодо об'єктів IІІ категорії складності.

ОСОБА_4 цього, в оскаржуваній постанові вказано про порушення позивачем ст.376 ЦК України, проте не конкретизовано, які саме вимоги цієї статті порушено.

До того ж, у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких обєкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) обєкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) обєкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно розяснення, даного в п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, суди повинні враховувати, що положення статті 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються.

Отже, визнання винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог ст.376 ЦК України є безпідставним. ОСОБА_4 того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вже притягався до адміністративної відповідальності за самовільне перепланування балкону за ст.150 КУпАП і на нього накладено штраф у розмірі 51 грн., що підтверджується постановою Залізничної районної адміністрації львівської міської ради № 292 від 26.10.2016 року, а згідно із ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однією з підстав заявленого ОСОБА_1 позову є порушення процедури оформлення протоколу і розгляду справи про адміністративне правопорушення, вирішуючи яку, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Разом з тим, у протоколі від 07.12.2016 року відсутні письмові пояснення ОСОБА_1 та відомості про те, що останній відмовився від дачі пояснень.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення визначений ст. 276 КУпАП.

Вказаною нормою передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз»яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов»язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Як пояснив позивач розгляд справи фактично не відбувався, коли він прибув на запрошення до Інспекції у визначений час, його на засідання для розгляду протоколу не запросили, без отримання будь-яких його пояснень працівник Інспекції повідомив, що його оштрафували і постанову він отримає поштою. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення йому не були розяснені права і обовязки, не оголошений протокол про адміністративне правопорушення, не надана можливість надати пояснення, заявляти клопотання, не досліджувалися будь-які докази, в тому числі і протокол про адміністративне правопорушення, взагалі не відомо чи був начальник Інспекції, який підписав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, присутній в той час.

У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача не спростовано в судовому засіданні таких тверджень позивача, не надано жодних доказів, які б породжували сумніви у правдивості таких доводів. Також суду не представлено доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_1 відмовився від отримання оскаржуваної постанови, як вказано в її змісті.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадоваособа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують іобтяжуютьвідповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, наведене дає підстави для висновку, що розгляд відносно ОСОБА_1 справи про адміністративне правопорушення 21.11.2016 року о 12.30 год. взагалі не проводився. Позивачеві не була надана можливість реалізувати його права, передбачені ст.268 КУпАП. Вказаним підтверджується недостовірність відомостей постанови, що при її прийнятті були заслухані пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Тому, суд вважає, що оскільки при винесені постанови від 21.11.2016 року за№07-вих-3383/140 начальник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові ОСОБА_5 порушив процедуру розгляду справи, в постанову внесено недостовірні дані щодо отримання пояснень від ОСОБА_1, зайво поставлено в вину позивачу порушення ст.376 ЦК України, а кваліфікація дій ОСОБА_1 саме за ч.8 ст.96 КУпАП є сумнівною, необгрунтованою і не підтверджена належними доказами, у зв'язку з чим вказана постанова є незаконною та винесена з порушенням норм чинного законодавства України.

Враховуючи наведене, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов на постанову про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і обґрунтованість винесеної постанови, дійшов до висновку, що слід скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові №07-вих-3383/140 від 21.11.2016 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.96 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Як встановлено, 21.11.2016 року при винесенні постанови №07-вих-3383/140 копію такої ОСОБА_1 надано не було. Зі штемпеля на конверті вбачається, що позивач отримав оскаржувану постанову поштою 24.11.2016 року, а оскаржив таку до суду, направивши позов поштою 03.12.2016 року, що також стверджується штемпелем на конверті, а відтак пропустив встановлений ст.289 КУпАП з поважних причин, тому пропущений позивачем строк на оскарження постанови підлягає поновленню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, позивача звільнено від сплати судового збору згідно ч.4 ст.288 КУпАП, судовий збір у розмірі 551,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь держави.

Як вбачається з доданої до позовної заяви квитанції №9 від 02.12.2016 року ОСОБА_1 попри те, що він звільнений від сплати судового збору, сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню за його клопотанням 551,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7-12, 69, 71, 86, 94, 100, 158-163, 171-2 КАС України, суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, визнавши причини пропуску цього строку поважними.

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові№07-вих-3383/140 від 21.11.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львовіна користь держави витрати на оплату судового збору в розмірі 551,20 грн.

Зобовязати Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м.Львова (код ЄДРПОУ 38007594, що розташоване за адресою: вул.Виговського, 34, м.Львова Львівської області) повернути ОСОБА_1 551,20 грн. сплаченого судового збору, згідно квитанції №9 від 02.12.2016 року.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м.Львова з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.